Маховик системної політичної кризи знову майже знятий із запобіжника
Вже не вперше листопад стає вирішальним для України. Наразі кілька важливих зовнішніх і внутрішніх чинників водночас різко негативно актуалізуються для нас із самого початку цього місяця.
Вибори у Сполучених Штатах. Наростання протистояння суспільства з владою у Білорусі. Вибори президента у Молдові. Безпрецедентні заворушення у Польщі. Війна у Карабасі. Революція у Киргизії. Ескалація тероризму у Франції... І це все на тлі економічного занепаду та небаченої світової пандемії, що відбирає і без того обмежені ресурси країн.
Внутрішні обставини в Україні відверто загрожують кризою конституційного ладу, втратою управління та зв'язності країни.
Конституційний Суд у закритому "турборежимі" ухвалює рішення, що матиме наслідком зупинку дуже важливої сьогодні співпраці України з МВФ. Це різко ставить державу на межу дефолту. Президент, намагаючись виправити таку штучно створювану ситуацію, вносить до парламенту законопроект про фактичний розпуск КС. Цей крок глави держави дає підстави його опонентам для звинувачень у зазіханні на основи конституційного ладу, що так само тягне за собою припинення співпраці з МВФ, рядом інших міжнародних організацій та окремих країн. Рішення КС та реакція на них президента збурюють суспільство, спричиняючи загрозу протистояння на вулицях. Зрозуміло, що у таких обставинах виникають передумови для втечі капіталів, падіння курсу гривні, зростання цін та інфляції.
До всього відбулося ще і подвійне перезавантаження місцевого самоврядування – по-перше, внаслідок утворення об'єднаних територіальних громад та кардинального укрупнення районів в областях, змінилася його адміністративно-територіальна основа, а по-друге, через партизацію місцевих рад у громадах, де налічується більше десяти тисяч виборців, має місце різка зміна кадрової якості місцевих депутатів, а за ними – службовців та працівників комунальних підприємств. На тлі передачі у розпорядження громад значних фінансових та майнових, перед усім – земельних, ресурсів у місцевих радах та виконкомах, а також між різними рівнями самоврядування, виникнуть системні конфлікти, що підсилюватимуть загальну управлінську і політичну кризу в Україні.
Слід додати, що першими на допомогу населенню в умовах пандемії мають приходити медичні заклади, підпорядковані місцевим органам влади та забезпечуються за рахунок місцевих податків та інших місцевих ресурсів. На самоврядування покладаються також інші надважливі обв'язки – шкільна освіта, дошкільне виховання, комунальне життєзабезпечення громад тощо.
Далеко не всі політичні партії – загальнонаціональні та локальні, що прийшли до влади в громадах, районах та областях, не те що є здатними до системної роботи із навчання депутатів і співробітників органів місцевого самоврядування фаховому виконанню їхніх поточних обов'язків, а навіть не знають, що таку роботу неодмінно слід проводити. Годі говорити про те, що є потреба у розробці ряду типових стратегічних документів – перед усім: проектів статутів громад, залежно від їхньої – громад – економічної спеціалізації, демографічного складу, місця знаходження; критеріїв розробки генеральних планів; проектів соціально-економічного розвитку; галузевих програм.
Приклад такої роботи мала б показувати правляча партія "Слуга народу", тим паче, що в її розпорядженні знаходяться ресурси відповідних міністерств, наукових інститутів, Академії державного управління, однак, судячи з результатів для неї місцевих виборів, вона ще навіть не утворила дієздатних місцевих осередків.
Таким чином на щойно реформоване місцеве самоврядування в Україні очікує серйозна політико-юридична та інфраструктурна криза. Її уникнення можливе лише шляхом підвищення рівня фаховості місцевих політиків, однак це завдання не є пріоритетним для короткоживучих партійних проектів. Надія лише на системні політичні партії.
Тим часом, на верхньому поверсі української політики, здається, знайдено шлях до виходу з кризи, яка виникла внаслідок раптового рішення КС щодо електронного декларування. Його збережуть шляхом ухвалення та введення в дію закону, яким буде відновлено відповідні норми, на що мудро погодилися усі, майже, фракції. В подальшому, в штатному регламентному режимі, парламент прийме закон, який не міститиме норм, що можуть бути трактованими як такі, що суперечать Конституції.
Черговий вирішальний листопад вступає у свої права.
