Український тиждень у Вашингтоні 2025. Не тільки Тимошенко і Порошенко. Інсайди від Яни Матвійчук

Український тиждень в Вашингтоні спокійно вирішував важливі для України питання, поки його не помітили ТОПи української політики. Бо як тільки українське суспільство побачило відомих політиків у Вашингтоні – полетіло каміння і всі роздули зраду. Але жодної зради немає.

ТОПи української політики і раніше їздили у Вашингтон, але лише у 2025 році ЗМІ та громадськість звернули на це увагу. Окрім українських політиків у Вашингтоні постійно присутні делегації з України – всі працюють над просуванням інтересів України. Участь у адвокації беруть представники громад, волонтери, ветерани, капелани, діаспоряни. У всіх єдина мета – залучити підтримку Штатів.

Чому ж всі саме у 2025 році звернули увагу на Український тиждень? Бо традиційно це майданчик для роботи переважно з республіканцям. Оскільки, при владі були демократи, то мало хто звертав увагу на Український тиждень. Та після перемоги Трампа на виборах все перегралося.

Робота з американцями "за лаштунками" дає плоди

Республіканці в США – дуже релігійні. Майже 87% конгресменів в США є християнами. у У січні 2025 року було підраховано, що 62% громадян США сповідують християнство. І це не лише на словах – вони наслідують християнські цінності, ходять регулярно до церкви...

В Україні християнами себе вважають майже 81% населення, станом на 2024 рік. А протестантська громада в Україні є однією з найбільших у Східній Європі – приблизно 1 мільйон вірян.

Робота з американцями має базуватися на споріднених християнських цінностях, які ми в Україні також наслідуємо. З релігійними американськими політиками мають говорити релігійні українці. Це створює більше простору для вибудови горизонтальних звʼязків.

У квітні 2024 року в США точилися баталії довкола фінансової допомоги Україні у розмірі 60 млрд доларів. Спікер Палати представників США Майк Джонсон виступав проти винесення на голосування законопроєкту про допомогу – через це така необхідна Україні допомога затримувалася.

Незадовго до цього – у березні 2024 – у Одесі від російського удару дроном загинули жінка та її чотиримісячна донечка. Живим залишився лише чоловік – Сергій Гайдаржі.

Очільник українсько-американського партнерства Павло Унгурян запросив загорьованого батька у США на зустріч з Майком Джонсоном. Як зʼясувалося, і Майк Джонсон і Сергій Гайдаржі – євангелісти. Сергій Гайдаржа розповів свою трагедію Джонсону, а через 3 дні після цієї розмови Майк Джонсон виніс на голосування законопроєкт та раптово змінив свою думку щодо надання Україні допомоги. У результаті 60 млрд доларів були схвалені і досі допомагають нам вистояти проти російського просування.

Чи вплинула історія родини Сергія Гайдаржі на рішення Джонсона – невідомо. Але зустріч точно справила на нього глибоке враження.



Це лише одна з багатьох історій, але дуже показова. Візити українців в Штати – це не про політику, це про вибудову тісного міжособистісного звʼязку. "Людина до людини" – це найцінніший ресурс, який можна здобути під час візитів до США. І на Українському тижні 2025, і на Українському Молитовному сніданку у Вашингтоні все обертається довкола принципу "людина до людини" та християнських цінностей. Американцям не цікава українська політика – вони мають власну. Але вони готові чути і допомагати, коли знають, що такі самі ж християни, як вони, страждають десь на іншому боці світу. Саме це пробуджує їх до дії.

Тому кричати про "зраду" і "піар" у Вашингтоні – блюзнірство. Більшість українців не розуміють, що відбувається в США і для чого туди їздять делегати з України.

Американцям важливі особисті історії і вони їх почули

До США на Український тиждень приїхали Ярослав Базилевич зі Львова та Максим Кулик з Кривого Рогу. Обидва чоловіки втратили свої родини внаслідок ударів російських ракет.

*Ярослав Базилевич втратив дружину та трьох доньок внаслідок російського ракетного удару по Львову у вересні 2024 року.

Максим Кулик втратив дружину, двох синів та новонароджену доньку у листопаді 2024 року через влучання російської ракети по Кривому Рогу.



Ярослав Базилевич та Максим Кулик звернулися в США до конгресменів із закликом відновити справедливість та міжнародне право.

На жаль, українці мають такі трагічні історії, але знаходять в собі сили, щоб закликати США та світ до справедливого завершення війни. Для американців важливі особисті історії, коли війна – це не щось узагальнене.

А тому виступ Ярослава Базилевича та Максима Кулика – це надважлива подія у контексті адвокації інтересів України в США. Особливо зараз, коли команда Трампа говорить про перемовини з росією.

Які питання вирішував Український тиждень?

Український тиждень був заснований як майданчик для адвокації інтересів України в США. Подія була створена, щоб поглиблювати духовні, економічні й культурні зв'язки між Україною та США.

З цією метою Український тиждень спокійно реалізовував свою мету з 2022 року. Але цьогоріч на Український тиждень звернули більше уваги, ніж зазвичай, а українці вже знайшли зраду. То для чого взагалі потрібен Український тиждень?

1. Адвокація інтересів України в США

Вибудова горизонтальних звʼязків між різними українськими та американськими громадами – це один з найважливіших засобів просування інтересів України. Зокрема, важливим є створення тісних міжособистісних відносин з американськими політиками.

Саме налагодженням контактів та горизонтальних звʼязків в США займалися представники громад з України, капелани, ветерани, волонтери. Ця робота тривала не лише на заходах, але і за лаштунками. Така близька взаємодія з американськими політиками є важливим важелем впливу на рішення США щодо України. Адже, чим більше конгресменів та політиків ми зможемо переконати у необхідності допомоги Україні – тим вірогіднішим стає, що ця допомога буде.

2. Робота з республіканцями: конгресменами та сенаторами

Українці, які приїхали у Вашингтон з метою залучення підтримки України американськими політиками, ходили на закриті, формальні та неформальні зустрічі з конгресменами та сенаторами. Адже, тільки особисті приклади та історії дають змогу достукатися до американських політиків. Історія твориться саме на особистих зустрічах і завдяки їм нас чують.

3. Залучення підтримки з боку США

Однозначно, українські делегації їздять в США і задля залучення підтримки для України: дипломатичної і матеріальної. Цю підтримку українські активісти вибудовують цеглинка за цеглинкою, без зайвого пафосу чи піару. Всі вони розуміють мету – сильна і незалежна Україна.

Та наразі всі ми побачили ситуацію, коли українці готові були заживо зварити у горщику всіх, хто поїхав до США. Хоча таке упереджене ставлення сформувалося лише тому, що в Україні мало знають про вибудову дипломатії з американцями.

Хто з українських політиків поїхав у США?

Українських політиків зараз звинувачують у тому, що "блазні" поїхали в США за піаром і шукати собі "дах". Але не тільки політики були у США, але й безліч немедійних представників громад, які вибудовують Український тиждень вже декілька років. Та для українського суспільства все виглядає так, ніби, всі хто був у Вашингтоні – поїхали піаритися. Це неправда.

Найбільше негативу летить в бік відомих українських політиків і медійних осіб. Порошенко, Тимошенко, Разумков, Усик, Герман і депутати зараз отримують багато критики за участь в Українському тижні. Чи дійсно вони поїхали за піаром або ж хочуть просувати інтереси України – невідомо. Час покаже.

А от хто дійсно відстоює інтереси України у Вашингтоні, то це громадські активісти, лідери українських громад, пастори, капелани, ветерани та звичайні українці, які, на жаль, через війну втратили все.

Чому ТОПи української політики помітили Український тиждень?

У США наразі вирішується подальша доля України. Як би нам того не хотілося, але Україна виснажена війною і зараз дуже залежить від підтримки партнерів. Невже українські політики помітили це лише зараз? Ні. Вони були у Вашингтоні раніше і будуть їздити знову – дипломатія з американцями будується роками. Це не справа одного візиту.

Політики, які поїхали на Український тиждень, теж відіграли свою роль у адвокації інтересів України. Вони виявили повагу та увагу до американських конгресменів та сенаторів, які були за заходах та зустрічах. І не буду кривити душею – деякі українські політики дійсно мають добрі відносини з американською стороною.

До того ж, аби мати підтримку з боку США – не обовʼязково танцювати з бубном довкола Трампа. Свої рішення він приймає спираючись і на поради однопартійців-республіканців. Саме тому на Український тиждень і поїхали українські делегації – на заходах та зустрічах були конгресмени і сенатори з Республіканської і Демократичної партій США.

Головна робота в США – на плечах активістів

Постійно присутні у Вашингтоні представники громад з України та українська діаспора. Робота з американцями не обмежується лише Українським тижнем. Про Україну розповідають і звичайним громадянам США, і американським політикам. Тому казати, що всі в США поїхали за піаром – це абсурдне твердження. Зокрема, це знецінює старання тих, хто говорить про Україну і шукає підтримки в США з дня в день, з року в рік.

Ветеранський форум

Цьогорічний Український тиждень – наймасштабніший за всі роки його існування. Але це не відміняє того, що проходять дійсно важливі події. Наприклад, у межах Українського тижня був проведений великий Ветеранський форум. У ньому взяли участь українські та американські ветерани, представники ветеранських громадських організацій, пастори, волонтери. Всі вони говорили про підтримку ветеранів та українського війська.

Наприклад, участь у Ветеранському форумі взяв Райан Хендріксон – інженер спецназу США у відставці, ветеран. Він організовує гуманітарне розмінування територій в Україні і регулярно привозить для цього техніку, організовує виробництво в Україні машин для розмінування. Окрім того, до роботи над гуманітарним розмінуванням Хендріксон залучає українських ветеранів, дає їм роботу і можливість адаптації до цивільного життя.



Жіночий форум

У Вашингтоні також пройшов великий жіночий форум, який мав на меті обʼєднати українських та американських жінок. Говорили про те як залучити ще більше допомоги Україні, як заручитися підтримкою громадянок США (вони є головною виборчою силою в США і мають можливість просувати свої думки через конгресменів), як вибудовувати інтенсивнішу співпрацю між українськими та американськими жіночими організаціями.

Участь у Жіночому форумі взяли жінки, які зробили значний вклад і в адвокацію інтересів України в США, і в надання допомоги Україні.



Наприклад, на Жіночому форумі виступила Валентина Павсюкова – засновниця БФ "Чаша милосердя". За час повномасштабної війни Валентина змогла залучити гуманітарної допомоги на 80 мільйонів доларів! Також Валентина підтримує українських військових, які пережили російський полон та їхні родини. Так, БФ "Чаша милосердя" організовує поїздки за кордон для військових, які повернулися з російського полону, щоб вони мали змогу пройти відновлення.



Анастасія Поло розповіла на Жіночому форумі як після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну вона відправилася на кордон США та Мексики, щоб допомагати українським біженцям безпечно дістатися у Штати. Анастасія Поло разом з командою допомогла офіційно перетнути кордон 25 тисячам родин з України, які тікали від війни. Також Анастасія стала ініціаторкою програми для українських біженців в США – U4U. За час повномасштабного вторгнення за цією програмою до США прибули 300 тисяч українців.

На Жіночому форумі виступила також Маріянна Третяк, членкиня Ради директорів Союзу українок Америки. Ця організація існує в Америці ще з 1925 року. Союз українок Америки проводить регулярно в США заходи, які мають на меті поглиблювати співпрацю України та Штатів. Зокрема, двічі на рік у Вашингтоні проходить Ukraine Action Summit, у межах якого відбуваються зустрічі з конгресменами та сенаторами.

До Форуму долучилися понад 200 активних та успішних жінок, які просувають інтереси України у США і максимально докладають зусиль для залучення допомоги. Модератором Жіночого форуму стала громадська активістка та підприємиця Яна Матвійчук.



Окрім цього, у межах Українського тижня були проведені форуми з питань економіки, бізнесу, освіти, правоохоронної діяльності та охорони здоровʼя. Таким чином, у межах Українського тижня робота тривала за всіма важливими напрямками.



"КГБ"шну церкву рф засвистали в США

Учасники Українського тижня у Вашингтоні організували мітинг проти московських попів, які брали участь у Національному молитовному сніданку в США. Українці вийшли на вулиці Вашингтона і влаштували демонстрацію, щоб ще раз нагадати американцям, що РПЦ – це агентурна мережа росії, а московські попи благословляють російських військових на вбивства українців.

Військовий капелан Ігор Плохой у своєму Фейсбук показав як відбувалася акція протесту.

То чи треба їздити в США та займатися адвокацією інтересів України?

Однозначно так. І чим більше ми буде розповідати про реалії війни, закликати до справедливості, говорити про можливі наслідки вигідного для рф миру – тим більша вірогідність того, що наші позиції в США та на перемовинах покращаться.

Робота представників українських громад у США не обмежується лише візитами та заходами у Вашингтоні. Багато учасників після заходів у столиці Америки поїдуть по американських штатах, виступатимуть у церквах та перед різними громадами. Робота проводиться колосальна.

Українські делегації в США проводять важливу роботу з вибудови горизонтальних звʼязків і ця робота дає плоди. Зазвичай, це все відбувається за кулісами, а тому українське суспільство мало знає про дипломатію з американцями. Саме й тому ми побачили ситуацію, коли всіх, хто поїхав у Вашингтон на Український тиждень, прирівняли до зрадників. Це відбулося через те, що на Український тиждень поїхали відомі українські політики, які звернули увагу на подію вже після перемоги Дональда Трампа на виборах у США. Що би не говорилося і не писалося – візит кожного українця та українки у Вашингтон став вагомим вкладом у поглиблення духовних, економічних й культурних зв'язки між Україною та США. І це треба поважати.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.