Для розробки Генерального плану Великого Києва слід оголосити міжнародний конкурс

Ситуація із закриттям шести станцій метрополітену у Києві концентровано відобразила катастрофічний стан речей у комунальному господарстві столиці. Його головною причиною є свідоме нехтування кількома поколіннями міської влади засадами принципів містобудування та комунального розвитку.

Почалося це за Президента Леоніда Кучми, який призначив своїм представником у Києві Олександра Омельченка. У період його правління в столиці розпочався будівельний хаос. До Києва потекли потоки корупційних та інших тіньових грошей не лише з України, але і з Росії, Закавказзя та інших країн. Розпочався будівельний бум – масове зведення об'єктів "елітної" житлової та торговельної нерухомості. Звісно будували перед усім там, де за ці об'єкти можна було отримати найбільші прибутки на одиницю вкладених коштів – вздовж ліній метрополітену, на берегах водойм, в історичних та лісопаркових зонах. В результаті до Києва прийшли автомобільні корки, черги до шкіл та дитячих садочків, нестача місць в державних і муніципальних медичних закладах, техногенні аварії, знищення пам'яток природи, архітектури та археології тощо. (Лише при будівництві в урочищі Гончарі-Кожум'яки Воздвиженського житлового комплексу було втрачено без необхідних археологічних досліджень 11 метрів культурного шару.)

Транспортний колапс у столиці помітив Л.Кучма і наказав побудувати одразу 2 нових мости через Дніпро. Один – залізнично-автомобільний узявся звести Георгій Кирпа, тодішній міністр транспорту. Цей міст сьогодні надійно функціонує. Другий – автомобільний та для метрополітену з Подолу на Троєщину почав будувати Олександр Омельченко.

Тим часом вздовж лінії метрополітену у напрямку Теремків зводили висотні житлові комплекси, що призвело до непередбачених дешевим проектом неглибокого залягання навантажень на несучі конструкції тунелів, які сьогодні визнані настільки аварійними, що рух потягів зупинили фактично миттєво. Обстеження інших ліній метрополітену показало ще шість аварійних ділянок. Це не враховуючи стовідсоткового зносу мосту Метро.

Між іншим фахівці попереджали про неприпустимість зведення на Оболоні прямо над тунелями торгівельних центрів.

Після О.Омельченка за всіх його наступників ситуація у містобудівництві ще погіршувалася. В результаті місто опинилося на межі катастрофічної системної інфраструктурної кризи. Що тепер?

Треба продовжувати роботу фахівців з метою виявлення техногенно небезпечних об'єктів та розробку планів їхньої реконструкції, ухвалення рішень про зупинення будівництва, яке може загрожувати метрополітену, колекторам та іншим об'єктам інфраструктури. Вочевидь є потреба дати правову оцінку злочинам у царині містобудування і забезпечити притягнення винних, (які здебільшого за кордоном), до відповідальності.

Не факт, що ухвалення Генерального плану Київської агломерації можна довірити нинішнім владам столиці та прилеглих громад. Вірогідно виникне потреба оголосити міжнародний конкурс на його розробку у порядку відновлення України після перемоги над рашизмом.

PS

У Києві вже був період будівельного буму. Наприкінці ХІХ сторіччя сюди прийшли "цукрові гроші". Терещенко, Бродський, Галаган... лишили по собі унікальну архітектурну спадщину. Її і нищать сьогоденні нувориші разом із міською владою.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.