Василь Яновський: НОВІТНІЙ ЧІЧІКОВ ВИЯВИВСЯ ЖІНКОЮ! (+ тисну руку п. Фесенку та п. Яценюку)

Является ли тот или иной человек вором, мошенником или убийцей, устанавливается решением суда, вступившим в законную силу.

Но вот является ли человек гнидой, подонком, сволочью или мразью, – это мы можем установить и сами – безо всякого суда и прокуратуры.

Ниже – интересная история о том, как громкий и раскрученный бренд (в данном случае, связанный с Хельсинской декларацией 1975 года и всем выросшим из нее правозащитным процессом) можно использовать во вполне конкретных, прагматических и утилитарных целях.

Итак,



Василь Яновський

НОВІТНІЙ ЧІЧІКОВ ВИЯВИВСЯ ЖІНКОЮ!

22 грудня в Києві було затримано таку собі пані Яценко (Дємєнтьєву) Ольгу Олександрівну. Не скажемо, що шахрайку (бо це ще має довести суд), але затриману саме статтею 190 карного кодексу, частина 4 (шахрайство).

Як встановило слідство, ця блискуча двійця впродовж 2007-2010 років вела в оману понад 60 осіб та нанесла їм збитки на суму понад 50 мільйонів гривень.





Втім, після того як головна фігурантка справи – пані Яценко – була затримана вона зробила заяву, від якої у спантеличених співробітників МВС мало не відібрало мову. Виявилося, що затримана є не більше і не менше як... Президентом міжнародної громадської правозахисної організації "Гельсінський інститут".

Виявилося, що йдеться про чергову так би мовити "китайську підробку" на кшталт товарів, що гордо марковані брендом "adidaas". Згадана громадська організація дійсно була зареєстрована в Мінюсті в квітні 2008 року. Втім, з часу заснування "інститут" існував лише на папері, і жодною правозахисною діяльністю не займався.

Натомість, як можна зрозуміти з інформації, яка розміщена на форму Української правди в час бездіяльності "Інституту" пані Яценко не сиділа склавши руки, а натхненно працювала на власне збагачення, щоправда за допомогою методів, які аж ніяк не можна назвати правозахисними.

Мертві душі новітні Чічікови не скуповували. Натомість вони засновували мертві, існуючі лише на папері, підприємства. Вироблена родиною Яценків схема вражає своєю простотою. Підприємців середньої ланки та серйозних бізнесменів запрошували до шикарного офісу на вулиці Лютеранській, поблизу Адміністрації Президента України. І там, в затишній атмосфері шикарного, обставленого антикваріатом офісу, їм пропонувалося проста та приваблива з першого погляду схема "спільного бізнесу". Довірливим бізнесменам пропонувалося отримати надзвичайно вигідний кредит під 5% або 6% річних у євро. А особливо довірливим – й більш масштабні проекти. Наприклад, взагалі безповоротні інвестиції з країн Євросоюзу. Єдине, що було потрібно, щоби нібито потрапити в зону "кредитного раю" це створити нове підприємство та внести до його статутного капіталу крупну суму в розмірі 50% на 50% зі затриманими. Подальша схема вражає своєю простотою. Щоби нібито не "турбувати" і без того перевантаженого справами бізнесмена, йому пропонували тимчасово, на період оформлення усіх юридичних формальностей, призначити директором підприємства чоловіка видатної правозахисниці – Олександра Яценка. Через два-три дні після внесення суми жертвою ці кошти знімалися з рахунку під виглядом "матеріальної допомоги" та привласнювалися. Не скажемо, що шахраями (бо це ще має довести суд), але затриманими за статтею 190 карного кодексу, частина 4 (шахрайство).

Василь Яновський

О той же истории написано ТУТ

_________________________________

PostScriptum.

Тисну руку п. Володимиру Фесенку!!!

Володя, ти молодець!

PostPostScriptum.

Тисну руку Арсенію Яценюку!

І до списку книжок на тему "УРСР в роки Другої світової / Великої вітчизняної війни" пропоную ще додати книгу Федіра Трохимовича Моргуна "Сталинско-гитлеровский геноцид украинского народа: факты и последствия" (2007) (спеціально для російських читачів є російськомовний варіант книги).

Федір Трохимович – не якийсь там "бандеровец-антисоветчик". Довгі роки був першим секретарем Полтавського обкому КПУ / КПРС, потім – теж довгі роки (у т.ч. за президентства Путіна) – був радником Євгена Савченка – соратника Путіна, губернатора Білгородської області. І загинув (потрапив в ДТП і потім помер у лікарні) влітку 2008 року якраз по дорозі з Полтави до Білгорода.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.