Щодо вчорашнього указу про ''Президентський університет''
Знаєте як у XVII сторіччі створювався Київський колегіум – перший виш у Києві, який тепер ми знаємо під іменем університету "Києво-Могилянська Академія"? Спочатку утворилося Богоявленське Братство, куди увійшли київські шляхтичі, міщани, священство, а згодом – увесь Кіш Запорізький на чолі з кошовим отаманом Петром Конашевичем (позивний Сагайдачний). Братство заснувало школу, яка після об'єднання зі школою Києво-Печерського Успенського монастиря і перетворилася на колегіум, що 1658 року став Києво-Могилянською Академією, отримавши рівні права з Ягелонським університетом у Кракові. Це мало не єдиний випадок у Європі, коли виш засновувався "знизу" – громадянами.
Інакшими були витоки київського Університету св. Володимира, що нині є Національним університетом імені Тараса Шевченка. Після придушення польського повстання 1830 – 1831 років. Російський імператор Микола І (позивний Палкін) ліквідував Віленський університет і Кременецький польський ліцей, бо їхні викладачі і студенти були активними учасниками заворушень. Майно цих закладів перевезли до Києва і передали, заснованому імператорським указом у 1834 році, Університету св. Володимира. Новостворений Університет "успадкував" від Кременецького ліцею не лише майно, включно з унікальною бібліотекою короля Станіслава-Августа з 34 378 томів, але і грошові пожертви шляхти на навчання ліцеїстів, кошти, отримані від продажу ліцейських споруд у Кременці, обладнання обсерваторії, навіть рослини з ліцейського ботанічного саду, які пересадили до Києва. Проте головним надбанням університету став викладацький склад – більшість його кафедр очолили викладачі колишнього Кременецького ліцею.
За панування Російської Імперії на землях Речі Посполитої, як і України, можливості отримання вищої освіти, надто для жінок, були вкрай обмеженими. Відповіддю на це поляків стало створення підпільного Летючого університету у Варшаві та околицях. Лекції, доступні слухачам незалежно від гендеру, читали кращі вчені, зокрема викладачі розігнаного Віленського університету. Відбувалося це на конспіративних квартирах. За 20 (!) років існування Університету його випускницями стали не менше 5000 жінок. Найвідомішою серед них є двічі лауреат Нобелівської премії Марія Складовська-Кюрі. Радіоактивний елемент "Полоній" названо нею на честь поневоленої, в той час, росіянами Польщі.
Можна нескінченно переповідати історії успішних вишів, заснованих на різних засадах, різними суб'єктами. Однак для їхньої ефективної роботи, виразним є спільний чинник – наявність мотивованого інтелектуального середовища, що потребує такого закладу, готових до роботи високопрофесійних викладачів і звісно, що студентського загалу.
В Україні, станом на 2019 рік, діяли 282 вищих навчальних заклади, де здобували освіту 1 300 000 студентів.
У цьогорічному світовому рейтингу університетів, де позначено 1452 заклади, українських – 4: Університет ім. Т. Шевченка (Київ), університет ім. В. Каразіна (Харків), університет "Львівська політехніка" (ясно – Львів), університет КПІ (Київ). Максимально високий рейтинг, за спеціальністю інженерія в галузі нафту та газу, показала "Львівська політехніка" – 101 місце.
Щоб виконати учорашній президентський указ про створення президентського університету доведеться не лише обмежити фінансування ряду вже наявних вишів, (що вірогідно давно слід зробити, з огляду на якість викладання та показником отримання роботи їхніми випускниками за набутим фахом), але і забрати цілі науково-викладацькі школи для наповнення змістом, а чи для підвищення престижу нового закладу. Чи реально зробити це, і чи потрібно? Чи не краще підтримати наявні наукові школи, роботи яких мають добру перспективу і можуть бути залученими для розвитку світової науки, де в України подекуди досі зберігаються якісь позиції?
У будь-якому разі, створення університету починається не із земельної ділянки та будівництва на ній, а зі згуртування відповідного наукового середовища. І те неможливо зробити ніяким Указом. Так само, як і конкурувати за українського студента з вишами Польщі, Німеччини, Чехії... Адже молодь залишає Україну не лише тому, що їй нерідко пропонують за кордоном якісніше і безкоштовне навчання, але і кращі життєві перспективи, що ґрунтуються на ліпших за українські суспільно-державних взаєминах.
Наразі, ані Академія Наук, ані окремі визначні українські вчені не наважилися прямо вказати на волюнтаристський та безперспективний підхід у питанні заснування нового університету. Може б президенту було б правильним, перш, ніж підписувати явно сирий Указ, зустрітися з науковцями задля консультацій?
