Недоторкане право українців

На обкладинці The Economist 2016 року пророча картинка – маленький путін вилазить з непомірно великої для нього металевоі статуї і підпис: "Порожня наддержава"

2016 рік.

Тобто, 6 років тому всі вже все розуміли

Розуміли, що окрім нарваності і ядерної лякалки у Росії більше нічого немає.

Але окремі країни воліли не звертати на це уваги, продовжували робити вигляд, що Росія ще щось значить у геополітичному контексті, а насправді – тупо заробляли з нею гроші, і тим самим додавали Москві впевненості у власній важливості, у власному впливі, у власній вседозволеності.

Результати ми бачимо.

Кремль настільки повірив у себе і у свою винятковість, що наважився напасти на суверенну і незалежну державу посеред Європи просто тому, що йому так захотілось.

І найогидніше в тому, що ті самі європейські країни, які активно заробляли з Кремлем і на Кремлі, подумки вже навіть погодились і прийняли негативний для України результат цієї війни.

Але українці не були б українцями, якщо б не здивували і себе і інших своєю зухвалістю.

Світ так і не зрозумів після 2004 і 2014, що найсвятіше для нашої нації право – це не право обирати і бути обраним, не право на свободу політичних, релігійних чи якихось там переконань, і навіть не право на життя.

Наше найсакральніше і недоторкане право, яке ми бережемо, боронимо і плекаємо ще з славетних часів Козаччини чи навіть ще раніше – це священе право послати нах*й.

Будь-кого.

І епізод з "русскім воєнним корабльом" – це не випадковість. Це наочна демонстрація найціннішої для кожного українця національної ідеї. Це максимальне вивільнення нашого архетипу і оголення нашого ДНК.

Насправді, ми доволі небезпечна нація.

Бо за патиною штучно набутої за часи СРСР меншовартості, криється безмірне почуття самовпевненості і повна індиферентність до більшості авторитетів.

Чиста вольниця.

Тому лише у нас міг з'явитись такий персонаж, як Махно.

Тому у нас гетьманів обирали і знімали з небаченою регулярністю.

І сьогодні, коли війна почала нарешті стирати цю іржу нав'язаного самопрезирства, ми віднаходимо справжніх себе.

Людей, які вводять у відчай і паніку "другу армію світу", зробивши її другою з кінця.

Людей, які у вічі дорікають першій економіці Європи за малодушність і корисливість.

Людей, на яких хочуть бути схожі громадяни країни, яка головує у Раді Європи. При чому, головний її громадянин – буквально, аж до щетини на обличчі.

Людей, які посилають нах*й цілий воєнний корабль.

Найкращих людей у світі.

Дякую вам, Українці. Всім і кожному, хто допомагає нашій державі в цій скруті.

Велика честь жити з вами в один час.

Ми пересилимо 🇺🇦✌

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.