Окупація Криму стимулює розвиток української державності
Крим є історичною батьківщиною кримських татар. Іншої в них немає. Анексія півострова Росією призведе до втрати ними територіального та історичного базису для збереження та розвитку власної ідентичності. Так вже намагалися вчинити з кримськими татарами 1944 року.
Якщо Крим опиниться під Росією, то перетвориться на мілітаризований, депресивний регіон, де усіляка економічна активність буде можливою лише в інтересах правлячої верхівки, призначуваної з Москви. Щодо активності соціо-культурної, а тим паче політичної, то у тоталітарних державах вона можлива винятково у межах ідеологем, якими тоталітаризм виправдовується. У російському випадку це: ізоляціонізм – кругом лише вороги; месіанство – лише наш спосіб буття правильний, а усі інші "Содом і Гомора"; абсолютизм – "Боже царя храни".
Повсякчасне намагання російських самодержців "вхопити історію за хвоста" і тягнути її у бік протилежний напрямку цивілізаційного розвитку за останні півтисячоліття призвів до непоправних втрат для народів, яким судилося опинитися на їхньому шляху – від Новгородських погромів до Чеченських воєн.
Крим під Росією очікує асиміляційна зачистка. Точніше її спроба, бо у історичному плані російський абсолютизм завжди програвав, а заразом і російський народ, який і у ХХІ сторіччі живе у відсталій нешанованій у Світі країні.
Скільки б не протривала окупація Криму, її наслідком стане виснаження природно-рекреаційних ресурсів, економічного та інфраструктурного потенціалів.
Постокупаційне відродження Криму у близькому майбутньому місією лягає на українську державу, якій ще самій треба оговтуватися від кримінальної окупації злочинного режиму. До здійснення місії відродження півострова слід готуватися вже сьогодні. Ті територіальні громади Криму, де референдум не пройде, також і ті, де окупантам не вдасться сфальсифікувати його на свою користь, мають отримувати адресну гуманітарну допомогу від держави. Саме час розробляти програми предметної співпраці з територіальними громадами та спільнотами півострова. З кримськими татарами – одними з перших.
Предметами такої співпраці мають бути: середня і вища освіта, інформаційно-культурне співробітництво, сучасне виробництво та сільське господарство, кредитовані за відповідними урядовими програмами, ресурсне забезпечення.
За Меджлісом слід законодавчо визнати право координації кримсько-татарської спільноти на території не лише Криму, але й усієї України.
Крим інтегровано в Україну набагато глибше, ніж те здається окупантам. Відірвати його не вийде, але зусилля щодо його збереження у єдності з Україною мають призвести і до перезавантаження системи територіальної організації влади всієї країни – від адміністративної ієрархії до мережі територіальних громад та спільнот.
