Марія Бурмака. N13. "Никто не придет назад!"

17 червня 2008, 18:58

Мене вже майже 20 років бентежить питання: хто – Марія Бурмака чи Оксана Забужко – є реінкарнацією Лесі Українки? Існують аргументи на користь кожної з версій.

Леся Українка принципово відрізняється од більшості творчих жінок зверненістю не так до душевних переживань та індивідуальної виразності, як до духу, надіндивідуальних візій та позадушевного духовного світу.

Марія Бурмака з'явилася на творчому небосхилі з піснями під гітару – як автентичними народними, так і на вірші розстріляних героїчних поетів, зорієнтованих на духовні виміри, – саме з цим був пов'язаний її перший успіх. Але пізніше вона стала писати пісні на власні тексти і на теми з власного досвіду. Цей досвід був заснований на яскравих душевних муках, жахливих життєвих історіях, зворушливих переживаннях та нездійснених коханнях.

І лише інколи і в окремих композиціях наступних періодів проривався потяг до чогось вольового та рішучого, до абсолютного, до безмежно далекого од світу слабких, недолугих, безхребетних, не здатних на вчинки хлопців та чоловіків – ліричних героїв пісенної творчості Бурмаки. Виявилося, що саме її композиції "Ми йдемо" та "Не бійся жити" найбільш суголосні Оранжевій революції, через що постійно звучали на Майдані у листопаді-грудні 2004 року.

І ось вона нарешті випустила перший оригінальний післяреволюційний альбом – називається "Саундтреки". Тіпа, це саундтреки життя та життєвих пригод. Попередній повновісний диск мав лаконічну, майже феллінівську назву: "N9". Якщо порахувати альбоми вибраних пісень, то цей якраз "N13".



...Спочатку я про неї лише чув – про неї казали наче про маленького Моцарта: мовляв, ще не вмерла під радянським гнітом Україна, коли може з'явитися таке чудо.

І потім – побачив. Це було у Москві, в будинку культури МДУ на Ленінських горах. Був великий концерт молодих українських артистів. І вийшла Бурмака.

Вона співала свою чи не найвідомішу тоді пісню, записану на Харківщині:

Ой чия то рута-м'ята

За водою, за водою,

Що поросла білим зіллям

З лободою, з лободою?

Ой чого ж ти, да Марієчко

Не полола, не полола?

Чи ти ж свої білі ручки

Поколола, поколола?

Білі ручки та й тіло усе,

Та й тіло усе, та й тіло усе,

Поки ж твого та й Іванка

Господь принесе, Господь принесе...


В залі було чимало моїх друзів з України (серед них – відома нині адвокат-анархіст Таня Монтян). Були вражені геть усі.

Аж до сьогодні, коли чую цю пісню, всією спиною здригаюся од нелюдського, екзистенційного жаху, наче від смертної муки якоїсь невідомої мені Марієчки, що жила років за сто до мого народження десь в Харківсько-Слобідській губернії.

Мене й досі перейма холод, бо знаю точно: ніякого Іванка до цієї Марієчки Господь не принесе! Не буде навіть страхітливої історії, знайомої з "Людмили" Жуковського, коли загинувший на війні жених повертається за нареченою на коні і забирає з собою у потойбічний світ. Іванко не повернеться – ані в цинковій труні з Афгану, ані конвертом похоронного свідоцтва – мовляв, так і так, загинув героєм у бої за звільнення православної Болгарії з-під турецької неволі в добу балканських війн десь під Плевною, нагороджений Георгієвським хрестом.

Іванка нема, його хата – могила.

Взагалі, Бурмака інколи вміє вводити в стан трансу (але справді – не вміє цим користуватися). Є лише кілька текстів, од яких я так здригаюся. Наприклад, із Блока:

Девушка пела в церковном хоре

О всех несчастных в чужом краю,

О всех кораблях, ушедших в море,

О всех, забывших радость свою.

Так пел ее голос, летящий в купол,

И луч сиял на белом плече,

И каждый из мрака смотрел и слушал,

Как белое платье пело в луче,

И всем казалось, что радость будет,

Что в тихой заводи все корабли,

Что на чужбине усталые люди

Светлую жизнь себе обрели.

И голос был сладок, и луч был тонок,

И только высоко, у царских врат,

Причастный тайнам, – плакал ребенок

О том, что никто не придет назад.


Бо лише дитина нерозумна, причасна таїнам Христовим і ще не навчена умовностей дорослого життя, не піддається на солодкий спів Сирени і знає: "НИКТО НЕ ПРИДЕТ НАЗАД"! Дореволюційний романс Сергія Василенка на цей вірш в оркестровому супроводі співав Іван Семенович Козловський – він, геній, людина містично обдарована, як ніхто інший відчув цю безодню. Під час першої чеченської війни наприкінці 1990-х російський державний телеканал "Россия" зняв психоделічний кліп із цим віршем, який крутили замість реклами: колонна автомобілів та БТРів з російськими солдатами тяглася блакитно-білою рівниною і далі за обрій між гори, в одній з кабін сидів Олександр Абдулов в офіцерській формі і доїдав кавун. А їм услід закадровий замогильний голос жахав: "НИКТО НЕ ПРИДЕТ НАЗАД!". І всім було зрозуміло: ЗВІДТИ нема вороття! І мова була не лише про Чечню – звідти якраз можна було повернутись живим. А ЗВІДТИ, звідки у Блока, звідки у Бурмаки, – просто нема дороги, і все.

І мені вона була схожа на провідницю поїзда "Москва – Харків" або "Москва – Полтава". Провідниці з тих поїздів, щирі та простомовні, насправді зовнішньо дуже відрізнялись од здебільше російськомовних провідниць поїздів з Москви на Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя чи Крим. Коли був малим, мені здавалося, ті два перших – то поїзди ледь не до раю...

А образ перелесниці з гітарою у 1990-х виявився вкрай актуальним: в українській московській тусовці виникла своя Бурмака – сестра когось відомого, дівчина співала під гітару в такій самій войовничо-патріотичній манері про "мій народ в кайданах". Але потім десь розчинилася і зникла з поля зору.

В альбомі "Саундтреки" продовжено пошук нового звуку – гітар у композиціях Бурмаки і раніше було чимало, тепер же в кілька разів більше, ніж у всіх українських "співочих трусів" разом узятих. Починається з розкішної сумної балади "Забудь", закінчується майже бітловською композицією "Поранена в серце". Вкрай лаконічна, але пронизлива, поза сумнівом, є однією з найкращих в усій її творчості:

Поранена в серце –

Як получилось, не знаю,

Що світ, намальований

Тільки для мене тобою,

По краплі стікає

І непомітно зникає.

Обірвалася струна,

Ніби обірвалась я – не вона...


Навіть неунормована просторічна лексика лише фокусує внутрішню зосередженість ліричної героїні. Але це вже не вихід за межі, вже не трансцендентність. В тому-то й річ, що з розвитком творчості змінився й тип того впливу, який Бурмака справляє на людей: нинішня її творчість в найкращому разі вводить в медитативний стан споглядання, в зажурливий транс, в середньому – просто надихає, в гіршому – лишає байдужим.

На початку 1990-х вона записала страшенно популярну лемківську пісню "Під облачком". У пісні – про любов, що "д'яблом підшептана", про сюжет "кохання – закляття, ворожіння, магія – смерть", який нагадує найвідомішу пісню Марусі Чурай "Ой не ходи, Грицю". Записала так, що наприкінці знов-таки чуєш безодню, яка розтиняється буквально за крок після несамовитої любові і з якої нема вороття: "Мила моя, што то буде з нами?".

Тепер, за п'ятнадцять років, для нового альбому вона переспівала цю пісню наново – як сама каже, з висоти свого життєвого досвіду. Але зараз всі ці містичні речі позатерлися. Тепер це по звучанню більше схоже на балканський джаз Горана Бреговіча. Понтово, зухвало, шлягерно, але не страшно. І тепер Бурмака співа без ключового куплету:

Ми ворожка давно ворожила,

Же мя звурит дівка чорнобрива.

Же не буду видів за ньов світа,

Аж проминут мої млади літа.

Аж проминут, аж проминут

Мої млади літа.


Явище Бурмаки нагадує Володимира Висоцького: його важко було назвати геніальним вокалістом, композитором чи поетом (сам себе він вважав перш за все поетом). Але усе це разом, до того ж взяте в контексті духовної культури та радянських реалій 1970-х років, створювало небувалий ефект: Висоцький став духовним поводирем, виразником внутрішнього "я" цілого покоління радянських людей.

Марія Бурмака також не всім здається видатною співачкою – дехто вважає її безголосою, дехто звертає увагу на оригінальний тембр, дехто визначає як "baby-voice", інші відзначають щиру манеру співу, що має коріння в фолк-джазі та американському року. Як поетеса Бурмака, сама кандидат філологічних наук, заперечує суто літературну вартість текстів своїх композицій (мовляв, Ліна Костенко вже є) – в них справді трапляється надмірно вигуків, вказівних займенників, вставних слів та зворотів, неточних рим, дещо затертих метафор. Як композитор Марія відзначається своєрідним почерком та оригінальним мелодизмом, хоча серед її творів кількість шлягерних мелодій не є вражаючою. Але усе це разом узяте – вокал, тексти, музика та манера виконання – створюють небувалий ефект, що робить її творчість явищем надзвичайним, одним із найцікавіших в сучасній українській культурі, хоч і недостатньо поцінованим.

Марію Бурмаку можна вважати ледь не найкращим індикатором парадигми розвитку українського поп-року. Навіть ширше: Марія Бурмака – це універсальна модель української культури – з усіма її родовими травмами, закляттями, прокльонами та можливими шляхами розвитку.

Українська культура вповні розвинута на душевному та емоційному рівнях, але недореалізована на рівні духу та складних світопобудовних максим. Вихід за обрій душевності – так повинно бути сформоване кредо найновішої української культури. Вихід за межі душевності – так може бути сформульований і напрямок подальшого розвитку творчості Марії Бурмаки (хоча, мабуть, вона сама так не думає і їй самій це не дуже цікаво).

Вона могла стати духом покоління. Але не стала, бо в якийсь момент відмовилась од штурму Неба.

Вона стала душею. І не всього покоління, а лише частини, бо в неї поганий маркетинг. Тої частини, хто зміг розчути, що "поміж нами ніч і бажання висоти", що "попереду – вогонь", "і дороги назад вже нема, вже нема, вже нема". (Це ганьба для покоління Бурмаки, це ганьба для її політичних "друзів" та "родичів", що не знайшлося нікого, хто би вклався в її повноцінну розкрутку!)

Нація гуртується не так спільним минулим або спільним сучасним.

Нація гуртується спільними візіями Раю, спільними духовними переживаннями та осяяннями – це коли усіх одразу перейма холод, це коли геть усі здригаються від жаху та просвітлення.

Бо і справді попереду – саме вогонь! Попереду – спалення цього світу в огні космічних революцій, у вогні всезагального оновлення світу, попереду – вогонь, в якому ми всі спалахнемо стоязиковою пожежею і потім воскреснемо – наче зграя птахів Феніксів!

Цікаво, про що тоді співатиме Марія Бурмака?

CD "Марія Бурмака. Саундтреки". MOON RECORDS, 2008.

"Телекритика"

powered by lun.ua
Коментарі — 44
pospishaiko _ 07.08.2008 21:37
IP: 193.238.155.---
"Вона могла стати духом покоління. Але не стала, бо в якийсь момент відмовилась од штурму Неба." Очевидно автор розуміється на предметі, написано дуже влучно. Не зрозуміли мабуть тільки одного. Цей "проект" – Марія Бурмака, з самого початку був проектом зайняти гарне місце у житті (до речи гарна людина місце не займе навіть в автобусі, не те що в житті). А на сите брюхо та й щось там "штурмувати"? А "маркетинг" ніколи і не був потрібен. Чого варті тільки "піар-незалежність", і "піар-майдан". Комусь патріотизм коштував життя, а хтось, ти диви, на ньому кар'єру зробив. Не стала духом покоління? Значить є Бог на світі. Хіба може в українців душа бути фальшивою, схожою на червиве яблуко?
Demjen _ 24.06.2008 20:00
IP: 212.45.12.---
А річка тихо лине у далечінь простору і часу, і ніхто не знає та не додбає, що воно далі буде...

Ой, вербо, вербо, де ти росла,
Що твоє листячко вода знесла?
Ой, знесла, знесла тиха вода,
А я молода, як ягода."


... Знаєте, а мене у Блока теж надзвичайно хвилює вірш з цикла про Незнайомку, так мені несподівано та дуже приємно нагадали:

Предчувствую Тебя, года проходят мимо,
Всё в облике одном предчувствую Тебя.
Весь небосвод в огне и ясен нестерпимо,
И молча жду, тоскуя и любя...


А як Ви влучно "ухватили" думку про два її виконання "Під облачком" – таке тлумачення відповідає і моїй уяві. Читаючи Ваші слова про цю пісню, відчув, що саме вони відповідають моїм відчуттям, слова на які мені нещодавно було достатньо важко знайти щоби адекватно накреслити на екрані. Так, зараз вже не страшно, без містики... В ту ріку вже не увійти двічі, як і не буде альбому "Знову люблю", таємничого та неповторного.

Це з Вашого боку взагалі було дуже цікаво. Порадували. Щиро!

З повагою,
Demjen _ 24.06.2008 19:58
IP: 212.45.12.---
Був дуже приємно вражений прочитаним. Так тепло і як завжди зацікавлено написано про Марію та її творчість. Це начебто продовження триптіху про Дів-воїтельниць Помаранчової революції, але зараз цілком персоналізовано про Марію, її творчій доробок, нові твори та відчуття, які вони викликають. Цікаво, що згадуєте про пісню ще з перших гітарних альбомів "Ой, чия то рута-м'ята"! Дійсно, вона звучить пронизливо та бентежно. Як на мене, то з ранніх також зворушливо діють пісні "Батьківщині" (Жовті косатні цвітуть на мокрих луках...), " Ой, вербо, вербо", "Місяцю рогоженьку", "Україна. Травень. 1861 рік. Шевченкові". Саме в них у Марійчиному виконанні є надзвичайне відчуття, можливо щось сакральне. Недивно, що згадані пісні народжують бажання власної творчості, як у цьому прикладі:

"Ой, чия то рута-м'ята
За водою, за водою,
Що поросла білим зіллям
З лободою, з лободою.


Десь на Слобожанщині, серед українського лісостепу, поміж берегів, що поросли верболозом, несе свої зеленуваті води річка-невеличка. Її неспішну течію по березі супроводжує стежка, обабіч якої на дозвіллі розрослись величезні лопухи, лобода та м'ята. Ідеш босоніж і відчуваєш приємну прохолоду щільно утрамбованої землі. Стежка веде до джерела, чиста кришталева вода якого літнім спекотним днем здатна утолити будь-яку спрагу. Навколо розкинувся звичний, на перший погляд неяскравий, але незрівняний світ краси рідної землі і здається, що джерельна вода рідного краю містить таємничу цілющу силу.
Unique _ 21.06.2008 23:34
IP: 91.124.26.---
20.06.2008 11:16___ Vaka
Якраз і маю на увазі психічно не дуже здорового, зате дуже плебейського, дуже посополитого походження і виховання затурканих податками і чорною колгоспною бідою батьків невдалого синочка...
Unique _ 21.06.2008 23:29
IP: 91.124.26.---
19.06.2008 19:51___ Историчка
Пробував. Потім – шкодував. Добрим бути – дуже небезпечно, особливо в такому товаристві.
Vaka _ 20.06.2008 11:16
IP: 91.197.48.---
Unique
"Юродивому доступно тільки те, що доступно:"

Не зовсім погоджуюся. Точніше треба з термінами. У данному випадку йдеться про совка чи бидло, це правда. А "юродивий", чи пак – блазень – це вже трохи інше. Росіяни на цьому краще розуміються з огляду на свої традиції:)
Историчка _ 19.06.2008 19:51
IP: 91.124.222.---
19.06.2008 18:50___ Unique

Уважаемый Unique, кажется, надо переходить на щадящий режим.
Unique _ 19.06.2008 18:50
IP: 91.124.8.---
19.06.2008 08:23___ krabat
А тобі що подобається: творчість Бурмаки чи геніталії від Монтян?
Всім болонкам Юродиво наказано любити колгоспні "Гринджоли" і Вітю Балогу...
Историчка _ 19.06.2008 08:58
IP: 91.124.222.---
19.06.2008 08:23___ krabat ----------Коли читаю деякі Ваші коментарі,виникає таке ж відчуття огиди,як і від коментарів Вашого візаві Уніка...То вже точно "який їхав – таку й здибав"...І,незалежно від Вашої з Уніеком статі, кортить запитати: "Дядя! Ви что? Дурак?"

Уважаемый krabat, я Ваши комменты читаю очень редко, поэтому и не "виникає відчуття огиди". И задавать вопрос мне не "кортить", потому что я знаю на него ответ.
krabat _ 19.06.2008 08:23
IP: 77.121.165.---
18.06.2008 23:30___ Историчка
"... Именно поэтому помаранчуки должны " обсмоктувати" "унікальну кртину..."

Коли читаю деякі Ваші коментарі,виникає таке ж відчуття огиди,як і від коментарів Вашого візаві Уніка...То вже точно "який їхав – таку й здибав"...І,незалежно від Вашої з Уніеком статі, кортить запитати: "Дядя! Ви что? Дурак?"
Историчка _ 18.06.2008 23:30
IP: 91.124.208.---
18.06.2008 21:18___ Unique

Уважаемый Unique, М.Бурмака пела для помаранчуков на Майдане. Именно поэтому помаранчуки должны " обсмоктувати" "унікальну кртину: естетика і філософія творчості Марії Бурмаки", "тему духовності-бездуховності, відсутності-наявності українського мистецтва, його доступності-недоступності масам", "ділитись на оддухотворених і ні, дуже наочно і яскраво її проілюстрували". А не ждать, что это сделает Историчка, которая явно не чувствует себя помаранчевой. Желаю успеха в безнадежном для помаранчуков мероприятии.
Unique _ 18.06.2008 21:24
IP: 91.124.60.---
18.06.2008 14:36___ Vaka
"дуже справедливо про несправедливість щодо неї."

Юродивому доступно тільки те, що доступно: Філя Кіркоров, "Гринджоли", баба Параска...
Але – на відміну від Історички з Монтян-, своє захоплення від геніталій зумів приховувати довго він. Але Балога перехитрив – на відео все зняв.
Незабаром подивимось. Ось де мистецтво! На найвищому державному рівні...
Unique _ 18.06.2008 21:18
IP: 91.124.60.---
17.06.2008 22:52___ Калькулятор
Ваше зауваження щодо Монтян в контексті теми Окари було цілком доречним, як ще один штрих до портрету етики, естетики, моралі, духовності та рівня інтелекту кондового совка, на прикладі материнського захоплення від поведінки власних дітей, яких до смерті похмеляти буде мама ця.
І нікому й в голову більше не прийшло б обсмоктувати тему геніталій на цьому і на такому блозі.
Проте з'явилася Історичка, яка – я впевнений – статтю Окари до кінця не дочитала, і кинулася обсмоктувати те, що їй зрозуміло і доступно.
Таким чином, Андрій запропонував тему духовності-бездуховності, відсутності-наявності українського мистецтва, його доступності-недоступності масам не тільки в іпостасі Данилка, а дописувачі, поділившись на оддухотворених і ні, дуже наочно і яскраво її проілюстрували.
Погодьтеся, це ж унікальна кртина: естетика і філософія творчості Марії Бурмаки і малюнки юних телепнів, захоплення ними і мамусі, і Історички.
Хоча, судячи з усього, лише малюнки Історичку вже явно не влаштовують...
MateyS _ 18.06.2008 17:21
IP: 212.1.94.---
Vaka
Так, згоден з вами. Доречі, читаючи Окару, думав де ж "гадость" буде якась, начеб то немає, чи не помітив:) О і про Коробову, хто ще не читав, рекомендую: http://durdom.in.ua/site/bulletin/id/331.phtml
Жаль, що вона не на УП, ну та це лірика.
Vaka _ 18.06.2008 14:36
IP: 91.197.48.---
Дуже добра цілісна стаття, майже есей. На відміну від деяких розхристаних навколо-філософських завивань автора. Прочитав із задоволенням, шкода, що коротка (а яка мова!) і – де ж про Забужко? До вдалого образу Монтян можна додати штрих від Коробової – "вічно з немитим волоссям". Такий собі попсовий адвокат. А про Бурмаку – дуже справедливо про несправедливість щодо неї.
Unique _ 18.06.2008 14:34
IP: 91.124.60.---
18.06.2008 01:09___ nagornybook

Ми вже маємо перший професійний і найуспішніший за всю історію незалежності уряд з гірким досвідом відставки внаслідок детінізації економіки, яку він все-одно продовжує і нині. Таким чином, якщо суспільство не спромоглося дати БЮТу 226 голосів одразу, тепер мало б допомогти ліквідувати основного захисника тіньової економіки на дочасних президентських, не перетворившись у тупих і самовдоволених жлобів київських, які шашликам віддали перевагу в день виборів міського голови...
Историчка _ 18.06.2008 13:47
IP: 193.239.180.---
18.06.2008 13:42___ Ігор_з_Києва -------Ги-ги-ги, Історічкє закортіло "лічной схфаткі".

Уважаемый Ігор_з_Києва, Вам рано мечтать о "лічной схфаткі", надо еще подрасти.
Ігор_з_Києва _ 18.06.2008 13:42
IP: 193.93.185.---
18.06.2008 08:09___ Историчка

...хотите доказать "ментальному, мелкопакостно-глупому ничтожеству, чучелу-чумичелу" Историчке, что Вы "сильный и умный противник"? Тогда не визжите на весь блог, ... а сделайте это в личной схватке...
Ги-ги-ги, Історічкє закортіло "лічной схфаткі". Мабуть задешево придбала запасну штучну щелепу!
lyopik _ 18.06.2008 11:39
IP: 195.234.112.---
+100 автору
Историчка _ 18.06.2008 09:06
IP: 91.124.220.---
18.06.2008 08:28___ Гоцман

Уважаемая мадам Гоцман, в Ваших возможностях я не сомневалась. Тявканье из-за угла Ваш предел.
Гоцман _ 18.06.2008 08:46
IP: 88.121.58.---
18.06.2008 08:37___ AYALex

Гарний вірш... Але ось мені наснилось інше: жирна морда Бакая, що жирує в Росіі на вкрадені гроші, страшна бородато-цап*яча -чи д*яволяча- мордочка Табачника, що З ВИСОТ ВЛАСТІ вбиває Україну в Україні. Чисто тобі мудрець з Протоколів. А над усім тим плаває президентське рило, в яке хочеться плюнути, а ще краще дати доброго підсрачника рилу, цапу і іншим виродкам з того сучого табуна. Поганий сон...
AYALex _ 18.06.2008 08:37
IP: 213.179.255.---
Мені наснилась довголиця,
Мені наснилось- вітер з поля,
Мені наснилось – кобилиця
Мене несе у прірву долі.
А я пручаюся і сниться,
Що спати хочеться до болю,
А чорна птиця-кобилиця
Мене несе і топче волю.
А я у відчаю молюся,
Бо піді мною чорна хвиля
І я не знаю з ким борюся,
Щоби підняти стерплу вию.
Мені наснилася калина-
Цвіт чорно всипаний довкола...
Мені наснилась Україна
Така зневажена і квола.
(І хвора?)
Гоцман _ 18.06.2008 08:28
IP: 88.121.58.---
Историчка, не волнуйтесь – это вредно. Кому-кому, а Вам я ничего доказывать не собираюсь. Гыдко.
Выпейте кефира – и всё будет хорошо.
Историчка _ 18.06.2008 08:09
IP: 91.124.220.---
17.06.2008 23:23___ Гоцман ---------Но некоторые полнейшие ментальные ничтожества ползают от темы к теме, брызгая здесь-там антиукраинской гнилькой. И пусть бы брызгали, будь это сильные и умные противники, почему бы и нет. Но – модератор почему-то явно благосклонен к такому более чем мелкопакостно-глупому ничтожеству, коим является некое чучело-чумичело Историчка.

Уважаемая мадам Гоцман, хотите доказать "ментальному, мелкопакостно-глупому ничтожеству, чучелу-чумичелу" Историчке, что Вы "сильный и умный противник"? Тогда не визжите на весь блог, взывая о помощи от модератора, а сделайте это в личной схватке, вместо тявкания из-за угла. Желаю успеха.
nagornybook _ 18.06.2008 01:09
IP: 77.87.158.---
ДОСИТЬ ЗАГРАВАНЬ, ПУСТОЇ БАЛАКАНИНИ ТА БУЛЬДОЖИХ ІГОР ПІД КАЗЕННИМИ КИЛИМАМИ!
Усе це казочки про ніщо. Настав час кардинальних змін в усіх без винятку гілках влади України, на усіх без винятку рівнях у сенсі панування демократії під проводом СУВЕРЕНА ВЛАДИ УКРАЇНИ – НАРОДУ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНО КОНСТИТУЦІЄЮ (ОСНОВНИМ ЗАКОНОМ) УКРАЇНИ: "НОСІЄМ СУВЕРЕНІТЕТУ І ЄДИНИМ ДЖЕРЕЛОМ ВЛАДИ В УКРАЇНІ Є НАРОД. НАРОД ЗДІЙСНЮЄ ВЛАДУ БЕЗПОСЕРЕДНЬО І... " (Ст.5), Єдино вірним і реальним шляхом віками є, були і будуть: а) відсторонення від влади існуючих тримачів; 2) передача владних повноважень об'єднанням громадян; 3) проведення чесних виборів під керівництвом безпартійних громадян та об'єднань громадян, негайне запровадження всезагальної інвентаризації в Україні, як це пропонується у матеріалах нижче:

Неоподаткований максимум комфорту для одних = мінімум життя для десятків мільйонів україців...

Усі існуючі бюджетні й фінансові, у т. ч. і курсові валютні негаразди в Україні на сьогодні спричинені безпрецидентною антинародною змовою тримачів усіх гілок і рівнів влади в Україні проти малого бізнесу і всього народу, який змушений майже два десятиліття поспіль виживати на рівні найбідніших націй світу. Такий стан справ виник унаслідок свідомого діяння, бездіяльності та злочинної протидії чинному законодавству України з боку влад і владотримачів усіх рангів і рівнів у найголовнішій проблемі ринкового суспільства: у проблемі контролю (вірніше, його злодійській відсутності) а) за рівнем дохо
Зеленський69 Корупція1435 Aтака Путіна1284 Україна та Європа1126 Уряд реформ420
АВТОРИЗАЦІЯ І ВХІД ДЛЯ АВТОРІВ


УвійтиСкасувати
Якщо ви новий читач, будь ласка, зареєструйтесь
Забули пароль?
Ви можете увійти під своїм акаунтом у соціальних мережах:
Facebook   Twitter