Вибори в США 2024: демократи проти республіканців. Думки Яни Матвійчук після візиту до Штатів

Вибори в США наближаються. Але що від виборів в США очікувати українцям? Я, Яна Матвійчук, протягом двох тижнів була в Нью-Йорку та Вашингтоні, де займалася адвокацією України і знаю, що відбувається в США зсередини.

Перед виборами в США важливо просувати інтереси України та працювати і з демократами, і з республіканцями. Українська делегація відправилася в США, щоб створити підґрунтя для продовження перемовин вже після перемоги одного з кандидатів.

Вибори в США: чи Україна провалила роботу з республіканцями?

Українська влада налагодила добрі зв'язки з демократами. Регулярно відбуваються зустрічі з когресменами-демократами. Для демократів в США Україна є повністю зрозумілою, а українська сторона добре знає як працювати з демократами. Але з цього випливає проблема. Надто багато зусиль було покладено на роботу з демократами і майже не велося співробітництво з республіканцями. Це, можна сказати, провал української дипломатії.

Погляди демократів

Чому так вийшло? Бо демократи в США мають схожий світогляд з українськими та європейськими елітами. Поєднує всіх те, що вони мають ліволіберальні цінності: контроль чиновників за економікою, посилення соціального захисту, чиновники збирають гроші з бізнесів та громадян і перерозподіляють їх, підтримка абортів, рівні права для всіх – і громадян, і мігрантів. Повістка українських еліт, бюрократії ЄС та американських демократів однакова, а тому наші чиновники змогли легко знайти спільну мову з колегами із США.

Погляди республіканців

Республіканці ж в США є "правими" та консерваторами. Вони є практикуючими християнами та регулярно ходять до церкви. Також республіканці підтримують вільне володіння зброєю, щоб кожен громадянин міг себе захистити у разі небезпеки. Права ненароджених – це ще один з важливих пунктів світогляду консерваторів, який базується на тому, що навіть ненароджені діти мають право на життя. Як висновок, республіканці виступають за заборону абортів. І це має сенс, бо, наприклад, в деяких штатах аборт можна робити аж до 24 тижнів, а в 10 штатах аборти дозволені аж до останнього дня вагітності.

У випадку аборту на пізніх термінах вагітності бувають випадки, коли діти все ж виживають. Зараз точаться гострі дискусії між демократами та республіканцями щодо того, чи варто надавати медичну допомогу дитині, яка вижила після аборту. Республіканці кажуть, що таку допомогу треба надавати, а демократи говорять, що це спроба республіканців контролювати тіла жінок.

*Цікаво, що першими в Європі, хто легалізував аборти, були радянські чиновники. На території росії у жовтні 1920 року аборти були узаконені. Тобто, соціалісти та комуністи виступають за аборти. І в США це добре знають.

У 2019 році Трамп зазначав: "Як знає більшість людей, і для тих, хто хоче знати, я рішуче виступаю за життя, за трьома винятками: зґвалтування, інцест і захист життя матері".

Дональд Трамп підтримував законопроєкт, який передбачав надання медичної допомоги дітям, які вижили після аборту. Така позиція Трампа є ретрансляцією поглядів всіх республіканців. І тут вже не йде мова про якісь виключення. А тому, стає очевидним той факт, що Трамп дослухається до партії. І він вимушений думати так, як думають однопартійці.

Для нас це сигнал про те, що робота з республіканцями, до яких дослухається Трамп – це важливий аспект дипломатії. Якщо ми переконаємо республіканців підтримувати Україну, то Трамп буде вимушений до них дослухатися та відкласти вбік власні упередження та переконання. Тиск ж на республіканців можуть чинити консервативні американці-виборці. А тому, якщо почати працювати з виборцями та республіканцями – ми зможемо чинити тиск на Трампа. Він не зможе не дослухатися до тих, хто його підтримує та складає його команду.



Вільна економіка та невтручання держави у економіку – ще один важливий аспект поглядів республіканців. Консерватори хочуть, щоб всі громадяни могли заробляти гроші і не віддавати більшу їхню частину державі.

Зокрема, ці гроші витрачаються і на утримання незаконних мігрантів. Республіканці вимагають зупинити нелегальну міграцію до США та добудувати стіну на південному кордоні.

Через розбіжності між цінностями та світоглядом українських чиновників та республіканців досі не дуже вдалося досягнути порозуміння. Республіканці нечітко знають та нечітко розуміють, чому вони мають підтримувати Україну.

Насправді, слабкі зв'язки з республіканцями – це не провина сучасної влади в Україні. Від моменту відновлення незалежності до влади в Україні приходили люди з ліволіберальними поглядами. А тому ні республіканці, ні українські чиновники не змогли знайти спільних світоглядних точок дотику.



Республіканці дають Україні ключі до діалогу, але наші чиновники все ігнорують

Україна просить у США не тільки зброю, але й фінансову допомогу. Республіканці не хочуть надати грошову підтримку, бо ці гроші йдуть на утримання сотень тисяч чиновників в Україні та діяльність збиткових держпідприємств. І тут знову повертаємося до поглядів республіканців на економіку – вони проти засилля чиновників, не підтримують "державний бізнес" та виступають за скорочення держави в житті громадян. Республіканці прямо кажуть, що Україна має робити і цим дають ключі до діалогу, роблять крок назустріч.

У США діє організація The Heritage Foundation, якою керують республіканці – в організації немає жодного демократа. Під час візиту до США я була на зустрічі з представниками The Heritage Foundation – ми обговорювали шляхи фінансування ЗСУ, які могли б підсилити фінансову допомогу від партнерів.



*The Heritage Foundation – це американський стратегічний дослідницький інститут, що займається різноманітними питаннями громадської політики. Зокрема, організація створила моделі пенсійної системи, економічної структури США та концепції родинних відносин.

На сайті The Heritage Foundation республіканці регулярно публікують матеріали про Україну. Консерватори ретельно стежать за Україною і дають важливі та ефективні поради.

Наприклад, у статті "Ukraine: The Day After" є важливі моменти, на які ми мали звернути увагу не сьогодні, а ще роки тому назад. Ось деякі цитати з цієї статті:

1. "Якщо Київ перейде до приватизації державних компаній, зменшення регуляторних обмежень та зниження високих податків, це може розблокувати значні приватні капітали".

2. "Якщо Київ зможе прийняти післявоєнну стратегію, яка стимулюватиме високий економічний ріст і допоможе подолати радянську спадщину, що спричинила ендемічну корупцію, кумівський капіталізм, збиткові державні підприємства та неефективне управління, це може сприяти залученню приватного капіталу, зміцненню стійкості країни до майбутніх атак з боку Росії та більш глибокій інтеграції в Європу".

3. "Уявіть собі реакцію американців на те, що, захищаючи Україну, вони фактично сприяли збагаченню Китаю, який підтримував російську військову машину. Не варто помилятися: Україна дійсно потребує значного фінансування, але жодна країна не перейшла від бідності до процвітання за допомогою іноземної допомоги. Насправді, в більшості випадків відбувається протилежне: великі обсяги допомоги можуть демотивувати уряди впроваджувати реформи вільного ринку, необхідні для залучення іноземних інвестицій та стимулювання економічного зростання".

4. "Необхідні політики, що сприяли розвитку "приватного підприємництва, конкуренції, збалансованих бюджетів, стабільних обмінних курсів та лібералізації контролю цін", мають бути впроваджені з "чітко визначеним терміном дії".

5. "У 2021 році, навіть під час війни, Україна отримала понад 18 мільярдів доларів у вигляді грошових переказів від мільйонів українців, які працювали на Заході. Поліпшіть бізнес-клімат, і ще більше коштів надійде, не кажучи вже про інтеграцію в європейські ринки та комерційну незалежність від Росії".

Рекомендовані кроки для України викладені і у статті "A Recovery Plan for a Strong Postwar Ukraine":

1. "Вимагайте від Києва приватизації або ліквідації 3 500 державних підприємств, які сприяють корупції та виснажують бюджет. Заохочуйте Україну відкрити свої енергетичний, сільськогосподарський, технологічний і оборонний сектори для інвесторів із США. Впровадьте відкладені економічні реформи, які блокують інвестування мільярдів доларів українського капіталу в країні".

Фактично, республіканці кажуть прямо українській владі, що треба робити. Але що зробила Україна? Чи скоротили ми кількість чиновників? Чи зменшили кількість держорганів? Чи продали держпідприємства? Питання риторичні.



Свобода VS Соціалізм = Трамп VS Гарріс

Розбіжності між республіканцями та демократами є майже у кожному питанні. Багато хто остерігається, що до влади прийдуть політики з соціалістичними поглядами і встановлять контроль над свободою громадян. Ліберальна ідеологія в США засіла дуже глибоко. Аборти, одностатеві шлюби, захист прав трансгендерів стали тезами, на яких здобувають популярність демократи. Зараз в США американці відчувають відсутність спільних цінностей, які б об'єднували націю – відбувається світоглядна боротьба, яка і визначить майбутнє Штатів.

Трамп VS Гарріс

Вибори в США формуватимуть політичну агенду на наступні декілька років. Кандидати на пост, як ви знаєте, Трамп та Гарріс. Нам треба бути прагматичними і думати лише над тим, що ці кандидати говорять про Україну.

Бо, як не крути, допомога від США є важливою у війні.

Нещодавно в США відбулися дебати між Трампом та Гарріс, які наробили багато галасу.

Зокрема, важливими для нас є висловлювання про війну в Україні.

Дональд Трамп пообіцяв завершити війну в Україні за 24 години. Він сказав, що поговорить і з Зеленським, і з путіним, збере їх разом.

Камала Гарріс розкритикувала Трампа і наголосила, що завдяки лідерству адміністрації Байдена задля підтримки України вдалося об'єднати близько 50 країн світу. І завдяки цій скоординованій підтримці та американській зброї Україна вистояла як незалежна вільна держава.

Але хто вигідніший для України – Трамп чи Гарріс?



Вибори в США: хто вигідніший для України

Дональд Трамп

Дональд Трамп вже був президентом США і тоді його політика щодо України була доволі суперечливою. Ми були свідками того, що адміністрація Трампа надавала Україні військову допомогу, зокрема, "Джавеліни". Але, водночас, цією ж допомогою Трамп маніпулював – хотів отримати докази у розслідуванні, що стосувалося Байдена. Окрім того, Трамп мав скептичне ставлення щодо запрошення України в ЄС і НАТО.

Також Трамп відзначився тим, що закликав покращити відносини з рф.

Камала Гарріс

Камала Гарріс працювала віце-президенткою в адміністрації Байдена. Як і Байден, Гарріс підтримує посилення союзницьких зв'язків з Європою та НАТО. А це впливає і на підтримку України у війні проти росії. Команда Байдена підтримала і санкції проти рф, і сприяла наданню фінансової та військової допомоги. Очікується, що у разі перемоги на виборах Гарріс буде продовжувати політику Байдена щодо питання війни в Україні.

Політика Гарріс щодо України видається доволі зрозумілою і варто очікувати на продовження підтримки. А політика Трампа – повна загадка. Не можна напевно чекати, що очікувати Україні.



Обіцянки Трампа і Гарріс американцям

Що взагалі Трамп і Гарріс обіцяють американцям? Ключові обіцянки:

Трамп

1. Зменшення цін на енергоносії у 2 рази протягом 12 місяців. Нафта 40 доларів за барель.

2. Мито на більшість іноземних товарів 10-20%

3. Збільшення мита на товари з Китаю на 20%

4. Мито 100% на товари з країн, які відмовилися від долара.

5. Збільшення витрат країн НАТО на оборону – 3% ВВП

Гарріс

1. Більші податки для осіб компаній, які заробляють понад 400 тисяч доларів на рік.

2. Для 95% американців нижчі податки.

3. Податкова пільга на дітей 6 тисяч доларів (замість 2 тисяч)

4. +3 мільйони доступних будинків

5. Новий фонд 40 мільярдів доларів для вирішення проблем дефіциту житла.



Думки американців про Україну

Під час візиту в США я, у складі української делегації, спілкувалася з конгресменами, сенаторами та звичайними американцями. Як виявилося, деякі американці вже забули про війну в Україні. Вони питали "чи вже закінчилася війна в Україні?". Про актуальний стан справ в Україні деякі верстви американців взагалі не знають. Україну мало згадують у медіа, майже не висвітлюють події і по ТБ. Звичайних громадян більше хвилюють внутрішні проблеми в США, а не війна в Україні. І це сувора правда.

Враховуючи вищенаведене, можна припустити, що політика Трампа чи Гарріс щодо України – це чи не найостанніший пункт, на який звертатимуть увагу американці під час виборів. Їх більше хвилюють податки, міграційна політика, захист прав і т.д. Чи погані через це американці? Ажніяк. Тут більше питань до України, чому про нас в США вже забувають?

Ми маємо "олюднити" війну в очах американців, щоб на нас знову звернули увагу. А тому, треба розповідати історії постраждалих від війни, ветеранів, біженців, викрадених росією дітей... Цифри загиблих більше нікого не вражають, на жаль. Цифри мають бути індивідуальними історіями. Українці мають розповідати американцям про війну, ділитися переживаннями, їздити в Америку з виступами, телефонувати конгресменам і просити підтримувати Україну. Зараз зовнішня політика України лежить на плечах самих українців. І від того, наскільки багато ми будемо розповідати про війну, залежатимуть і результати майбутньої політики щодо України.

Що ж стосується роботи з республіканцями – ми маємо хоча би спробувати наздогнати втрачений час. Щоб вижити як нація ми маємо бути консерваторами. Міцні сім'ї, вільна економіка, право на життя, вільний обіг зброї – таким має бути майбутнє України. Вже зараз в Україні формуються групи, які це добре розуміють і беруть на себе завдання співпраці з республіканцями в США.

Якими би не були результати виборів в США – ми маємо бути готовими. А найкращим варіантом було би покладатися на власні сили. Щоб мати на це ресурс, як не дивно, ми маємо дослухатися до думок республіканців. Те, що вони радять Україні – це запорука процвітання нашої держави та нації у майбутньому.

Більше про мій візит до США дивіться у відео -

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.