Купуючи перемогу: роль державних закупівель у війні і відбудові
Вчора відбулася публічна дискусія на тему: "Не по барабану: які закупівлі є доцільними у воєнний час". Як би не здавалося дивним, але проблематика публічних закупівель під час війни стала ще більш актуальною.
Якщо у 2022 абсолютна більшість державних видатків, крім оборонних звісно, стала на паузу, то в 2023 таке відчуття, що чимало розпорядників коштів намагаються надолужити втрачене.
Це створює низку питань: що? як? а головне – у кого купувати під час війни?
Пріоритети – що актуально?
Абсолютно логічно, що найпершим пріоритетом під час війни є оборонні закупівлі. Все що йде на потреби війська повинно бути пунктом номер один.
Далі – захист цивільний. Все що так чи інакше впливає на безпеку громадян та гарантування їх базових гуманітарних потреб на випадок погіршення ситуації. Це облаштування укриттів, "пунктів незламності", забезпечення паливного резерву, продовольчого тощо.
Зрештою, це т.зв. нормалізація життя, тобто відновлення постраждалої інфраструктури у тих регіонах, де це дозволяє безпекова ситуація. Від того, чи буде там відбудована школа, прокладений міст та відновлено електропостачання залежить саме по собі життя у постраждалому регіоні.
Втім, якщо у якогось органу державної влади чи місцевого самоврядування вивільняються гроші, нерідко їм кортить витратити їх деінде. Звідси з'являються скандали довкола ремонту стадіонів, купівлі барабанів чи автомобілів.
Навіть якщо відкинути всі упередження та уявити, що ці тендери не мають жодної краплі підозр, вони все одно доводі сумнівні з точки зору етичності, що в наш час вимірюється в доцільності витрат під час війни.
Хочеться вірити, що більшість вже зрозуміла, що держзакупівлі це такий собі інструмент економічного розвитку.
Ба більше, він є чи не найефективнішим – теза, яку ми доводили довгих чотири роки. Коли через тендери держави проходить мінімум десята частина ВВП, то витрачати гроші потрібно з розумом.
А враховуючи і без того великі видатки під час війни – тим паче.
Як правильно витрачати?
Тому політика по державних закупівлям має бути ширшою, ніж просто організація та моніторинг процедур. Щоб обернути зростаючі держвидатки на свою користь, потрібно дотримуватись п'яти основних принципів.
1. Закупівлі, як інвестиції
Під час Другої світової війни Управління наукових досліджень і розробок уряду США (OSRD) здійснило одну з найбільших державних інвестицій у прикладні дослідження та розробки в історії США, уклавши тисячі контрактів з фірмами та університетами на проведення досліджень для військових потреб. Використовуючи дані про всі винаходи, профінансовані OSRD, дослідники з'ясували, що це мало безпосередній вплив на інноваційну систему США, що супроводжувалося зростанням високотехнологічного підприємництва та зайнятості.
Так само, українські видатки можуть стати підвалиною для майбутнього технологічного розвитку.
Наприклад, виробництво дронів, як великих бортів, так і FPV.
Держава вже спростила низку умов для виробників, але завжди можна йти далі. Крім крутої ідеї зборки дронів у школах, варто було б суттєво диверсифікувати систему закупівель – вкладаючи більше коштів у ті технологічні галузі, де українці довели компетентність. Більше видатків, навіть більша маржинальність контрактів дасть свої результати з часом.
2. Стимулювання галузей
Можна скільки завгодно сперечатися довкола "Великого будівництва", але факт лишається фактом – воно давало Україні мінімум +2% ВВП щороку.
Тобто, без нього в окремі роки зростання економіки фактично було б фіктивним.
Так само може бути із галузями промисловості.
Замість того, щоб розпорошувати державну підтримку, варто було б сконцентруватися на певному переліку секторів, де видатки принесуть більшого мультиплікаційного ефекту і створять більше робочих місць.
Інструмент ми вже створили – Закон "Про локалізацію" має забезпечувати притомне замовлення для українських підприємств.
Наприкінці осені та початку зими Україна вимушена була закуповувати велику кількість генераторів, через масовані обстріли росії. Тоді, щоб опанувати попит, вимогу про українське виробництво тимчасово прибрали.
Зараз, використовуючи гарне прислів'я "готувати санчата влітку", уряд міг би заздалегідь підготуватися до цієї зими, задовільнивши потребу українською продукцією, поки є час.
3. Підготовка до відновлення
Вже зараз всі розуміють, що повоєнна відбудова України вимагатиме суттєвих ресурсів. При чому не тільки фінансових, а й банально фізичних.
Щоб задовольнити попит в будівельних матеріалах, послугах, промислових технологіях тощо, доведеться мати або розвинуті індустрії тут, в Україні, або ж шукати продукцію закордоном.
Щоб кошти з відновлення не тільки повертали Україні нормальне життя, а й слугували драйвером економіки – потрібно щоб вони максимально осіли в кишенях наших компаній.
Публічні закупівлі є одним з інструментів для цього.
Там, де не має критичної нестачі прямо зараз – варто віддавати пріоритет українським виробникам.
Це не тільки втримає їх на плаву, а й дасть обігові кошти, дозволить здійснювати інвестиції навіть під час війни і підготуватися до етапу відбудови набагато краще.
4. Заміщення попиту
Не секрет, що війна та блокада зі сторони росії суттєво вплинули на конфігурацію економіки.
Деякі сировинні галузі, як от металургія, істотно випали з міжнародних ринків, а експорт аграрної продукції – обмежений. Якщо не знайдемо альтернативи, то це лише питання часу, коли більшість українських товарів буде замінена альтернативними.
Тому, поруч із пошуком нових шляхів постачання, варто працювати над "Планом Б", а саме заміняти іноземний попит – внутрішнім. Переробка сировини дозволить компенсувати обмеження експорту, а також дасть поштовх українським виробникам, від харчовиків до промисловців.
Використовуючи ці правила, державні закупівлі перетворяться на повноцінний інструмент економічного розвитку.
Замість розпорошення видатків, ми перейдемо до фінансування пріоритетних галузей.
Для цього варто мати чітке усвідомлення того, де буде попит після війни, яка галузь здатна створювати більше робочих місць при меншому використання критичних зараз ресурсів (на кшталт газу), а також де буде найбільших кумулятивний ефект.
Тоді закупівлі стануть повноцінною та продуманою державною політикою, яка наближатиме нашу перемогу і перетворить відновлення країни на економічне зростання.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
