Україна взяла кредит на зарплати чиновникам. А віддавати його буде весь народ
Повномасштабна війна росії проти України не стала перепоною для корупції та зловживань. Українські чиновники зловживають шаленими коштами з бюджету, їздять на куплених часто за державні кошти люксових автомобілях та відпочивають на кращих пляжах світу. А держава в цей час бере кредити, щоб видати їм зарплату.
Кредит від Світового банку
Україна отримала кредитні кошти від Світового банку у розмірі 63 млн євро у червні 2023 року, щоб виплатити зарплати чиновникам та вчителям. Цей кредит наданий на пільгових умовах – пільговий період складає 4 роки – і має бути погашений через 10 років. Тобто, протягом 10 наступних років українці будуть працювати на кредит, який взяли на чиновників. Такий же кредит у розмірі 180 млн євро Україна взяла на початку травня.
Як пишуть в ЗМІ, в уряді повідомили: "Кошти будуть спрямовані на відшкодування видатків держбюджету, здійснених для забезпечення оплати праці працівників державних органів та бюджетних установ освітньої сфери, як на національному, так і регіональному рівнях".
Але звідки взяти гроші, щоб потім віддати ці кредити? Після перемоги нам треба буде ставати на ноги, але через чиновників ми всі будемо "горбатитися" на кредити. А чиновники в цей час і далі будуть брати участь у корупції і облаштовувати собі шикарне життя.
Чому кредити такі великі?
З державного бюджету зарплату отримують близько 5 млн українців. З них понад 1 млн – це чиновники та працівники бюджетної сфери (і це не вчителі та медики), які виконують функції чиновників, але не мають офіційного статусу державного службовця. Всіх цих людей ми утримуємо і найгірше – беремо на них кредити! Активісти, бізнес та звичайні українці вже давно вимагають скорочення кількості чиновників та, так званих, бюджетників. Адже чиновники – це люди, які нічого не створюють. Як свідчать факти та журналістські розслідування, вони лише розподіляють кошти, які українці платять у вигляді податків, займаються схемами та створюють бюрократичне пекло.
І на утримання цих людей ми – бізнес та звичайні українці – будемо працювати мінімум наступних 10 років, адже кредити треба віддавати!
Кредит – це не грант, не подарунок і не благодійний внесок. Його треба віддати.
А якщо не віддати кредит?
Якщо Україна не сплачуватиме зовнішні борги, то може настати дефолт. Чи страшно це? Надзвичайно. Дефолт – це загибель економіки. У випадку неможливості платити борги – з України підуть інвестори, гривня знеціниться, обсяг економіки зменшиться.
Поки що Україна жодного разу не затримувала виплати за боргами. Але чим більше кредитів ми набираємо – тим більше грошей треба віддавати і зростає ризик того, що одного дня ми не зможемо виплатити кредит. Аби мати змогу платити – в Україні має відбуватися надзвичайно швидке зростання економіки. Для цього треба провести реформи. Але чиновники на яких ми беремо кредити і яких утримуємо – блокують реформи, та деякі з них розподіляють бюджетні кошти часто не на користь громадських інтересів. Так ми ніколи не зможемо злізти із цієї фінансової голки, ми не зможемо працювати на відбудову і розквіт України, а будемо думати лише над тим як виплатити кредити.
Тобто, велика кількість чиновників та працівників бюджетної сфери це не тільки дорого коштує сьогодні нам, українцям, але це є перешкодою для економічного зростання України та добробуту кожної української родини.
Уряд поки що не дослухався до порад економістів, представників бізнесу та громадянського суспільства і не скоротив кількість чиновників, видатки бюджету та кількість працівників бюджетної сфери навіть після повномасштабного вторгнення рф. Люди, які могли би працювати в приватних компаніях на благо економіки та генерувати кошти для держави, навпаки, гроші з держави висмоктують.
Єдине вирішення проблеми – це термінове і ефективне скорочення видатків бюджету, кількості чиновників та працівників бюджетної сфери паралельно зі скороченням кількості державних функцій. Бо ще декілька кредитів – і навіть наші внуки ще будуть за них розраховуватися.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
