Нестійка піраміда української влади
Минулої неділі, 30 квітня відбулися вибори місцевих рад у 47 об'єднаних територіальних громадах. Їхні результати цілком слушно стали предметом ретельного аналізу з боку гурманів українського політичного процесу, бо вони направду відображають потенціал політичних партій в умовах імовірних дочасних виборів парламенту. Участь у волевиявленні взяли півмільйона виборців. На виборчі дільниці прийшли мешканці Вінницької, Волинської, Донецької, Закарпатської Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Херсонської, Черкаської, Чернівецької і Чернігівської областей. Як бачимо, цей перелік ілюструє як найширше охоплення українських територій.
Якщо на аналогічних грудневих виборах лише половина депутатів від загальної кількості обраних була висуванцями політичних партій, то вже голосування 30 квітня зафіксувало цей показник на рівні 75%.
Причина у тому, що у партіях відчувають усю важливість місцевого самоврядування та зростання його впливу на макрополітичні процеси в країні.
Сукупні підсумки недільних виборів, у всіх 47 об'єднаних громадах є такими:
Перше місце у партії "Батьківщина" – обрано 199 депутатів, висунутих цією партією, що складає 24,1% від усіх, хто був обраний від політичних партій;
Друге посів Блок Петра Порошенка – 124 депутати, (15,0%);
Третє за Аграрною партією – 82 депутати, (9,9%).
Далі результати були такими:
УКРОП – 77 (9,3%);
"Наш край" – 74 (9,0%);
Опозиційний блок – 62 (7,5%);
Радикальна партія – 45 (5,5%);
Самопоміч – 23 (2,8%);
Народний фронт – 14 (1,7%);
"Свобода" – 5 (0,6%).
З наведених остаточних цифр очевидно випливає, що панічні настрої довкола політичної тусовки на фейсбуці щодо реваншу в Україні проросійських політичних сил, виявилися цілком безпідставними. Хіба може дехто останнім часом зараховує до таких партій БПП. Однак навряд чи слід серйозно ставитися до таких зловорожих чуток, навмисне поширюваних антагоністами "славнозвісного сліпого трасту".
Однак, неможна закривати очі на ту обставину, що обидві парламентські партії, які публічно підтримують чинний Уряд, сукупно набирають лише 17,6% підтримки на місцях. Тим паче, що реальне волевиявлення зрештою і являє собою як найточніше дослідження електоральних настроїв, з яким неможливо порівняти і найкоректніше соціологічні дослідження.
Зафіксований цими виборами стан речей нагадує піраміду поставлену до гори дригом. Така нестійка політична конструкція неспроможна до тривалого існування, навіть в умовах суспільно-економічної стабільності та відсутності зовнішніх загроз. Що вже говорити про ситуацію війни, ускладнену намаганням влади хаотично і непослідовно здійснити цілу низку реформ – від тарифів та освіти до ринку землі, медицини і місцевого самоврядування.
Підсумки місцевих виборів є ще одним аргументом на користь як найшвидшого перезавантаження чинної влади, бо країні справді потрібні реформи. А їх не може здійснювати влада, якій не довіряє навіть і п'ята частина громадян.