Накласти вето неможна підписати
Місце, де у цьому вислові має бути кома, якщо його застосувати щодо Закону про реструктуризацію валютних кредитів, президентом Петром Порошенком вже визначено. Він висловився цілком однозначно: "Я побачив популістів-політиків, які, намагаючись сподобатись тій чи іншій частині суспільства, ставлять під загрозу існування фінансово-банківської системи країни, стабільності економіки і роздають нездійсненні обіцянки чітко розуміючи, що несправедливо за рахунок коштів всіх платників податків задовольнити потреби 65 тисяч, тобто менше ніж десятої долі відсотка".
І ще: "Вчора, після голосування, політики, які очікували зустріти оплески, які думали, що вони дуже сподобалися, і очікували, що всі вийдуть їх вітати квітами, насправді отримали холодний душ ненависті до старого типу політики. Я пишаюся українським суспільством, яке після Революції Гідності стало дорослим і відповідальним. Мені прикро, що політики не є достойними своїх виборців і свого суспільства"
Ну, по-перше, щодо "коштів всіх платників податків", то президента ввели в оману. Закон не передбачає жодних видатків з державного бюджету чи інших джерел, які наповнюються з податків. По-друге, він стосується ледь 35 тисяч необачних позичальників, а не65. По-третє, банківській системі нічого не загрожує, бо вона не зазнає збитків, а лише недоотримає прибутків. Точніше – надприбутків, бо позичальники сплачували відсотки, і для багатьох із них сума цих виплат вже перевищила власне тіло кредиту, про що мовчать банкіри. Як і про те, що ці борги ними часто-густо вже перепродані колекторським кампаніям за половину, чи й менше вартості.
Слід пам'ятати і про відповідальність держави – Уряду і Національного Банку за курс гривні, за доларизацію економіки, яка і примусила людей до кабали валютного кредитування. Держава потурала будівельним аферам на кшталт "Еліта-центр" та багатьох інших, які ще виявлять себе в ході і після місцевих виборів. Ухвалення згаданого закону є спробою, бодай почасти полегшити трагічне становище позичальників.
У чому президент правий, то це у тому, що проблема стосується ледь двадцятої долі відсотка платників податків. Відтак з точки зору електоральної значущості вона третьорядна. Тому отримати від її вирішення якихось дивідендів на виборах політичним силам, які підтримали позичальників валюти, буде складно.
Набагато більшим буде зиск тих, хто у "праведному гніві" таврує "популістів, які за рахунок платників податків...", і так далі.
Цей електоральний зиск виникне на обивательській ницості. На тому самому українському, зафіксованому у фольклорі: "нехай у сусіда корова здохне", або "... Боже виколи мені одне око". Експлуатація домінуючої суспільної ворожості до валютних позичальників і є справжнісіньким, незамуленим, стовідсотковим популізмом.
