Укроборонпром постачав неякісні міни ЗСУ, але цього можна було уникнути – Яна Матвійчук
Укроборонпром у центрі скандалу – ЗСУ отримали неякісні міни і зараз їх відкликають з фронту. Ще у листопаді стало відомо, що ЗСУ отримали партію бракованих мін калібру 120мм, які на замовлення Міноборони виготовив Укроборонпром. З 10 мін тільки одна розривалася. Або ж міни не долітали до цілі.
Укроборонпром виробив браковані міни?
25 листопада журналіст Бутусов повідомив, що 100 тисяч бракованих 120мм мін відкликають з фронту. Окрім мін 120мм, з фронту також відкликають міни калібру 82 мм. Вони теж виявилися бракованими!
Міжвідомча комісія, яку створили для розслідування інциденту, почала вести перевірки і тривалу бюрократичну роботу. Нардеп Веніславський повідомив, що міни не спрацьовували через низькі температури та високу вологість.
Дуже дивно виглядає ситуація, коли брак списують на погодні умови. Але чиновники поки відхрещуються від того, що Укроборонпром виготовив неякісні боєприпаси.
Зараз питання бракованих мін постає дуже гостро, якщо враховувати, що росіяни мають деякий успіх на сході України та намагаються прорвати оборону на Курщині. А як реагують на це наші чиновники? Правильно, проводять перевірки і шукають крайніх.
Чи можна було уникнути проблем з мінами?
Монополію на виробництво боєприпасів і військової техніки в Україні мають держпідприємства. І коли зʼявився брак – ми не маємо чим його покрити, бо всі виробничі потужності сконцентровані у руках держпідприємств.
Ціна цього може бути надто великою для України.
Який вихід? Зараз вже пізно гарячкувато щось виправляти. Бо що б ми не робили – нові міни нізвідки не візьмуться. Але ми могли уникнути проблем з браком, якби держава зняла свою монополію у сфері ВПК та дозволила приватним підприємцям виробляти зброю для Сил оборони та продавати свою продукцію на експорт за кордон. Чи можливо це взагалі? Так. І це ми бачимо на прикладі виробництва дронів, коли держава дозволила приватним компаніям зайти у нішу, яка раніше була монополізованою, а точніше взагалі не існувала. Для цього було проведено безліч дерегуляцій, про що казав Федоров. Але коли було бажання – все зробили.
Як тільки почалося повномасштабне вторгнення – держава мала дозволити приватним компаніям заходити в Україну і нарощувати виробництво зброї на замовлення наших збройних сил, а також продавати зброю закордон. За майже 3 роки великої війни ми могли би мати все необхідне для протистояння ворогу, українці мали би роботу, економічне зростання посилилося б. Конкуренція у сфері ВПК сприяла би виробництву якісної зброї за найнижчою ціною. І якби від якоїсь з компаній надійшов брак – можна було би швидко наростити виробництво за рахунок інших підприємств.
Але ні, у нас чиновники хочуть утримувати цю соціалістичну систему, де держава є і замовником, і виробником, і законодавцем, і аудитором, бо така система дає їм простір для влади та збагачення. Здається, чиновники почали забувати, як у 2022 році росіяни стояли під Києвом.
Приватний ВПК – чи це можливо?
ВПК має бути приватним. Прикладом цього є успішний розвиток ВПК в США, Німеччині та інших країнах. Приватні компанії не тільки задовольняють попит на зброю, який є в країні розміщення, але й провадять експорт. Це дуже позитивно впливає на економіку. В країну приходять мільярди доларів.
Але в Україні чиновники не тільки створюють бюрократичні перепони для заходу приватних компаній, але й не хочуть відкривати ринок для приватного капіталу та інвестицій.
Чиновники і далі продовжують провадити соціалістичний підхід в сфері ВПК і концентрувати владу у свої руках. На жаль, під час великої війни це може коштувати надто дорого.
Приватизація, дерегуляція і зміна соціалістичної системи – це єдиний можливий підхід до подальшого розвитку країни.
Ні перевірки, ні бюрократизм, ні пошук винних нам зараз міни не дадуть, які так конче потрібні на фронті. Багатьох чиновників треба скорочувати і усувати вид виконання обов'язків, відкривати ВПК для приватного капіталу та можливостей експорту і це єдиний можливий варіант зламу нашої соціалістичної системи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
