БРІКС, інфляція і стан економіки Росії

Ганебний візит генерального секретаря ООН до Казані минулої середи повністю затьмарив собою зміст 16-го саміту БРІКС та цілі, які ставила перед собою на ньому Москва.

Насправді ж, це заслуговує на увагу, тому що в контексті ще й останніх рішень російського Центробанку можна спробувати наблизитись до розуміння реального стану справ у російській економіці.

Тому, до вашої уваги – розбір того що ж відбувається з російською економікою через призму БРІКС і які прогнози з цього можна спробувати зробити.

БРІКС і ДИМОВА ЗАВІСА

Отже, повернемось до минувшого саміту БРІКС у Казані 22-24 жовтня.

Нагадаю, що БРІКС – це організація, яка спочатку включала в себе Бразилію, Росію, Індію, Китай (члени-засновники, за першими літерами яких організація спочатку мала назву БРІК), а згодом до неї приєднались ПАР, Іран, Єгипет, Ефіопія і ОАЄ.

Це обʼєднання не варто ігнорувати хоча б тому, що його учасники – це 30% суші та 45% населення Землі.

А з недавніх пір Москва докладає колосальних зусиль щоб виплекати з нього альтернативу НАТО-орієнтованому G7.

Так от, в економічному плані Кремль мав три основних очікування від цьогорічного саміту БРІКС:

1. домовитись про впровадження окремої платіжної системи BRICS Pay між членами організації, як альтернативи SWIFT;

2. домовитись про запуск всередині блоку нової цифрової валюти, забезпеченої золотом, на противагу долару США та євро;

3. домовитись із Індією про збільшення обсягів транзакцій, за які росія може розраховуватись у рублях, або хоча б у китайських юанях.

Звісно, всі ці ініціативи Москва просуває із єдиною метою – максимально відвʼязати власну економіку від долару США, щоб стати менш уразливою до фінансових і економічних санкцій зі сторони Вашингтона, який, зрозуміло, контролює долар.

Та в процесі цієї "дедоларизації" Росія неминуче стає все більше і більше залежною від Китаю.

Москва вже перевела майже всю свою торгівлю і фінансові транзакції із Пекіном у китайський юань, чим зробила китайській валюті справжню послугу і подарунок ціною власного російського рубля, звівши його цінність у міжнародній торгівлі до рівня похибки.

Та всередині БРІКС бажання "юанізувати" свою економіку і стати у повну залежність від Піднебесної є лише у Кремля.

Та сама Індія має регулярні прикордонні сутички із Китаєм (за різними даними лише у 2020 і 2021 роках під час китайсько-індійського прикордонного конфлікту у долині Галван загинуло щонайменше 20 індійських і до 45 китайських прикордонників), тому останнє що треба Нью Делі – це зміцнювати китайську валюту.

Аргентина відмовилась від членства у БРІКС в тому числі і через намір президента Мілея перевести свою економіку на долар США, повністю відмовившись від локального песо.

Нарешті, ОАЕ є однією з найбільш поміркованих і реформо-орієнтованих ісламських держав свого регіону, яка тривалий час намагається нормалізувати стосунки із Ізраїлем і має непогані стосунки із США. Це критично не подобається іншому члену БРІКС – Ірану, який не втомлюється погрожувати і шантажувати Абу-Дабі.

Відповідно, будь-який конфлікт між цими двома членами БРІКС, ймовірно, призведе до значного зростання цін на нафту, що невідкладно позначиться на самому Китаї, найбільшому світовому імпортері нафти.

Тому, враховуючи, ці та інші лінії розлому всередині БРІКС, а також – інтегрованість більшості членів організації у міжнародні платіжні системи із використанням долару США, всі три економічні задачі Кремля на цьому саміті в Казані зазнали повного краху.

Торгівля з Індією продовжиться переважно у рупіях (що надалі вбиватиме російський рубль), а амбіції створити транскордонну альтернативу SWIFT і долару США, які б стали реальною загрозою для торгівлі країн-членів НАТО – лишилися вологими мріями Кремля.

Економічно, 16-ий саміт БРІКС став для росії провалом.

Єдине, чим Москва змогла потішити себе і публічно прикрити своє економічне фіаско, став візит до Казані генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша.

На жаль, приїзд цього абсолютно пустого місця, яке остаточно перетворило ООН на жарт, виявився достатнім, щоб публічно змістити акценти та медійно перетворити поразку Путіна на удаваний успіх.

Між тим, саме на фоні безрезультатності для Кремля цього саміту і слід сприймати подальші рішення центробанку росії.

ЦБР і ЕКОНОМІЧНА СПЕКА

Мова, звісно, йде про підвищення Центральним банком Росії 25 жовтня ключової ставки до 21%.

Ставку підняли буквально на наступний день після закінчення саміту БРІКС, оцінивши результати Казані та уникнувши необхідності пояснювати учасникам це фінансово промовисте рішення.

Справа в тому, що це вже восьме підвищення від липня 2023 року, коли цикл лише почався.

За цей час сама ставка зросла майже втричі – з 7,5% до 21%.

Порівняно навіть з лютим 2022 року, на початку повномасштабної війни, ставка була нижчою – 20%.

Тож, про що це може говорити в контексті стану російської економіки?

Ключова ставка – основний інструмент центрального банку будь-якої країни для регулювання економіки.

Якщо максимально спростити, то це – відсоток, під який центральний банк надає кредити комерційним банкам. Чим він вищий – тим вище буде відсоток, під який комерційні банки надаватимуть кредити населенню (здорожчання грошей).

Тож, простими словами – підвищення ставки робить гроші всередині країни дорожчими, а її пониження – дешевшими.

Дешеві гроші – більше витрачаємо (споживаємо) і менше заощаджуємо (беремо більше кредитів, бо вони дешеві); дорогі гроші – менше витрачаємо і більше заощаджуємо (кредити дорожчають через ставку, тож вкладаємось у депозити).

Тому, як правило, ставку підвищують коли хочуть простимулювати заощадження і стримати споживання.

Адже підняття ставки призводить до здорожчання кредитів для населення, але депозити, на противагу – робить прибутковішими.

Отже, повертаючись до попередньої тези, можна сказати, що у росії прослідковується послідовний тренд на обмеження споживання серед населення.

У цьому сходяться і більшість аналітиків.

В принципі, обмеження споживання і, як наслідок – акцент на заощадженнях, є природною стратегією воєнної економіки.

Та в контексті росії є нюанс.

Голова російського Центробанку Ельвіра Набіулліна заявляє, що зростання ставки необхідне передусім для боротьби з інфляцією, яка вже перевищила 6%, при її цільовому рівні – 4%.

Та навіть таке систематичне підвищення ключової ставки (нагадую – восьмий раз з липня 2023) не здатне приборкати інфляцію.

Відповідно, вже самі російські аналітики визнають: це не останнє підвищення – до кінця року ставка може зрости до 25%.

То що ж відбувається із російською економікою, що її інфляцію не здатне стримати навіть найбільше за останні 20 років підвищення ключової ставки?

Дефіцит товарів і надмірний попит

Росія зіткнулася з дефіцитом імпортних товарів через санкції країн Заходу. Китай і Індія частково його компенсують, але а) розбалансованість попиту і пропозиції ніяка облікова ставка не виправить, б) згадаємо у якій валюті йдуть розрахунки? Вірно – юань і рупії, замість рублів.

Військові витрати зжирають цивільну економіку

Росія спалює колосальні суми на війну – виробництво та ремонт зброї і техніки, "підйомні" для рекрутингу солдат, фінансування мобілізації, виплати сімʼям загиблих і поранених, військова логістика і наземні операції тощо.

Відповідно, військова економіка витісняє традиційну, що спричиняє гострий кадровий дефіцит у цивільному секторі. Зарплати у військових вищі за цивільних, що б'є по продуктивності бізнесу.

Це все комплексно зменшує пропозицію цивільних товарів і послуг і їх обсяг, при тому що попит на них не лише не зменшується, але навпаки – стрімко зростає.

Нездатність бізнесів вчасно задовільнити цей попит призводить до зростання цін, що звинчує інфляцію.

Це називається – "перегрів економіки".

Відповідно, російський Центробанк продовжує підвищувати ставку, щоб збити цей попит і приборкати споживання.

Він намагається стримати кризу, яка неминуче настає при перегрівах.

Зазвичай, це працює – гроші стають дорожчими, вартість ставок за кредитами зростає, населення припиняє активно витрачати і натомість вкладає гроші у нетипово привабливі через високу ставку депозити. Гроші залишають реальний сектор, економіка "охолоджується", а ціни разом із інфляцією стабілізуються.

Та тут трюк полягає в тому, що Центробанк в росії не має контролю над військовими витратами.

Вони лише збільшуватимуться із перебігом війни, а значить – все більше і більше підживлюватимуть дисбаланси, поки війна триватиме.

Санкції руйнують експортно-імпортну машину

16-ий саміт БРІКС був відчайдушною спробою бодай якось уповільнити ці процеси за рахунок посилення рубля у торгівлі з Індією і створення позитивних очікувань у фінансово-економічному блоці росії від впровадження альтернативної до SWIFT і долару США системи і форми розрахунків (критичну роль очікувань в економіці не слід недооцінювати).

Це б дозволило Кремлю також суттєво зменшити шкоду від санкцій.

Натомість, ці плани лишились бажаними, так і не матеріалізувавшись у дійсні, залишаючи російський Центробанк один на один із тим піке, у якому знаходиться російська економіка через повномасштабне вторгнення в Україну.

Колись добре змащена нафтогазовими доларами і євро експортно-імпортна машина росії відчутно іржавіє під впливом санкцій.

Можна скільки завгодно критикувати їх ефективність, але логіка дій російського центробанку, торгівельна статистика КНР, Індії і інших країн наприклад того ж ОДКБ відносно росії, та ті рідкісні новини, які просочуються до нас щодо стану російської логістики, транспорту та конʼюнктури її ринку є доволі промовистими.

Усі ці чинники вказують на те, що ситуація в російській економіці не тільки залишається нездоровою, а й буде лише погіршуватися чим далі триватимуть санкції та роздуті військові витрати.

Це не просто цифри та економічні показники.

Це ситуація, яка, за всіма прогнозами і законами економіки, може обернутися масштабним економічним колапсом для Росії.

Щоб не залишати враження надмірно оптимістичного лунатика, хочу сказати, що всі описані негативні процеси і тенденції є застосовуваними і абсолютно реальними і до нашої економіки, якщо легковажно ставитись до економічної політики під час війни.

Та завершити, все ж таки, хочу тим, що всупереч пропагованій думці, що "час на стороні росії" – це не так.

Час не на чиїйсь конкретній стороні.

Час – на стороні розумних.

Тож, не втрачаємо розуму, як би важко це не було, продовжуємо підтримувати Сили Оборони та своєю працею і зусиллями схиляти час на свою сторону.

Пересилимо ✌🇺🇦

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.