Яна Матвійчук: як виживають та на що розраховують українські організатори подій (ARENA CS)
CEO івент-агенції ARENA CS Яна Матвійчук – про перспективи індустрії, наслідки впливу війни на ринок організації подій в Україні та можливе майбутнє галузі.
Не встигла івент-сфера в Україні оговтатися від наслідків пандемії, як почалася повномасштабна війна: обстріли, часткова окупація, повітряні тривоги, а згодом і блекаут. Здавалося б, які івенти у таких умовах? Так і є: велика кількість агенцій закрилася чи призупинила діяльність. Інші ж шукають себе у нових нішах або концентруються на волонтерській діяльності. То невже івент-сфера в Україні "всьо"? Насправді – ні. Детальніше про це розмірковую нижче.
За відчуттями, ринок постраждав на 80%
Перші три місяці повномасштабної війни івент-сфера перебувала у комі з тенденцією до повного "відключення кисню". Жодних авторитетних досліджень на цю тему поки ніхто не проводив. Проте, за моїми власними відчуттями, критично вражено понад 80% ринку організації подій.
Компанії закрилися або стагнують. Однак не всі фахівці виїхали за кордон: значна частина направила власні організаторські здібності та вміння за хвилину знаходити 100+ виходів з нестандартних ситуацій у волонтерську діяльність.
Це було очевидне рішення, адже знаходити все і скрізь, вести переговори під тиском та планувати логістику "на вчора" – одна з основних навичок ефективного планувальника та організатора подій. Тому не дивно, що багато агенцій та окремих івент-фахівців взялися за евакуацію людей, доставлення гуманітарки, закупівлі тактичних товарів для ЗСУ тощо.
Команда ARENA CS не стала винятком. Доки ринок стагнував, ми точково допомагали підрозділам ЗСУ та тероборони, намагаючись направляти ресурси людям, яких знали особисто. Коли ситуація трохи стабілізувалася, налагодили системну роботу. Зокрема – створили благодійний фонд Women's Aid International та сконцентрувалися на допомозі літнім людям, людям з інвалідністю та вимушеним переселенцям.
Івент сфера: удар за ударом
У "доковідний" період та задовго до повномасштабної війни, івент-агенція Арена КС займалася організацією переважно офлайн заходів. Це конференції, семінари, тренінги та інші формати. Над реалізацією понад 2500 івентів за рік працювало 70 менеджерів у трьох офісах компанії. Мати у розробці одночасно декілька десятків проєктів стало нормальною практикою.
2020 рік приніс пандемію, обмеження і перші проблеми для галузі. Вже тоді з ринку пішло багато перспективних молодих компаній. Більш досвідчені – такі як ARENA CS – почали освоювати нішу онлайн-івентів, паралельно спрямовуючи зусилля команди на волонтерську допомогу медзакладам. Ми у цей період не мріяли про прибутки. Головним заданням було зберегти команду фахівців.
Тож у "ковідний" період ми значною мірою "цифровізувалися": швидко навчилися працювати онлайн та змогли відповідати на запити про організацію соціальних, навчальних, благодійних подій від наших клієнтів.
Масова вакцинація дала надію на поступове відродження ринку. Ми почали проводити перші івенти для вакцинованих учасників. У 2022 році обмеження майже зникли, проте ми й далі концентрувалися на гібридному форматі заходів, поєднуючи офлайн формат і живу трансляцію в інтернеті. І це є міжнародною тенденцією, адже 76% організаторів подій у світі вважають, що онлайн-заходи й надалі залишаться популярними.
В середині лютого 2022 року на PMHUB Talk 2022 провідні фахівці івент-галузі обговорювали перспективи. Наприклад, Дмитро Сидоренко (Atlas Agency) розповідав про плани переїзду з ВДНГ на острів Муромець, адже фестиваль впевнено наближався до статусу найбільшого у Європі. А Володимир Нечипорук (Ukrainian Fashion Week) прогнозував подальший розвиток формату фіджитал, який поєднує онлайн і офлайн покази.
Та замість відродження ринку ми отримали черговий удар. Він виявився значно серйознішим за "ковідні" обмеження. І знову головним завданням компанії "Арена Конференції Семінари" стало зберегти команду. Проте на 100% це не вдалося: частина колег виїхала за кордон, а частину не вдалося завантажити роботою. ARENA CS у цьому не єдина: така ж ситуація склалася в інших гравців на ринку.
Не нити, а діяти: готуємо нову "команду мрії"
Мій підхід такий: якщо обставини несприятливі для бізнесу, то час очікування варто проводити з максимальною користю для суспільства. Це дає змогу займатися роботою та одночасно відчувати пульс життя, допомагати постраждалим, а також спілкуватися з людьми, що теж діють і не "ниють".
Останнє, мабуть, є найбільш цінним для підтримки власного психоемоційного стану. Адже бездіяльність і очікування невідомого – найгірше випробування для організаторів подій, які звикли завжди бути в русі, планувати й координувати, тримати у фокусі результати.
І якщо на початку повномасштабного вторгнення ринок повністю стагнував, влітку та восени ми навіть почали відчувати брак кваліфікованих кадрів. Попит на події частково відродився, проте багато фахівців й досі залишаються за межами країни.
Тому ми вчергове взяли на себе роль "кадрової кузні": вже зараз беремо на роботу амбітних і активних людей та навчаємо їх з нуля системній роботі, відповідальності, горизонтальній організації... Одним словом, практикуємо культуру свободи й відповідальності. На цьому й базується стійкість ARENA CS в кризові періоди.
Структура та види подій змінилися
Практично всі великі фестивалі, концерти, гучні корпоративи скасовані до закінчення війни. Економічна ситуація в бізнесах, тимчасова окупація, втрати людського капіталу та брак укриттів для збору людей офлайн також не сприяють відновленню ділової активності в нашому бізнес-сегменті.
Проте навчальні, тренувальні, мотиваційні, соціальні, благодійні події залишаються затребуваними. Тож їх планують і проводять в онлайн та офлайн форматах. Останній варіант залишається реальним винятково у місцях, віддалених від бойових дій. Та й проводять такі заходи переважно у приміщеннях, обладнаних укриттями (або взагалі в укриттях). Але такі локації навіть у Києві можна перерахувати на пальцях однієї руки. Більше про це можна прочитати у матеріалі, підготовленому моїми колегами.
Що стосується форматів івентів – вони різні. Це:
● події, організовані з метою подяки ЗСУ, ДСНС та іншим службам, що несуть на собі найбільший тягар війни;
● волонтерські івенти, на яких збирають кошти на підтримку армії чи соціальних проєктів;
● благодійні акції, концерти, піар-заходи, що мають на меті донесення правди про Україну по всьому світу;
● приватні івенти: весілля, ювілеї, хрестини, дні народження, заручини тощо. Життя триває, і незмінним залишилося бажання людей святкувати значні життєві події. Ба більше: ринок приватних свят "просів" значно менше порівняно з корпоративними та масовими.
Якщо проаналізувати ситуацію загалом, можна побачити тенденції до відновлення різних форматів заходів. Наприклад, українська компанія SoftServe провела низку івентів в укриттях, на яких спікери виступали з короткими доповідями на технічні та бізнесові теми. За даними компанії, вісім івентів у восьми містах України зібрали понад 500 гостей, а охоплення у соцмережах досягло 94 тисяч людей. Десь 60% гостей – професійні айтівці. Або церемонія нагородження премією "UNICEF YOUTH AWARDS", яка проходила в київському метро згідно усіх вимог щодо заходів безпеки. Церемонію відвідала Перша Леді.
Тож казати про "загибель" івент сфери зарано. Навіть за часів війни українці цікавляться заходами: як приватними, так і суто професійними.
Майбутнє галузі: відроджуємось чи пливемо за течією?
Я переконана що після Перемоги ми матимемо бурхливе зростання. Прогнозую великий попит на святкові івенти. Мова йде не тільки про паради Перемоги у різних містах, але й заходи вдячності ЗСУ, ТРО, ДСНС, лікарям, енергетикам, клієнтам, що залишилися, працівникам, що не здалися. Але окрім цього в українців є відкладений попит на купу інших проєктів.
Чи будуть на це ресурси у країні, змушеній долати наслідки важкої війни? Якщо захват від Перемоги не затьмарить рішучість політиків до радикальної перебудови України на засадах сучасності, демократії, економічної свободи, інклюзивності, толерантності, то до нас приїдуть тисячі міжнародних організацій та інвесторів. Тож я впевнена: можливості для розвитку івент-сфери знайдуться.
Проте нам не варто "плисти за течією" і чекати на тотальну допомогу партнерів. Вже зараз треба формувати сучасне та достойне культурне "обличчя" країни. Важливо зрозуміти, що мова йде не про щорічне відмивання коштів на заміні логотипів. І, звичайно, не про призначення кінологів на ключові посади у сфері кіно.
У нас мають з'являтися нові кінострічки, театральні вистави, вуличне і високе мистецтво, модні бренди, виставки картин, танцювальні вистави та мультимедійні проєкти. Ми самі маємо формувати свій імідж – переможця, а не жертви. Сильної держави, а не "збирача допомоги".
Після війни нам доведеться "зшивати" власне суспільство, формуючи єдиний наратив знання і поваги до минулого, усвідомлення сучасного і планування майбутнього. Саме це зробить Україну достойною і цікавою сусідкою у спільноті успішних демократичних країн. Лише внутрішня впевненість українця, що він не "малорос" доведе світу цю прописну істину. Переконана, що саме розвиток культури та проведення численних подій різного спрямування й масштабу по всій країні допоможуть досягти цього.
Я знаю, що мій досвід організації подій та роботи з креативними командами теж знадобиться у цій царині. Тож вже будую плани та працюю над проєктами, які стануть актуальними після нашої Перемоги.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
