Локалізація: два роки становленню економічної незалежності України
16 грудня 2021 року сталась неперсічна подія – в Верховній Раді був ухвалений закон "Про локалізацію".
Сьогодні – річниця цього, без перебільшення – історичного голосування, яке відкрило нову сторінку і в українській економічній думці і у процесі зміни економічної моделі України з сировинної на економіку доданої вартості.
Те, що зараз, через два роки, виглядає буденністю, тоді було феноменальним проривом у який мало хто вірив, справжньою зміною світогляду української економіки.
Я міг би багато написати про нелегкий шлях цього рішення, величезну команду, яка над ним працювала, дискусії і дебати, що точились місяцями, а то й роками, медіа-кампанії з дискредитації, гнівні листи закордонних міністерств, звинувачення у популізмі і цькування, цілі іноземні посольства і члени урядів, які намагались цьому завадити.
Та краще за це про локалізацію скажуть цифри*:
- Близько 50 млрд гривень локалізованої продукції на рік проходить через державні закупівлі. Для порівняння, в перший рік роботи закону ця сума становила 20 млрд гривень, тобто ми спостерігаємо зростання у щонайменше 2,5 рази.
- Від 1 млрд гривень податків на місяць сплачують підприємства, які нарешті почали отримувати замовлення від локалізації. Зараз популярно переводити все на дрони, то ж це ~45 тисяч FPV на місяць.
Лише завдяки одному єдиному закону.
- 1054 закупівлі з вимогою локалізації відбулися у листопаді 2023-го. Це рекорд за весь час роботи закону. В середньому кількість таких закупівель перевищує 500 на місяць.
- Понад 500 шкільних автобусів, сотні одиниць комунальної та спеціальної техніки, залізничних вагонів були придбані в українських підприємств завдяки цьому закону. Це неймовірний стимул для української економіки і дуже потужний інструмент для зміцнення нашого реального сектору.
Попри війну, всі складнощі та перепони наша справа рухається. Сьогодні "локалізація" пройшла шлях від забороненого слова до державного мейнстріму – терміну, яким регулярно користуються і Президент і Уряд України.
Попереду, звісно, ще багато роботи.
Наступний рік будемо розвивати локалізацію в оборонній сфері та що є сил прикривати лазівки її обходу.
Бо іншого шляху немає.
А поки я залишу тут це відео: як два роки тому, титанічними зусиллями сотень людей, українська економіка отримала свій шанс, і не програла, всупереч скептикам та критикам.
Всіх причетних – зі святом!
Далі буде...
П.С. * – цифрі підготовлені Федерацією роботодавців України та Центром Розвитку Ринкової Економіки
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
