Лист до Ющенка Віктора Андрійовича (1). Врятуйте корів – не перетворюйте Україну на відстійник міського жлобства!

Шановний Вікторе Андрійовичу!

Серед Ваших вподобань та симпатій у культурній сфері одне мені близьке особливо – це Ваше трепетне ставлення до традиційного способу життя українців і до його збереження. Йдеться насамперед про збереження сільського життя, оскільки саме село є тим джерелом, тією першоосновою, з якої починається Україна.

Без традиційного села Україна усього за декілька років перетвориться на країну міських жлобів, які не мають за душею жодного живого смислу, інтелект яких програмується телевізором, Інтернетом та гламурними журнальчиками, які живуть у штучно створеному світі і які розмовляють на "русском для бедных" – калічною та ущербною недоросійською міською говіркою. Село – це живий органічний світ, місто – то світ штучних феноменів та сірого залізобетону.

Тому мені, щирому симпатику українського села, його жителів і традиційної української селянської культури, дуже сумно думати про ту ганьбу, яку готує Україні українська ж влада.

А готує вона ПІДРИВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ТА ЗНИЩЕННЯ ТОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, який ще зберігається по селах – у тому числі, у Вашому рідному селі на Сумщині.



Йдеться про молочну галузь. В Україні зараз на селі живе десь біля 2,2 млн. корів, які дають десь біля 70-80% усього молока, що виробляється в Україні. На жаль, кількість і доля селян-виробників в загальній масі молока швидко скорочується через його низьку рентабельність і високі витрати.

Ситуація така. 23 грудня 2008 року Верховна Рада 408 голосами (хіба якийсь інший закон набирав стільки голосів – щоби за нього голосували одразу УСІ фракції???) проголосувала за внесення змін, які відновлюють пільги для домогосподарств – виробників молока (в законопроект N3353), а потім прийняв цей закон в цілому.

Ви, Вікторе Андрійовичу, повернули 14 січня цей закон в парламент з 5 застереженнями. 4 лютого Верховна Рада взяла до відома 4 з 5 застережень і 339 голосами (теж чимала цифра!) прийняла закон в новій редакції. Себто виходить, що про необхідність пільг для селян-молочників заявили усі політичні сили.

Зараз в українській молочній галузі – КРИЗА: зростає імпорт молокопродуктів в Україну з-за кордону, ЄС відновив субсидії для молочних експортерів.

І Ви, шановний Вікторе Андрійовичу, ще й досі не підписали цього закону. Селяни, як то кажуть, повипадали в осадок. Переробники молока фактично дотують селян, втрачаючи на цьому гроші і чекаючи на Вашу державну мудрість. Великі м'ясо-молочні підприємства мають пільгу з ПДВ, приватні господарства – дулю з маком. Тож об'єми виробництва впали, ось-ось впадуть базові закупівельні ціни. І Україна досита наїсться м'яса (яловичини). Мабуть, це відбудеться не в один день і навіть не в один місяць – скорочення виробництва і поголів'я корів на селі триватиме десь біля року.

Після цього не буде ані м'яса, ані молока. Точніше, будуть, але польські, білоруські, аргентинські, навіть російські і Бо зна які ще. В Україні залишаться якісь нечисленні м'ясо-молочні комбінати та господарства, але чи витримає такий удар українське село і традиційний український сільський спосіб життя – невідомо. Чи стануть щасливішими українські міські жителі, змушені пити порошкове та закордонне молоко?

Я не певен.

А Ви, Вікторе Андрійовичу, що з цього приводу думаєте?

Якщо Ви завтра, 19 лютого, не підпишете закон N922-VI, який до підписання головою Верховної Ради Володимиром Литвином був законопроектом N3353, це означатиме розтягнуту на місяці СТРАТУ ДЛЯ КОРІВ і ЖЕБРАЦТВО ДЛЯ ЇХНІХ ГОСПОДАРІВ.

Інакше кажучи, українські виробники молока просто вилітають у трубу.

Їхній бізнес стає НЕРЕНТАБЕЛЬНИМ, в умовах глобальної кризи корів годувати буде НІЧИМ, тож їх доведеться ВБИТИ.

Ну а корова, як ми з Вами знаємо, – це справжня годувальниця українського (та й не лише українського) народу. Зверніть увагу, Вікторе Андрійовичу, – життя сільської родини крутиться навколо корови, саме корова, а не свині і не автомобіль – його організуючий центр. Так було і дуже давно, коли ще нас не було на світі і замість автомобілів були коні, так є і зараз – у світі наймодерніших технологій, коли вже йдеться навіть про політ на Марс. Бо без корови сільська родина розчиняється – зубожіє, тікає з села, перетворюється у місті на тіпа "городских жителей".

Дозвольте не заглиблюватися в питання – що саме з приводу цієї проблеми говорить Юлія Тимошенко і представники Кабміну, що говорять у Верховній Раді, що – у Партії регіонів, що – у Вашому Секретаріаті. Це те питання, де немає проблеми протистояння Президента та Прем'єра, де немає НУНС, БЮТ та ПР. А де є влада – тупа, ненажерлива, якій чхати і на державу, і на країну, і на народ, і де є прості люди і їхні корови – однаково щирі, наївні та довірливі.

Щоб не говорили Ваші політичні союзники та Ваші опоненти, яке Вам, найвищій посадовій особі у державі, до того всього діло? Бо ж йдеться про НАРОД, про КРАЇНУ та про ТРАДИЦІЙНІ ЦІННОСТІ, яким загрожує знищення.

Вікторе Андрійовичу!

Саме од Вашого рішення залежить: для селян – бути чи не бути, для корів: жити і давати молоко чи бути зарізаними.

Можливо, у вирі політичної боротьби це питання, у якого немає лобістів у Києві – серед київської влади та телевізійників, трохи загубилося поміж іншими, але, повірте, за ним вкрай уважно слідкують мільйони українських селян та їхніх корів.

Вони сподіваються лише на Бога та на Вас, оскільки більше нема на кого.



З надією і побажанням державної мудрості,

Андрій Окара

__________________________________________________________________________