Назустріч з'їзду партії Солідарність
На завтра планувався з'їзд партії, яку цілком слушно вважають президентською. Історія "Солідарності" почалася 28 лютого 2001 року і... перервалася 30 грудня минулого року. Тоді її було викреслено з реєстру Мінстерства юстиції, позаяк 10 років вона не брала самостійної участі у виборах. Так стверджує Вікіпедія.
Проте, вона ж пише, що партія брала участь у блоці "Наша Україна" – у 2001 році та у ВО "Батьківщина" – 2013. Нині виходить, що партія відновлює свою діяльність. Питання наявності у неї свідоцтва для участі у парламентських виборах вирішено шляхом перейменування партії "Національний альянс свободи і українського патріотизму "Наступ" у "Солідарність". Хронологічно це – "Солідарність'", або "Солідарність-2".
Трохи карколомний шлях як для президентської партії, але то байдуже, бо головне, як і заведено в українській політиці, ототожнити бренд персоніфікований – політичного лідера із брендом партійним. Це вже вдалося. Не існуюча практично "Солідарність" посідає чільні місця у рейтингах симпатій виборців саме завдяки поєднанню у їхній свідомості назви партії з персоною переможця на виборах президента.
Вчора президент в інтерв'ю українським телеканалам заявив, що вибори парламенту слід провести якомога швидше, бо неможливо працювати з Радою, де половина складу не голосує за визнання ДНР і ЛНР терористичними організаціями. Правильно. Склад парламенту справді викликає справедливу суспільну огиду. Це саме той склад, який голосує за кадрові пропозиції глави держави і за урядові законопроекти, нерідко, конституційною більшістю.
Такої, та взагалі ніякої, більшості не буде при голосуванні за запровадження пропорційної виборчої системи за відкритими партійними списками. Тоді можливо, – говорить президент, – проведемо вибори за старим законом. І це – правильно. Не лишатися ж з таким непристойним депутатським складом. Але! Він наголошує на необхідності скоротити терміни виборчої кампанії на 2 тижні через справедливі міркування зменшення видатків на вибори. Гаразд, однак для цього слід змінити закон про вибори. Так само, як і для запровадження права брати участь у виборах блокам політичних партій. Дарма хіба фракція партії УДАР у Київраді перейменувала себе у фракцію "УДАР-Солідарність"? (Як на мене "Солідарний УДАР" звучав би ударніше, але то таке.)
Отже, предметом політичного ґешефту щодо виборчого закону з посіпаками злочинного режиму (Януковича) стане збереження закритих партійних списків та мажоритарної системи для половини складу ВР в обмін на участь у виборах партійних блоків та скорочення термінів кампанії.
Кампанію можна скорочувати з кінця, а можна спочатку. Попередньо датою виборів було назване 26 жовтня. Тому старт кампанії указом президента можна було б оголосити ближче до середини вересня. До цього моменту Рада ще б встигла, наприклад, Угоду про асоціацію з ЄС ратифікувати. Маємо ж прецеденти голосування за президентські пропозиції конституційною більшістю. Та, прикинувши що до чого, квапляться технологи із виборами, бо тьмяніє солідарний бренд "Порошенко-Кличко". І немає на те ради, бо таки об'єктивно ситуація кепська – падають доходи населення, оговтуються корупціонери, дихає на ладан комунальне господарство, а після Покрови вже у хатах прохолодно.
То може потерпимо цей депутатський зоопарк до стабілізації ситуації? Ні! Бо тоді згадані посіпаки злочинного режиму оговтаються на усіх рівнях і рушать у наступ. Наступати слід самим. Запровадити відкриті партійні списки не вийде. За це не проголосує ні УДАР, ні Свобода, але поставити на голосування слід, аби додати до критеріїв люстрації факт не голосування, утримання чи відсутності у залі депутатів при визначенні з цього законопроекту.
На вибори ж слід було б іти домовившись про ненапад між "Батьківщиною" і "Солідарним УДАРом", а також про підтримку ними спільних кандидатів у мажоритарних округах. Так, як це було у 2012 році. В ідеалі треба було б підтягнути ще і молодших партнерів на кшталт блоку, що вірогідно утвориться довкола Громадянської позиції.
Предметом домовленості могла б бути публічно оголошена до виборів кандидатура прем'єра майбутнього коаліційного Уряду та основні тези реформ.
Вибори треба проводити 26 жовтня щоб мати час на підготовку домовленостей, роз'яснення їх виборцям, громадську люстрацію претендентів у кандидати в депутати та залучення до політичної діяльності тих, хто нині на передовій відстоює суверенітет країни.
У цьому разі у парламенті виникне стабільна і відповідальна урядова більшість і їй на противагу радикальна опозиція з вилами.
Трохи карколомний шлях, але не більше, ніж шлях партії "Солідарність" до блокування з партією УДАР.
А щоб новостворюваний спарений бренд тьмянів не надто швидко, то може слід відмовитися від заяв подібних до вчорашнього президентського про те, що у нас не може бути компромісів з Росією стосовно належності Криму, але можуть бути – щодо газу та інших економічних питань? Еге. І Лавров такої ж думки – жодних компромісів по Криму. Про інше побалакаємо.
Ще вчора від глави держави: компенсація збитків від окупації Криму то, мовляв, проблема господарюючих суб'єктів, включно зі збитками, які виникли через крадіжки окупантами військової техніки. Армія, що господарюючий суб'єкт? Юридично – так, однак, до уваги головнокомандувача, це не її основна функція.
Питання компенсації збитків, як юридичним особам, так і громадянам, це предмет відповідальності держави. Так само, як гарантії інших прав і свобод, до уваги гаранта додержання Конституції.
З Росією не вийде жодних компромісів. Розрив дипломатичних стосунків з РФ, оголошення воєнного стану, репарації з агресора, постановка завдання про участь України у НАТО, відмова від будь-якої співпраці з окупантами, аж до цілковитого відновлення територіальної цілісності – стане предметом цієї виборчої кампанії.
Так виглядає, що президент по факту виступає її активним учасником, отож має бути добре змістовно підготовленим, бо інакше чисельність радикальної опозиції у наступному парламенті може виявитися більшою за екологічно припустиму.