22 грудня 2018, 12:09

Терпіння і такт слід виявити до вірних Московського Патріархату в Україні

Після того, як "московський бар'єр" перестав відгороджувати українське православ'я від світової родини православних церков, на Помісну Православну Церкву в Україні лягла особлива відповідальність духовної опіки всіх православних вірян нашої країни, включаючи і тих, хто належить до громад Московського Патріархату.

І Патріарх Варфоломей і Блаженіший Митрополит Епіфаній, зрозуміло, що не вдавалися до "симетричних дій" стосовно Московської Церкви, яка заборонила своїм священикам співслужити з кліриками Вселенського Патріархату та Православної Церкви в Україні. Єдине, що Предстоятель Київської Церкви не згадує Московського Патріарха за літургією, бо Собор РПЦ наклав на всіх вірних ще Київського Патріархату анафему. Таїнства і священство РПЦ для Помісної Церкви в Україні були і є чинними.

Тепер, у новій, з точки зору канонічного права, ситуації кардинально зростає вплив кожного православного парафіянина в Україні, бо голос кожного члена громади тепер має реальне значення при обранні юрисдикції.

Вже сьогодні кілька громад на Поділлі та Буковині своїми рішеннями шляхом голосування перейшли з Московської до Київської Церкви.

Цей процес значно посилиться після офіційного вручення Патріархом Варфоломеєм Томосу про помісний статус Православної Церкви в Україні Блаженішому Митрополиту Епіфанію, 6 січня наступного року. Однак немає жодної потреби прискорювати переходи громад зовні.

Влада, політики мають виявити терпіння, так і повагу до вірян, не втручаючись у справи віри. Зрозуміло, що це жодним чином не стосується випадків україножерської пропаганди у церквах; допомоги терористам та окупантам; незаконного зведення споруд, як це, наприклад, має місце у садибі Національного історичного музею; морального терору вірних; завдання шкоди національному культурному надбанню України тощо.

Не буде нічого страшного у тому, якщо доформування єпархій Київської Церкви триватиме, нехай і кілька років. Так само це стосується і процесу визнання нашої Церкви іншими 13, (Константинополь вже визнав), православними церквами світу.

Головне бо вже зроблено – Православна Церква в Україні на рівноправних засадах належить до повноти світового православ'я.

Війна росії за самоутилізацію

Росія, розв'язавши цю війну, одразу її програла. Навіть, якби їй вдалося поневолити більшу частину населення і земель України, вона б не мала ресурсів виграти цивілізаційні перегони із Заходом...

Фальшива реліквія?

Минулої ночі виповниться 4 роки, як рашистський крейсер "Москва" пішов nah за приписом українського прикордонника з острова Зміїний. У зв'язку з цим невигадана історія: На крейсері була корабельна Покровська церква, яку 14 грудня 2009 року освятив митрополит Сімферопольський і Кримський Лазар (УПЦ МП)...

Чи потрібний Україні Єропейський Союз у його нинішньому форматі?

Вступ до ЄС закріплено у Конституції України – у її преамбулі та у трьох статтях: 85; 102; 116. Відповідні поправки набули чинності у лютому 2019 року...

"Хороші росіяни" в інформаційному просторі майбутніх виборчих кампаній в Україні

Зі здобуттям у 1991 році незалежності, тодішня влада не наважилася суверенізувати інформаційний простір України. На той час поняття "суверенного інформаційного простору" ще не виглядало алогічним, бо основним джерелом інформації був зовсім не інтерент, а телебачення, радіо та друковані ґазети і журнали...

Україні слід бути готовою до винекнення на її кордонах постросійського простору

Постросійський світ дедалі ближчий. Запас міцності путінізму вичерпується з прискоренням. Однією з ознак його краху є інформаційний бунт "z-блогерів" та "лідерів громадської думки" у тіктоках/інстаграмах/телеграмах, які раптом заговорили про секвестри бюджетів, знецінення золотовалюиних резервів рф, жорстокі практики мобілізації, винищення сибірських корів, про невдачі на фронтах і удари України по нафтогазовій інфраструктурі та інші загрози рашистській системі, балачки про які заборонені самою ж цією системою...

ФІЛАРЕТ ВЕЛИКИЙ

Патріарха не стало на 98-му році життя; 77-му році чернецтва; 65-му році єпископського служіння і 60-му перебування на Київській кафедрі. До Києва, як Архієпископ Київський і Галицький, Патріарший Екзарх всієї України, він прибув у травні 1966 року, в часи, коли радянська влада послідовно домагалася обмеження релігійного життя, прагнучи знищити будь-яку альтернативу комуністичному світогляду...