Нова економічна нормальність
Світову фінансову кризу 2008-2009 років називали найжахливішою економічною кризою з часів Великої Депресії.
Її наслідком стала "Велика рецесія", а деякі авторитетні вчені, економісти і історики взагалі говорили про те, що 2008 рік став точкою відліку "Нової ери" світової економіки.
Ери, у якій світова економіка і світові фінанси, як ми їх знаємо, вже ніколи повернуться.
Але у 2019 році навіть найбільш песимістичні коментатори світової фінансової кризи зрозуміли, що вони були надто оптимістичними у своїх судженнях.
Пандемія COVID-19 завдала такого беспрецедентного удару світовій економіці, настільки спотворила розуміння і прогнозованість ортодоксальних економічних законів, практик і підходів, що навіть Клаус Шваб – засновник Всесвітнього економічного форуму (більш відомого як "Давос") та популяризатор терміну "Четверта промислова революція" визнав, що "світ ніколи не повернеться до норми".
Що означає, що "норми" як такої – більше не існує.
Нормальність перестала існувати, бо основою "нової нормальності" стала непередбачуваність та волатильність.
І навіть якщо ми призвичаємося жити у цій "новій нормальності", стане абсолютно очевидно, що її фундамент не матиме нічого спільного із законами, звичаями чи концепціями до 2019 року.
Можна посперечатись, що для України "нова нормальність" розпочалась ще раніше – у 2014 році, коли світ в якому ми жили, і наші уявлення про нього, вмить зникли і перестали існувати.
Та я пішов би ще далі і сказав би, що 2014 рік став початком "нової нормальності" не лише для українців, але і для всіх інших, хто вважав, що світова архітектура безпеки і стримування дозволяє тобі відчувати себе безпечно у власній країні.
Реальність виявилась інакшою.
Сьогодні на дворі 2022 рік, і у тому, що наша планета розпочала "Нову еру", про яку писали після кризи 2008 року, лишається все менше і менше сумнівів. "Еру туману", в якій добре видно лише зблизька, та й то – не завжди, в якій легко дезорієнтуватись, в якій щось може легко з'явитись і так само легко зникнути.
Але, як і у всьому, настання цієї ери має дві сторони медалі.
Адже нова ера потребує нової економіки, яка ґрунтуватиметься на інших політичних інститутах, економічних умовах та юридичних угодах, ніж ті, що переважали у "старій епосі".
І особливо сьогодні, коли на економіку України впливає три гібридні економічні загрози – пандемія COVID-19; енергетична криза та концентрація військ РФ на кордоні, ми маємо повне моральне право (якщо не екзистенційний обов'язок) починати шукати, розробляти і впроваджувати ці нові політичні інститути, економічні умови та юридичні угоди, щоб побудувати нову економіку.
Економіку більш резистентну та стресостійку.
Економіку гнучку, яка здатна реагувати появу кризових явищ.
Та головне – економіку життєздатну в умовах "Ери туману".
Така економіка не може бути обтяжена старими нормами, угодами чи догмами, особливо, якщо вони обмежують нас в умовах загрозливої ситуації для національної безпеки.
Нам потрібна модель, яка дозволить у ці буремні для всього світу часи захистити свою власну економіку, зміцнити нашу армію та зробити країну більш пружньою.
Принаймні – на якийсь короткий період.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
