Навіщо існує Україна? Дружнєє посланіє п. Івану Дзюбі

Вчора в районі Сухаревської площі (метро Сухаревська) мене розвели як останнього лоха – вкрали мобільний. Я подумав, що Доля несправедлива до мене. Самого телефону не шкода, хоча свого часу він був дуже просунутим та понтовим і грав як ціла дискотека – в Києві такий на початку історії цієї моделі був хіба в Романа Чайки (SonyEricsson W800i). Шкода, як завжди в таких ситуаціях, всього того, що в ньому було записано:)

Але, певно, Доля вирішила, що треба зробити і щось гарне.





Тож саме сьогодні в газеті "День" вийшла моя відповідь вельмишановному п. Івану Михайловичу Дзюбі (стаття називається "Інтелігенція в пошуках Країни. Країна у пошуках Інтелігенції", розділ "Тема Дня").

Для мене це дуже важлива тема, важливий текст. Його було написано десь з півроку тому. Мабуть він далеко не всім сподобається. Але хотілося б почути думки з цього приводу усіх тих, кому не байдужа доля України, доля української інтелігенції, доля буття як такого.

Усіх охочих закликаю подивитися газету "День" за сьогодні (і російськомовний, і україномовний варіанти тексту є моїми).

P.S.

Користуючись нагодою, висловлюю подяку головному редактору п. Ларисі Олексіївні Івшиній за те, що газета "День" надрукувала мій текст, не дивлячись на незгоду з моїм розумінням проблеми, і те, що він очевидно не є інтелектуальним мейнстрімом ані для цієї газети, ані для українського інформпростору в цілому.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.