Превентивна (гібридна) коаліція?
Президент доручив готувати проект Коаліційної угоди для майбутнього парламенту. А чому такого доручення не дали, наприклад, Олег Ляшко, Анатолій Гриценко чи Сергій Тігіпко? Вони так само учасники парламентських виборів. Навіть більше – вони кандидати у депутати, які мають намір у майбутньому парламенті засідати, на відміну від Петра Порошенка.
Справжні суб'єкти виборів не застосовують політичної технології превентивної Коаліційної угоди через те, що розуміють марноту цього маркетингового прийому. В політичних партій, що беруть участь у виборах є власні програми. Вони не надто відрізняються. Головна розбіжність – вектор зовнішньополітичної орієнтації. Якщо Блок Петра Порошенка уникає теми членства України у НАТО, то партія Батьківщина на чолі з Юлією Тимошенко, навпаки вбачає в Альянсі один з головних чинників мирного існування України. Більш кардинальних розбіжностей не спостерігається. Це на зовнішній погляд, без врахування реальних – базових інтересів учасників гонитви, а головне інтересів тіньових акціонерів тих політичних проектів, які мають таких співвласників.
Наразі лише двоє політичних лідерів незалежні від олігархічних впливів: Петро Порошенко, бо він сам собі олігарх, і з позицій своєї посади має змогу гнути власну політичну лінію; Юлія Тимошенко, бо їй це дозволяють вольові якості та стаж протистояння олігархічним кланам.
Анонсована Коаліційна угода неодмінно стане компіляцією програмових положень партій, які до неї приєднаються – набором добрих побажань. Разом з тим приєднання до цієї угоди стане ні чим іншим, як васальною присягою олігархів – співвласників політичних проектів. Її радо приймуть також депутати від мажоритарних округів, яким конче потрібно примазатися до влади в інтересах бізнесу, які вони захищають.
Нещодавно в ефірі, як прийнято говорити, "одного з телеканалів" лідер Опозиційного блоку Вадим Рабинович запропонував БПП утворити коаліцію. От ОБ і приєднається БПП. А ще – Сильна Україна Сергія Тігіпка, бо політики-мультимільйонери в опозиції почувають себе вкрай некомфортно. Разом з пристосуванцями від мажоритарних округів (колишніми прислужниками Януковича) вийде ще та коаліція – гібридна.
Фантасмагорія? Жодним чином. У нинішньому парламенті президентські пропозиції, зокрема кадрові, набирали конституційну більшість голосів саме завдяки колишнім посіпакам Януковича.
Ми обираємо новий парламент за старим виборчим законом, який навмисне збережено саме для відтворення системи олігархічного правління, що її гарантами виступали українські президенти. Ця система вже двічі призводила до Майданів, а нині ще і до жахливо кривавої війни та окупації Криму. Вона просто не відповідає суспільним взаєминам, які склалися в українському суспільстві. Її слід демонтувати. Механізм демонтажу та обриси нової системи взаємин держави з суспільством направду і мають стати стратегічним предметом Коаліційної угоди у новому парламенті. Фактично у ній мають бути викладені засади нового конституційного ладу України.
Проте хід виборчої кампанії не надихає оптимізмом щодо реального перезавантаження країни. На останньому тижні перед голосуванням блок президента пішов у відвертий інформаційний наступ на своїх колишніх союзників по Майдану.
Йдеться перед усім про звинуваченнях ряду народних депутатів у тому, що вони "не дозволили взяти участь у виборах учасникам АТО". Облишимо пошук відповіді на питання про те, чому пропозицію стосовно змін до виборчого закону, якими унормовується процедура голосування на фронті, було внесено до сесійної зали менше, ніж за тиждень до дня виборів. Право фронтовиків взяти участь у виборах не може піддаватися жодному сумніву. Так само, як і їхнє право на те, щоб результати їхнього волевиявлення не були сфальшованими. Пропоновані законодавчі новації цього не забезпечували.
Гарант конституційних прав і свобод громадян – президент доручив командирам військових частин зібрати в особового складу ввірених їм частин заяви щодо внесення до реєстру виборців. Правильна цілком дія. Бійці зможуть проголосувати на законно створених виборчих дільницях. Таким чином гарант виконав свій конституційний обов'язок.
Якби ж то так само оперативно та відповідально вирішувалися питання забезпечення бійців боєприпасами, спорядженням, продовольством, а головне – якісним командуванням. Трагедія Іловайська не може бути забутою.
Повертаючись до складу коаліції – найбільш ефективною з точки зору реформ вона була б за умови участі у ній двох самодостатніх політичних проектів – Блоку Петра Порошенка та партії Батьківщина, але сам превентивний характер підготовки коаліційної угоди свідчить про те, що готується коаліція за принципом олігархічного васалітету.
Позаяк протистояння між різними фінансово-олігархічними кланами є непереборним, таким, що може бути вгамоване лише на основі тимчасового компромісу, а також з тієї причини, що інтереси окремих олігархів тісно переплетені з інтересами Кремля, така коаліція буде нестійкою, внутрішньо конфліктною, відтак – не здатною до реформ.
Утім є надія, що депутати, які потраплять до парламенту "іменем Майдану", не дадуть відтворити олігархічно-владний консенсус у восьмій Раді. Зрештою у 4 або 5 партій Майдану, які потраплять до парламенту є шанс утворити правлячу коаліцію і без БПП.
