Серіал "Чорнобиль" вплине на хід парламентської виборчої кампанії
Подивився британсько-американський п'ятисерійний серіал "Чорнобиль", створений Крейгом Мезіном та Юганом Ренком. Автори цього фільму нагадали та актуалізували цілий ряд соціальних та політичних обставин останніх років СРСР.
Перед усім, вже якось підзабулося, що ліквідація наслідків аварії на ЧАЕС, за обсягом витрачених ресурсів та охопленої кількості людей, була наймасштабнішою військово-технічною, а також інформаційно-політичною операцією, проведеною владою СРСР по Другій світовій війні. Безумовно, що, навіть обмежена правда про причини аварії та її короткотермінові і далекосяжні наслідки кардинальним чином підірвали ідейні засади радянського ладу – СРСР розвалився за 5 років після Чорнобильської катастрофи.
Серіал став кінопам'ятником загиблим ліквідаторам – цивільним і військовим. Такого пам'ятника в Україні досі не створили. Думаю, що саме з меморіальних міркувань автори зберегли справжні імена учасників тієї трагедії. Для мене особисто було важливим дізнатися про роль професора Валерія Лєгасова (1936-1988) у порятунку України, Білорусі та інших країн від радіоактивного знищення. Це пам'ятник і його подвигу.
У Росії закликають серіал заборонити – занадто вже точно показано у ньому сутність російсько-радянського тоталітаризму. Похапцем росіяни заходилися знімати серіал у відповідь, де головною сюжетною обставиною є участь агента ЦРУ США в спричиненні аварії реактора.
Для мене найпронизливішим епізодом серіалу є той, на початку четвертої серії, де ще за кадром, під час титрів, чути дуже знайомі з дитинства звуки – струмені молока вдаряють по дну дійниці. Бабця доїть свою корову. Неймовірна точність картини. А потім заходить солдат із пістолетом...
Шукачі "кіноляпів" вже на усі заставки обговорили пластикові вікна, які потрапляють у панорамні кадри. Ну, можна ще згадати неточності в костюмах, сучасні офісні крісла, або те, що "роль" споруди бібліотеки Московського держуніверситету ім. Ломоносова "зіграла" споруда бібліотеки Академії Наук України ім. Володимира Вернадського у Києві. У радянських судах не було "присяжних", а – "народні засідателі". І до судді зверталися не "ваша честь", а "громадянине суддя". Утім, ці неточності, навіть підкреслюють інші, ретельно відтворені деталі радянського побуту того часу.
Серіал покажуть на каналі "1+1". І це правильно, попри те, що в умовах розгортання швидкоплинної парламентської виборчої кампанії, ця демонстрація безумовно вплине на її політичні змісти і на електоральні результати проросійсько-прорадянських політичних партій.
