Щодо програми Віталія Кличка
Вчора столичний міський голова Віталій Кличко презентував свою програму "першочергових кроків". Прискіпливі філологи сказали б: "першорядних кроків", та де вже тим прискіпливим філологам узятися в міській адміністрації та в партії "УДАР"?
Загалом серед 5 пріоритетів визначених програмою місця культурі не знайшлося. Може воно й на краще, бо культура і влада речі не завжди сумісні, а інколи – антагоністичні.
Серед безумовно позитивних тез програми – "прозоре використання бюджету міста". Було незайве сказати і про "прозоре формування бюджету". Втім, може це малося на увазі за замовчуванням. Направду запровадити прозорість бюджетного процесу нескладно. Слід просто кожну бюджетну транзакцію відображати на сайті Київради, що і випливає з першого пріоритету визначеного програмою. Теж за замовчуванням.
Так само правильною є ідеє формування прозорої бази даних комунального майна – хто управляє та на яких умовах орендує той, чи інший об'єкт, включно із земельними ділянками.
Про тарифоутворення. Теж првильно – давно час вичавити корупційну складову із формули собівартості комунальних послуг. Особливо це важливо у сфері енергетики та транспорту. Досягається це шляхом публічного аудити трифоутворення з його повсякчасним моніторингом. Жодних перешкод для цього немає.
Програма являє собою еклектичне поєднання добрих намірів і побажань з конкретними кроками, як от, наприклад, "постачання 80-ти нових 18-метрових тролейбусів до м. Києва вже у 2014 році" і у цьому ж розділі: "залучення провідних іноземних фахівців для реалізації проекту поліпшення кредитоспроможності КМДА".
Поєднання таких різномасштабних завдань свідчить про певний поспіх у підготовці програми, слабке методологічне забезпечення цього процесу, а головне – про призначення програми не так для реалізації, як для використання у якості піарзасобу прийдешньої виборчої кампанії.
До чергових виборів міського голови та міськради лишилося рік і три місяці. Вони відбудуться у жовтні наступного року. Цей час міська влада мала б використати для підготовки до вирішення стратегічних проблем, які стоять перед Києвом.
Перед усім це питання Генерального плану. Про нього програма В. Кличка згадує винятково у контексті необхідності публічного обговорення. Натомість є потреба у підготовці технічного завдання на Генеральний план Київської агломерації. Столиця давно вийшла за свої адміністративні межі – сюди доїжджають на роботу та навчання десятки тисяч мешканців прилеглих населених пунктів. Ряд комунальних підприємств розташовано в області – два кладовища, водозабори, АТП.
Потрібно переглянути та затвердити міський Статут – конституцію Києва, бо наявний морально застарів. Там, наприклад, жодної згадки про цифрове врядування.
Архаїчною є система територіальної організації влади у Києві. Добре, що програма не містить ідеї повернення до райрад, але і самі райони в місті, як територіально-адміністративні одиниці, є зайвими. Найчисельнішим типом комунальної установи у столиці є школи, за ними – ЖЕКи та поліклініки. Сучасні технологічні умови дають змогу управляти ними безпосередньо з рівня міської влади – без районного адміністративного прошарку.
Водночас є потреба унормувати діяльність рад мікрорайонів. Вони являють собою не владу, а механізм самоорганізації громадян за місцем проживання. Це наступний з низу рівень після ОСББ. До повноважень рад мікрорайонів слід віднести питання благоустрою, розташування МАФів, догляду за зеленими насадженнями поза межами прибудинкових територій, а також, там, де є організаційні можливості – колективної безпеки. Кожна така рада може укладати окрему угоду з Київрадою щодо обсягу власних повноважень та забезпечення їх відповідними ресурсами. Такі можливості має передбачати новий Статут міста.
На сам кінець до наступної каденції міської влади слід пролобіювати ухвалення нової редакції Закону про столиці. Коли вже його наявність прямо передбачено Констиуцією, то його слід сформулювати одним реченням: "Місцеве самоврядування у столиці України – місті Києві здійснюється на засадах, передбачених Конституцією України та Законом про України місцеве самоврядування". Це дасть можливість повернути столиці повноцінне самоврядування.
З огляду на стратегічне значення партії "УДАР" для перспектив формування пропрезидентської більшості у наступному парламенті це цілком реально.
Свого часу Закон про столицю приймався з огляду на інтелектуальну норовливість київського виборця, який міг обрати нелояльного до центральної влади міського голову і таку само раду. Тому виконавчі повноваження були передані міській державній адміністрації.
Сьогодні, коли знову повернуто практику поєднання посад міського голови та голови КМДА, Віталій Кличко перетворився на найбільш повноважну особу в Україні – він поєднує посади щодо міста Києва: "президента" – всенародно обраний міський голова; "прем'єр-міністра" – голова КМДА; "спікера парламенту" – головуючий на засіданнях Київради.
Отже йому цілком вистачить інституційних повноважень та політичних можливостей для реалізації завдань мінімум для перехідної каденції міської влади.
Останнім пунктом, оприлюдненої вчора програми є: "П'яте. Питання Майдану. Проведення міжнародного архітектурного конкурсу з облаштування території Майдану Незалежності, вулиць Хрещатик та Інститутської.". Правильно, лишень треба пам'ятати, що Майдан віднині є місцем пам'яті і сили – тут двічі повернулося стерно сучасної цивілізації.
Не слід знову перетворювати Майдан на концентратора гламурної торгівлі, бюрократичних установ та розваг.
Технічне завдання на пропонований конкурс має бути предметом широкого громадського обговорення, а історичний статус Майдану слід так само закріпити у Статуті Києва.
