Конспект уроку новітньої історії України
Минулого тижня директорка однієї зі шкіл у громаді Київської області, яка нещодавно звільнилася від окупації, попросила мене зробити конспект уроку історії про цю війну для дистанційного навчання. Складність завдання полягала у тому, що віковий діапазон учнів становить від п'ятого до одинадцятого класу. Ось, що з того вийшло:
Чому Росія напала на Україну? Які причини цієї війни? Російський диктатор Путін стверджує, що війна з Україною для росіян була неминучою.
Справді корені сьогоденної російської агресії лежать у давніх історичних пластах. Річ у тому, що з самого початку свого національного становлення український і російський народи розвивалися у різних культурних, суспільних та економічних умовах. Проте росіяни повсякчас претендують на українську частину історії, починаючи з давнього Києва.
Росія (до ХVIII сторіччя її називали Московія) виникла у ХIII – XIV сторіччях як централізована держава, поставши внаслідок розпаду Золотої Орди – імперії, заснованої на цілковитому всевладді хана, який тримав у рабській покорі всіх своїх підданців. Московські князі отримували свою владу з Сараю – так звалася столиця Золотої Орди. Князь прибував туди для аудієнції у володаря і, пройшовши принизливі процедури визнання зверхності Орди над Московією та виплативши велику данину, включно з рабами-московитами, отримував ярлик на князювання. Ярлик являв собою дозвіл на правління, головним завданням якого було збирання данини ханові з міст і сіл підвладних князеві. Московські князі наслідували спосіб правління в Золотій Орді – цілковита влада князя і беззастережна покора йому усього населення без винятку. Таку форму правління часто називають "деспотія східного типу". Одним з найпотворніших її проявів стало кріпацтво, включно із торгівлею людьми. Воно практикувалося в Росії до 1861 року. Московські князі особливо ревно слідкували за тим, щоб на їхні терени не поширювався вплив західної культури – від філософії до одягу.
Україна ж виникала на теренах держави Русь. Ще з одинадцятого сторіччя для неї стало притаманним писане право – Руська Правда Великого князя Київського Ярослава Мудрого. Цей документ являв собою збірку правових норм для різних суспільних верств та випадків життя. У ХIII сторіччі, коли Русь зазнала ординської навали, її південно-західні землі увійшли до складу Галицько-Волинського королівства, згодом – Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, а тоді Речі Посполитої. У цих державах діяло Магдебурзьке право – право міських громад обирати міського голову (війта), раду, суд, збирати податки для впорядкування міст. Тут засновувалися школи і університети (колегіуми), розвивалося книговидавництво, виробництво, діяли лікарні. Словом, тодішня Україна являла собою цілком європейську територію, яка втім, не зазнала впливу такого явища, як абсолютизм – майже необмежена влада спадкового монарха. Короля Речі Посполитої обирав Сейм (парламент). Так само Сейм встановлював податки, видавав закони та здійснював інші державні функції.
Отже українське і російське суспільства виникли на принципово різних засадах. Російське – як рабовласницьке, диктаторське, таке, що зневажає природні права людини. Українське – як вільне, засноване на законності і повазі до людської гідності. Недарма, коли президент Віктор Янукович спробував нав'язати українцям російський спосіб державного управління, то всенародний рух опору цим його замірам дістав назву "Революція Гідності". У вимірі гідності це була антиросійська революція, як її зрозумів російський диктатор, та й російський народ у своїй більшості.
Була одна унікальна суспільно-історична відмінність України від Росії та Європи (Тут можна запропонувати учням здогадатися про що йдеться). Мова про козацтво і Січ Запорізьку. Її було засновано близько 1552 року князем Дмитром Вишневецьким (позивний Байда), як фортецю, що мала бути залогою на шляху татарських набігів на міста нинішньої правобережної України. Проте Січ явила собою набагато більше, ніж військовий підрозділ, навіть більше за повноцінну армію. Саме козацтво стало рушійною силою у заснуванні Гетьманату Богдана Хмельницького – держави українців. Козацька традиція волелюбності, нескореності, взаємодопомоги і самоорганізації, а головне – патріотизму, з усією силою явила себе в боротьбі нашого народу за свою державу протягом ХХ сторіччя, в проголошенні Незалежності у 1991 року, Помаранчевій революції, Революції гідності, нинішній війні, що почалася у 2014 році.
Попри те, що Україна і Росія, тим, чи іншим чином існували в єдиному державному утворенні протягом трьох із половиною сторіч, засадничі культурно-етичні розбіжності між нашими народами не зникли. До початку цієї війни вони наростали, зокрема, через діяльність російської пропаганди. При цьому російські пропагандисти культивуючи нелюбов і зневагу росіян до українців, водночас всіляко намагалися викликати повагу в українців до росіян – визнання вищості т.зв. "старшого брата" росіянина над "молодшим" українцем. В Україні російські пропагандисти спиралися на потужні інформаційні та адміністративні ресурси корумпованих проросійських політиків і чиновників, частина з яких були агентами КДБ ще з часів СРСР, а більшість завербована ворогом в різні періоди незалежності.
Однією з причин того, що В. Путін наважився напасти на Україну була його переконаність, що вплив проросійських політиків і ЗМІ в Україні є настільки значним, що українці, які наважаться опиратися окупації опиняться у цілковитій меншості. Перед усім цим пояснюється той факт, що росіяни напали одразу з п'яти напрямків, розпорошивши свої сили.
У Росії радикально недооцінили озброєності, вправності, а головне – мужності українських військових, бійців самооборони, волонтерів, їхньої готовності до самопожертви у справі захисту Батьківщини.
Не справдилися сподівання росіян на те, що українська влада одразу ж запросить миру за всяку ціну, приставши на будь-які умови капітуляції. Навпаки – ми усі є свідками небаченої раніше консолідації українського суспільства і влади у прагненні здолати ворога.
Не очікував агресор і на величезну підтримку цивілізованим світом українського народу у його справедливій боротьбі за свою свободу.
Перелічені та інші обставини зумовили занепадницькі настрої у збройних силах Росії, масові відмови від мобілізації на фронт, кризу управління на тлі стрімкого погіршення економічної ситуації в Росії.
Українським економістам і політологам давно вже відомий той факт, що рівень життя у Росії звичайних громадян значно нижчий за той яким живуть нормальні українці. Щоб там не говорили про середню зарплатню чи рівень ВВП на душу населення, але найкращою ілюстрацією злиденності росіян є ті предмети побуту, які російські мародери викрадають у помешканнях і крамницях на тимчасово захоплених територіях України – від ношеної спідньої білизни до комп'ютерного причандалля.
Насамкінець назвемо ще три причини нападу Росії:
1. Страх. В Росії бояться, що Україна як демократична, правова, цивілізована держава значно випередить агресивну сусідку на шляху соціального, економічного і культурного поступу, буде членом родини цивілізованих народів. Враховуючи географічну близькість, спорідненість мов, численні родинні зв'язки такий успіх України являтиме собою болісний контраст із Росією, демонстрацією її цілковитої цивілізаційної безперспективності.
2. Заздрість. Так злиденний, питущий, а відтак – хворий нероба заздрить працьовитому, облаштованому, завжди у доброму гуморі сусіду, який впевнено дивиться у свій завтрашній день.
3. Ресурс. Росіянам потрібні наші території для перевезення своїх вантажів, погрози збройним нападам Європі, виробництва харчів, розселення своїх людей, які тікають з північних та східних районів Федерації. Корисні копалини, виробничі потужності, водні ресурси... Головне – люди. Освічені, працьовиті, культурні.
Які у кого є питання?
PS
Тему Голодомоу, як геноциду українського народу, та теми участі українців у двох світових войнах на боці Росії і нашої вирішальної ролі у створенні Російської імперії та Радянського Союзу не порушував навмисно, щоб не переобтяжувати учнів інфорамцією. Лишив для інших уроків.
