Рейтари Зла стануть на бік Добра
Українська суспільна дійсність є настільки різнобарвною, що для її опису, навіть на публіцистичному рівні вже не вистачає орфографічного словника. Доводиться створювати нову термінологію.
Дев'яності збагатили українську мову словами "човник", "кравчучка". "кучмовоз". Ті, хто їх вперше вжив назавжди лишаться невідомими для історії лінгвістики. Авторство терміну "політикум" приписують Олександру Морозу. Політичне поняття "тушки" вперше вжила Юлія Тимошенко.
А от стосовно терміну "тітушки" достеменно відома дата його виникнення – 18 травня року, що минув. Тоді під час фінального дійства опозиційної акції "Вставай Україною" мав місце ексцес, центральною фігурою якого випадково став спортсмен з Білої Церкви Вадим Тітушко. Політичні маркетологи могли хоч тисячу років думати над терміном-брендом, який би лаконічно описав таке соціальне явище, як надання послуг політикам та бізнесменам у силовій підтримці їхніх акцій та організації провокацій на заходах конкурентів, але так нічого б і не вигадали, якби не випадок з В. Тітушком.
Термін "тітушки" транслітерується у іншомовних виданнях, йому присвячено статті у Вікіпедії. Словом, він зажив своїм життям незалежно від молодого чоловіка, прізвищу якого завдячує своєю з'явою.
Те, що термін "прижився" свідчить про його адекватність суспільну середовищу, де він виник та існує. Отже явище, що його породило має стати предметом досліджень суспільствознавців.
Діти першого покоління містян
Виникнення суспільних спільнот, які народжують "тітушок" своїми коренями сягає шістдесятих-сімдесятих років. Тоді Україна стрімко почала перетворюватися з країни аграрної на індустріальну. Розвиток промисловості потребував робітничих рук. Водночас механізація сільськогосподарських робіт дала змогу розкріпачити колгоспників – видати їм паспорти та дозволити переселятися до міст.
"Тітушки" переважно являють собою друге покоління містян, чиї батьки не отримали вищої освіти. За радянських часів вони поповнювали б армію "петеушників" – термін, який описував соціальне явище радянської доби.
У інформаційному суспільстві зменшується попит і на робітників важкої, механічної та монотонної праці на виробництвах. Через це на ринку праці ці молоді люди є зайвими. Водночас інформаційна індустрія продукує та прищеплює "цінності красивого життя" – успішності. Її атрибутами є автомобілі елітних марок, елітне житло, різноманітні престижні причандали – від годинників до мобільних телефонів.
Мрії багатьох молодих чоловіків про те щоб стати "багатими і знаменитими" розбиває буденна дійсність. Водночас повсякдень молоді енергійні люди мають змогу бачити своїх більш успішних однолітків, які живуть тим самим "красивим життям". Меншість з них "мажори", які жирують завдяки батькам – переважно – корупціонерам та хабарникам. Більшість молодих та успішних – мають змогу нормально жити завдяки власній праці та кваліфікації – від програмістів та журналістів до спортсменів і підприємців. Усвідомлення недосяжності успішності у її сучасному розумінні гуртує спільноти молодих чоловіків. Часто чинником такого згуртування виступає класова ненависть. Вона є особливо гострою у постсоціалістичному суспільстві, де декларувалася соціальна рівність та однаковість можливостей для усіх членів суспільства. Батьки тих, кого названо "тітушками" мали змогу розповісти про це дітям, а заразом повідати про те, як члени колишнього "партгоспактиву" ("номенклатури", "начальства") перетворилися на бізнесменів і чиновників, які "ощасливлюють" сучасне українське суспільство "своїми мажорами". Затінок соціальної прірви є дуже поживним середовищем для культивування такого соціального явища, як "тітушки". Вони плід матеріального розшарування, яке потягло за собою розшарування в освіті, стані здоров'я, екзестенцыйних цінностях загалом. Головне – у життєвих перспективах.
Буде як у казці
З цим явищем слід працювати. Кому? Відповідальним політикам. Де їх узяти? З'являться, незабаром. Сам по собі нинішній Майдан виник не лише як протест проти суспільної дійсності, породженої попередніми та нинішнім українськими режимам, але і як прагнення створити нові суспільні відносини – чесні і справедливі, як би наївно це не виглядало. Політики, які декларуватимуть такі цінності просто не можуть не з'явитися. Це не цинічній прояв цинічного закону породження попитом відповідної пропозиції.
Протистояння на українських майданах сьогодні без перебільшення можна вважати протистоянням Добра і Зла, як у казках. Зло завжди учорашнє і регресивне. Добро завжди у майбутньому. Молоді люди, які зараз виступають найманцями Зла швидко усвідомлять за ким майбутнє. Те, як з ними поводяться їхні наймачі найкраще цьому посприяє та неодмінно спрямує їхню силу проти "роботодавців".
Водночас треба пам'ятати, що тіньові суспільно-економічні взаємини максимально криміналізували країну. Російський телепродукт на українських каналах більше двадцяти років популяризує та романтизує напівкримінальний спосіб життя, подаючи його як соціальну норму. Тіньові гроші підживлюють організовані, зокрема, спортивні спільноти молодих людей, які мусять іти у найм до тіньовиків від політики та економіки.
Вал криміналу наростатиме, бо він лишається практично єдиним інструментом утримання влади нинішнім режимом. Тому роботу з середовищами молоді, що найнята Злом політикам слід починати "вчора".
