"Бузковий індикатор". Чи збирається цей склад Уряду вводити країну в наступний опалювальний сезон?
По багатьох дворах у Києві ледь розквітлий бузок лишився переважно на недосяжних без драбини вершечках. Люди ламають його, виносять до станцій метро і намагаються продати, бо не мають грошей на найнеобхідніше. Проти ночі, коли проходять останні потяги, на розстеленому целофані лишаються грона "прив'ялої краси" – непродані, бо немає і в пасажирів грошей на той бузок. Тут аби на їжу, на проїзд та квартирну платню вистачило.
Отож марно нищать бузковий цвіт у подвір'ях міські "браконьєри". Це ще наше щастя, що квіти каштанів та магнолій не придатні для домашніх експозицій у вазах.
Бузок у Києві в травні продавали завжди. Селяни ламали його у своїх дворах та по лісосмугах, везли на продаж до міста разом з продукцією своїх домогосподарств, бо селянам з їхніми колгоспними пенсіями завжди не вистачало грошей на первинні життєві потреби. Міські двори завдяки їм лишалися неушкодженими, хіба підлітки, або алкоголіки, з тих, хто перебивається збором порожніх пляшок, вряди-годи обносили один, чи зо два кущі.
Тепер злидні на повен зріст випросталися перед більшістю українців. І "бузковий індикатор" то лише одна з емоційно видимих їхніх ознак. Можна ще навести приклади "з іншого життя". У всіляких "мертвоградах" і "жлобусах" масово зачиняються "елітні бутіки", сотні людей втрачають бізнес і роботу, з "елітних", (інших в нас і не будували), бізнесцентрів виїжджають орендарі, зупиняється ринок нерухомості, відтак – будівництва, виробництва будматеріалів, торгівлі товарами домашнього вжитку, порожніють ресторани.
Невже Уряд та влада загалом настільки некомпетентні у суспільствознавстві, що не розуміє до чого призводить галоп цін, тарифів на комунальні послуги, девальвація гривні? І то все на тлі буяння корупції, що "квітне махровим бузком" всюди, де є бодай натяк на присутність влади – від тарифоутворення на газ до оренди місць на містечковому базарі. "Злочинний режим в екзилі" тихо скавчить на Рубльовській шосі від заздрощів.
Намагання влади списати злидні на війну – то від лукавого. Війна справді забирає багато ресурсів. Вона забирає найкращих українців, руйнує інфраструктуру, соціальні зв'язки, психіку людей як і всі попередні війни, що пройшли Україною.
Проте, після них Україна відновлювалася. Працею. Після Другої світової відбудова промисловості і сільського господарства України стала можливою не лише завдяки справді рабській праці мільйонів людей, яких безжально експлуатувала радянська влада, але і завдяки тому, що та сама влада здійснювала послідовну політику розвитку виробництва.
Сьогодні в Уряду план реформ очевидно відсутній. Жодних заходів, окрім радикального підвищення цін, тарифів, знецінення заощаджень, урядом не запропоновано. Схоже, що обрано тактику "швидких грошей", коли з усіх можливих грошових джерел – виробництво, торгівля, транспорт, тіньовий бізнес... – збираються фінансові "вершки", при цьому самі джерела відновленню здебільшого не підлягають. Така поведінка узагальнюється прислів'ям: "нацарювати сто рублів і втекти". Перед усім ця тактика руйнує малий і середній бізнес, наприклад, ту саму торгівлю, нехай і у "жлобусах". Унеможливлюючи підприємницьку активність, влада тим самим заморожує інші види соціальної активності, включно з волонтерською, далі запускається незворотний механізм суспільної деградації, коли суспільство втратить можливість опиратися внутрішнім і зовнішнім окупантам.
Це вже намагалися робити "попередні злочинні режими". Двічі це закінчувалося майданами. Утім тоді в Україні не було війни.
