МінСтратегОборон: як новому уряду не втратити промислову спроможність у війні
Міністерство стратегічних галузей промисловості увілʼється до Міністерства оборони у новому уряді України.
Я не буду давати оцінки такому рішенню, але як людина, яка в лютому 2020 року запропонувала створення МінСтратегПрому, хочу поділитись думками щодо того, чого категорично не можна втратити із втратою міністерства.
Перевиробити щоб пересилити
"Powerful enemies must be out-fought and out-produced".
- Франклін Делано Рузвельт
32-ий президент США знав про що говорить, адже саме економіка Сполучених Штатів Америки під час Другої Світової Війни врешті решт обійшла економіку Третього Рейху в контексті промислового виробництва.
Взяти хоча б літаки, кількість яких прямо пропорційно впливала на контроль неба – у 1939 році Третій Рейх виробляв 8295 літаків на рік проти 2141 літаків США.
На момент висадки Союзників в Нормандії цифри були діаметрально протилежними – 96318 літаків на рік випускали в США, проти 39807 літаків в Третьому Рейху.
За 6 років Вашингтон обійшов Берлін у літакобудуванні у 2.4 рази. За іншими категоріями (танки, артилерія) перевага була ще більша – у 6-7 разів відповідно.
Тобто, США буквально "перевиробили" Третій Рейх.
Це, врешті решт, стало однією з ключових складових для перемоги Союзників у війні.
Цілком очевидно, що Україна не може перемогти Росію чисельністю особового складу. Взагалі, мало які країни можуть собі дозволити безглуздо конкурувати демографією.
Відповідно, ми маємо перемогти технологіями, індустрією і гнучкістю – виробництвом і його масштабом.
В цьому контексті об'єднання Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості (МСП) з Міністерством оборони – рішення складне і навіть ризиковане. Так, це може прискорити процеси прийняття рішень, але лише якщо є розуміння які саме рішення приймаються і чому – дані, цифри, аналітика, розуміння виробничих процесів і циклів.
Та якщо обʼєднання вже неминуче, то потрібно зробити все, щоб хоча би не розмити функцію стратегічного індустріального штабу війни.
Інакше ми втратимо темп, а разом з ним – і переваги з часом і людськими життями.
Промисловий Рамштайн
Світ не стоїть на місці.
У липні 2025 року, на конференції з відновлення України (URC) в Римі, українська делегація, до якої входив і автор цих строк, прямо озвучила ініціативу "промислового Рамштайну" – коаліції країн, які не лише постачають, а й інвестують у виробництво зброї в Україні, формують пул необхідних для виробництва верстат, локалізують компоненти, створюють спільні проєкти.
Це не просто ідея – це шанс кардинально змінити підхід до оборонної підтримки а головне – нарешті запустити реіндустріалізацію і переозброєння континенту – почати "перевиробляти" Московію.
Координатором такого процесу мав би виступити МінСтратегПром, тому новому міністерству оборони не можна втрачати функцію стратегічної промисловості, щоб не залишити реалізацію "промислового Рамштайну" лише гаслом.
Адже водночас ми чуємо новини з Брюсселя: Італія, Франція, Чехія та Угорщина публічно відмовились купувати зброю для України у США, як це передбачає новий план адміністрації Трампа. Більше того, ЄС навіть не був попереджений про таку ініціативу.
Це ще раз демонструє: ми не можемо покладатися на чужі рішення, на жаль – навіть якщо це рішення наших союзників.
Тому, спроможні українська оборонна промисловість – це питання виживання, а не вибору. І саме держава має її підтримувати.
Стратегічна оборона
Об'єднання міністерств не повинне означати втрату інституційної пам'яті, компетенцій і команд, які сформувалися за ці роки, в тому числі – в найважчі роки війни. Адже знищити – це завжди швидко, а от коли треба відбудовувати, то тут завжди бракує часу.
Тому, нижче – п'ять функцій, які обов'язково мають бути збережені в новій структурі міністерства:
1. Індустріальний штаб з дронів, РЕБ і технологічних інновацій
Ми вже маємо приклад, коли дронова галузь за 12 місяців зросла вдесятеро. Важливий внесок у цей результат зробили процеси, запущені Мінстратегпромом протягом 2020-2025 років. Зокрема, міністерство ініціювало масштабне зростання оборонної промисловості, виробничі потужності якої зросли в 35 разів: з $1 млрд у 2022 до $35 млрд у 2025 році. Вітчизняне виробництво стало основою обороноздатності – близько 96% всіх військових безпілотників виробляється в Україні.
Але для наступного етапу потрібні:
• стандартизація якості,
• система авансування,
• передбачувана експортна політика,
• координація із Силами оборони.
Це не бойова, а інституційно-промислова функція, яку ніхто крім колишнього МСП не виконував.
2. Координація міжнародного виробництва – "індустріальний Рамштайн"
Як я вже зазначав – десятки країн готові інвестувати в спільне виробництво озброєнь з Україною. Але їм потрібен контактний орган, що володіє мовою бізнесу, виробництва, локалізації, офсетів, логістики, сертифікації, ризиків. Міноборони фізично не має такої структури – вона має з'явитися і її кістяк мають скласти спеціалісти з МінСтратегПрому.
3. Програма "Верстатного пулу"
Україна не виживе, якщо не буде кратно нарощувати виробництво критичної для себе техніки всередині країни – від пікапів і боєприпасів до машин агропереробки.
Це можливо лише за умови створення державної інфраструктури для машинобудування і наявності достатньої кількості верстат для неї.
Відповідно, оновленому міністерству доведеться взяти на себе функцію координації між виробниками верстат, виробниками кінцевої продукції на цих верстатах, а також Силами Оборони – кінцевими споживачами цієї продукції.
Це вже не говорячи про питання гарантованих замовлень, страхування ризиків і налагодження ланцюгів постачання.
4. Офсетні угоди та локалізація
Коли Україна за бюджетні кошти купує зброю за кордоном, держава має право вимагати передачу технологій, локалізації виробництва, навчання спеціалістів тощо – це так звані "офсетні угоди". Без збереження індустріального штабу ця робота зникне, бо реєстром цих офсетів має хтось фізично займатись – вести його, оновлювати і відслідковувати. Ручками, так би мовити. Орієнтуючись при цьому кому який офсет більше підходить. Інакше Україна просто "вимиватиме" гроші з власного ж бюджету на імпорт.
5. Програми фінансування стратегічних виробництв
Донедавна МСП розробляло ідеї портфельних гарантій для створення підприємств із переробки сировини та комплектуючих. В умовах торгівельних конфліктів з ЄС – це критично важливо. Ці інструменти мають залишитися.
6. Космічні технології
Я вже неодноразово писав чому космос – це не примха багатих країн і не розкіш мирного часу, а екзистенційна потреба в умовах війни.
МСП курувало також космічну галузь.
Погано і бездарно, але курувало.
Оновлене міністерство має виправити цю ситуацію і нарешті надати українському космосу той пріоритет, на який він заслуговує.
У часи, коли супутникова розвідка, навігація, зв'язок і навіть доставка БПЛА стають ключовими елементами війни, ми не можемо дозволити собі втратити експертизу і кадри КБ "Південне", "Південмашу", інститути аерокосмічної техніки, приватні проєкти, що працюють на армію.
Космос – це не пафос. Це:
• точність ударів,
• навігація дронів,
• захист інфраструктури,
• військовий інтернет.
Без координації держави ця галузь або вмре, або втече закордон.
Перші 100 годин
Отже, з буквально з перших же годин призначення керівництво оновленого міністерство могло б зробити наступне:
1. Створити в структурі МО окремий блок або агентство з питань оборонно-промислового розвитку. Такий собі R&D центр із функцією координації і чітким мандатом, персоналом з МСП і повноваженнями вести кооперацію, локалізацію, масштабування та інновації.
2. Зберегти керівну команду МСП як ядро цього блоку. Вони вже мають досвід координації з виробниками, МФО та партнерами, це цінно.
3. Встановити публічну відповідальність: хто в новій структурі відповідає за дрони, верстати, офсети, масштабування, космос, інвестиції. Інакше ці теми просто зникнуть або розмиються.
4. Включити індустріальний блок до переговорів "Рамштайну" та до комунікації з Єврокомісією. Бо ми маємо не тільки просити, а й пропонувати – спільне виробництво, локалізацію, експертизу.
Нарешті, обʼєднувати чи не обʼєднувати будь-які міністерства – це не про чиновницький спір за будівлі чи повноваження.
У сфері оборони і промисловості – це буквально питання виживання.
Якщо ми не вироблятимемо власні дрони, зброю, РЕБ, пікапи, системи спостереження та навігації – ніхто цього не зробить за нас.
Якщо ми не встигнемо перетворити військові стартапи на масштабні виробництва – ми програємо цю війну не через відсутність мужності, а через нестачу сталі, софту і датчиків.
Якщо ми втратимо управління космічною галуззю – ми втратимо очі на полі бою.
Не можна допустити, щоб стратегічні індустрії залишилася без свого штабу.
Навіть якщо змінилася табличка на дверях – функція має залишитися.
Пересилимо ✌🇺🇦
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
