ХРОНОТОП СМЕРТІ У ДОБУ ДУХОВНОГО БЛ...ВА: Останнє свято святого Валентина у Москві

Се убо в Русийскей земли град, нарицаемый Муром. В нем же самодержавствовал благоверный князь именем Павел. Искони же ненавидя добраго роду человеческого, диявол наслал неприязненаго летящаго змия к жене князя того на блуд. И являлся ей, каков был естеством; приходящим же людем являлся хитростью своею, якобы же князь сам седел з женою своею. Хитрость та многие времена продолжалась, жена же, сего не тая, поведала князю, мужеви своему, все ключившееся ей. Змий же неприязнивый силой овладел ею...

Логіка Провидіння і обивательська логіка "споживацької людини" – це дві аж занадто великі різниці. Причинно-наслідковий зв'язок моральних категорій "відпочиває" там, де "включається" Промисл. Намагання вписатися в чужу логіку, в чужі дискурси, схеми та парадигми – це найчастіше є ознакою натури слабкої, пасивної, несуб'єктної, мінімалістичної духом. Сильна особистість навпаки – сама створює форми існування, куди потім можуть вписуватись інші процеси та люди. Якщо тільки не йдеться про логіку Абсолюту, про проявлення божественної волі, суперечити якій не можуть навіть найбільші максималісти. Колись це дозволили собі титани-богоборці; проте, добре відомо, що з ними сталося.

Створені людьми масштабні техногенні конструкції та проекти мають особливо вузький "люфт" для вписування у формат Промислу. Це б могли підтвердити пасажири "Титаніку". Тепер, після 14 лютого, це можуть засвідчити і відвідувачі московського "Трансвааль-парку".



...Князь имел у себе родного брата, именем Петр.

По всяк день Петр ходя к брату своему и к снохе своей на поклонение. Ключилось же ему прийти во храмину ко брату своему. И в том же часе шел к снохе своей во храмину и видел брата своего, седяща у нея. И, пошед от нея, встретил некоего из слуг братовых и рече ему: "Изыдя от брата моего к снохе моей, брат же мой оставался в своем храме. Мне же, не задерживаясь нигде, вскоре пришедшу в храмину к снохе моей и изумился, яко же брат мой напред мене обретеся в храмине у снохи моей?" Той же человек рече ему: "Господине, никуда по твоем отшествии не исходил брат твой из свой храмины!"

Уразумел тут Петр пронырьство лукаваго змия.

И взяв меч, нарицаемый Агриков, прииде в храмину к снохе своей, и видев змия в обличии брата, твердо уверился, что не брат то его, но прелестный змий, и ударил его мечем. Змий же обратился в естество свое, и начал трепетатися и бысть мертв. И окропил блаженнаго князя Петра кровию своею. Он же от неприязнивой тои крови покрылся струпами и язвами, и прииде на него болезнь, тяжкая зело. И искавши во своем княжестве от многих врачев исцеления, и ни от единого не получил...

Сучасна торгово-споживацька цивілізація робить бізнес з будь-якого дискурсу, в тому числі – із сакрального. Зараз часто можна почути про необхідність переходу церкви на "новий стиль" і святкування християнських свят за "правильним" григоріанським календарем – на противагу "архаїчному" юліанському календарю. Ті, хто так вважає, головним аргументом виставляють необхідність "вливання" у так званий "цивілізований" світ, долучання до "ширшої Європи", подолання міжконфесійних "забобонів" та ін. Вони неодмінно вірять у "святу" глобалізацію культурно-політичного простору.

Але той самий західнохристиянський Christmas, до якого нам останнім часом пропонується долучитися, – це свято з вихолощеним сакральним змістом; воно здебільше перетворилося на вигідні передсвяткові шопінги за зниженими цінами та привід душевно поспілкуватись усією родиною. Спогад про містерію народження Спасителя стає все менш актуальним.

...Прослышав же, сколь много врачей в пределах Рязаньския земли, и повелел себя туда вести, ибо сам не был мощен на кони седети от великия болезни. Один из княжих отроков зашел в село, нарицаемо Ласково. В некоем доме узрел видение чюдное: седяща едина девица и ткавша полотно; пред нею же скача заец.

Молвил ей юноша: "Вижу тя девице мудру сущу. Поведай мне имя свое". Она же рече: "Имя ми есть Феврония". Той же юноша рече к ней: "Аз есмь муромскаго князя Петра слуга; князь же мой имея болезнь тяжку и язвы. Оструплен он от крови неприязниваго летящаго свирепаго змия, его же убил своею рукою. И в своем княжестве искал исцеления от многих врачев, и ни от единого не получил. Сего ради повелел сюда себя привести, ибо слышал, здесь много врачей. Но мы не ведаем, како именуются, ни где живут, да того ради вопрошаем о них". Она же рече: "Если бы кто потребовал князя твоего себе, мог бы уврачевати". Юноша же рече: "Что говоришь! Кто може требовати князя моего себе? Если кто уврачюет, то князь мой даст ему имения много. Но скажи мне имя врача того, кто есть и где есть жилище его". Она же рече: "А приведи князя твоего сюда. Если будет мяхкосерд и смирен в ответах, то будет и здрав!".

Юноша же той скоро возвратился ко князю своему и поведал ему все подробну, что видел и слышал от девицы. Благоверный же князь Петр рече: "Да везите меня, где есть девица".

И привезен был в дом той, в нем же есть девица. И послал к ней отрока своего, глаголя: "Скажи мне, девице, кто есть, кто хочет меня уврачевати? Да уврачюет меня и возмет богатые дары". Она же не обидевшись рече: "Я хочу вылечить его, но даров не требую от него. Имею же к нему слово таково: если не стану супругой ему, не подобает мне и врачевать его"...

Пам'ять священномученика Валентина, пресвітера Римського православна церква відзначає 19 липня. За 14 лютого святих на ім'я Валентин у православних святцях немає, але згадується святий мученик Трифон, особливо почитаємий у Москві.

Святий Валентин став фігурою поп-культу, брендом, маркетинговим концептом. Споживацька індустрія філігранно вписала постать цього священномученика в абсолютно язичницьку систему цінностей, у формат сучасного духовного бл...ва.

В слов'янських країнах покровителями сім'ї та шлюбу із старих часів ще вважалися преподобні князь Петро та Февронія, муромскі чудотворці. Їх дивне кохання часто порівнюють з коханням Тристана та Ізольди, Ромео та Джульєтти, Данте та Беатріче, хоча їхнє єднання в містичну "андрогінну" цілісність відбувається на рівні глибоко духовних енергій, а не на рівні жагучої емоційної пристрасті. Можливо через це Петро та Февронія – актуальні постаті для людей духовно заглиблених, а не для любителів "попси". Проте, часто доводиться чути анонімну згадку про них – це коли бажають, щоб ви жили довго, щасливо і померли в один день. Інколи додають: і щоб були поховані в одній труні.

...Князь же Петр, с небрежением к словесам ее, помыслил: "Как же князю дочь древолаза взять себе в жены?" И, послав к ней, рече: "Говорите ей, если уврачюет, возьму в жены!" Пришедшие пересказали ей слово князя. Она же взяв сосуд мал, почерпнувши закваски своеи и, дунув на нее, рече: "Да учредят князю вашему баню и да помажет сим по телу своему, где есть струпы и язвы, и един струп да оставит не помазан. И будет здрав!"

Князь Петр пошел в баню мытися и повелением девицы помазуя язвы и струпы своя. И един струп оставил не помазан по повелению девици. Изыдя же из бани, болезни не знал. Наутрие же глядит: все тело здраво и гладко, кроме единого струпа, не помазанного по повелению девицы. И дивился он скорому исцелению. Но не восхотел брать женою себе, глядя на низкий ее род, и послал к ней дары. Она же не приняла.

Князь же Петр поехал во отчину свою, град Муром, здравствуя. На нем был един струп, не помазанный повелением девичим. И от того струпа начались мнози струпы расходиться на теле. И бысть оструплен многими язвами, яко же и в первый раз...

Московський мер Юрій Лужков десь у спогадах згадує, як у дитинстві, після війни, вони з друзями лазили на склад картонажної фабрики: там можна було знайти цілі рулони ще не порізаних обгорток для шоколадних цукерок – про самі цукерки тоді можна було навіть не мріяти. І на тих обгортках майбутньому меру найбільш запали у душу чудові казкові міста – з палацами та теремами, з білочками та золотими півниками на дахах. Саме таке лубочне місто – мрію свого дитинства – побудував нинішній мер у Москві. Примарні бетонно-монолітні різнокольорові барвисті монстри, всюдисущий Церетелі із циклопами-"неліквідами". І до смертного жаху – легковажне ставлення до норм безпеки та будівельних стандартів.

"Трансвааль" – то була одна з останніх "перлин" лужковської Москви – чи не найбільший у Європі аква-парк. Вхідний квиток – трохи менше, ніж середня пенсія по Москві (навіть з усіма московськими доплатами).

...И опять возвратился князь на исцеление к девице. Яко же пришел в дом ея, со стыдом послал к ней, прося врачевания. Она же, нимало не гневясь, рече: "Если будет мне супружник, да будет уврачеван". Он же с твердостию слово дав ей, что будет она ему женою. Она же снова, яко и прежде, то же врачевание дала ему. Он вскоре исцеление получил и взял ее в жены себе. Таковою же виною Феврония стала княгинею.

И прибыли же во отчину свою, град Муром, и стали жить во всяком благочестии, ничего от божиих заповедей не преступающе.

По прошествии малых дней князь Павел отходит от жития сего; благоверный же князь Петр по брате своем становится един самодержец граду Мурому. Княгини же его Февронии бояре не взлюбили по наущению жен своих, ибо стала княгиней не по рождению, но по богу прославляющу доброму житию своему...

А справжній Трансвааль – це провінція Південно-Африканської Республіки, створена в середині XIX століття бурами. Кілька років тому в столиці ПАР Преторії обвалилася стеля грандіозного ледового палацу – так скінчилася трансваальська спроба утворити прохолодний "рай" посеред спекотного африканського літа. В Москві ж навпаки – намагання серед міцної російської зими "сдєлать лєто". Результат – той самий. Хіба що в московському випадку більше жертв.



...Минуло немалое время, пришли ко князю бояре и с яростию рекут: "Хотим все праведно служити тебе и самодержцем иметь тебя, но княгини Февронии не хощем. Ежели хочешь самодержец быти, да будет у тебя иная княгини, Феврония же, взяв богатьства довольно себе, пускай отыдет!". Блаженный же князь Петр, ни о чем ярости не имея, со смирением отвещал: "Скажите же о том Февронии".

Бояре же неистовыи, наполнившися безстыдством, да учредят пир. И, когда уже бывши в веселии, начали простирать безстыдные свои глаголы, яко пси лающие, глумились над божим даром ее. "Госпоже княгине Февроние! Весь град и бояре взывают к тебе: дай нам, чего же мы у тебе попросим!" Она же речет: "Да возьмите, чего просите!" Они же яко едиными устами молвили: "Мы, госпоже, все князя Петра хощем: да самодержьствует над нами! Тебе же жены наши не хотят. Возьми богатьство себе и уходи, куда пожелаешь!"

Она же рече: "Обещала вам, чего попросите, то и получите. Говорю вам: дадите мне, чего воспрошу у вас". Они же, злыи бывша, и говорят с клятвою: "Что ни захочешь, без прекословия возьмешь". Она же рече: "Ничего не прошу, токмо супруга моего князя Петра!"

Блаженный же князь Петр не возлюби временнаго самодержьства, кроме божиих заповедей, но по заповедям его шествуя, яко же богогласный Матфей в своем благовестии вещает: "если кто отпустит жену свою, разве только прелюбодейку, и оженится на иной, прелюбодеяния творит". Сей же блаженный князь по Евангелию сотворил: о княжении своем забыл, да не нарушая заповеди божия...

Чи не усі великі трагедії рясніють дивними збігами обставин, незрозумілими знаками та натяками. Напередодні вибуху в московському метро, 5 лютого ввечорі, по НТВ демонструвався новий детективний серіал "Стілет", 4 серія. За сюжетом, на весілля до брата великого бандитського авторитету конкуренти привозять величезний торт, начинений вибухівкою. В телесеріалі вибух на весіллі забрав життя 26 чоловік – переважно таких самих бандюків. Наранок подібний за силою вибух (понад 5 кг тротилу) між станціями метро Павелецька та Автозаводська забрав життя 39 чоловік – лише з тих, кого вдалося порахувати.

Наступного дня після "Трансваалю" телеканал РТР показав американський містичний тріллер "Людина-Метелик" з Річардом Гіром, де кульмінацією дії стає обвалення великого мосту Silver Bright: картинка фільму виявилась аж занадто схожою на телерепортаж з руйновищ "Трансваалю".

За кілька днів до трагедії з мюзіклом "Норд-Ост" у жовтні 2002 року однотипні заряди вибухнули в "Макдоналдзі" біля метро "Юго-Западная". Ніби автори цих жахів ще й хотіли вишукано – з географічної точки зору – познущатись над постраждалими.

Але інколи знущаються не лише терористи. Якщо після недавнього вибуху в метро Москва здригнулася в траурі, жертви "Трансваалю" не сподобилися такої честі: московський уряд визнав "недостатньою" (!) кількість жертв (26 за необхідних 35). Адже не слід людям заважати радіти – таки-ж, Масляна, карнавал! Який тут, до біса, траур? Шоу має тривати!

...Злочестивыи бояре дали им судно на реке, – под градом тем текла река, нарицаемая Ока. Они же плыли по реке в суднах. Некто был человек у блаженныя княгини Февронии в судне, и его жена в том же судне была. Той человек, приемля помысл от лукаваго беса, воззрел на святую с помыслом. Она же, разумев злыи помыслы его, вскоре рече бо ему: "Почерпни воды из реки с сей стороны судна". Он почерпнул. И повелела ему испити. Рече же ему опять: "Почерпни воды с другой стороны судна сего". Он же почерпнул. И повелела ему испити. Она же рече: "Равна ли сия вода или же едина слаще другой?" Он же рече: "Одинакова, госпоже, вода". Она молвит: "Так и естество женьское едино. Почто, свою жену оставя, чюжия мыслишь?" Той же человек увидя, что в ней есть прозрения дар, убоялся более о таковом помышляти.

К вечеру пристали они на брег...

Увечорі 14 лютого, в той самий час, коли православним християнам лічило бути в храмах божих, розпалена чуттєвими пристрастями молодь зібралась у "Трансваалі" на "валентинівський" "дансінг". Там само, декілька місяців тому був "дансінг" на честь ірландської нечисті – Хелувіну.

Ті, хто був у храмі, згадували Срітення... По прошесті сорока днів од народження, Марія та Йосиф принесли маленького Ісуса в Єрусалимський храм для юдейського посвячення Господу (як приносили кожного першого хлопчика в кожній родині). В цей час до храму прийшов Симеон, "муж праведний та благочестивий", якому Дух Святий напророкував, що не побачить він смерті, доки не зустріне Ісуса Христа. І тинявся Симеон по землі аж понад триста років. Коли ж побачив Ісуса, то взяв його на руки, благословив і сказав: "Нині одпущаєши раба Твоєго, владико, по слову Твоєму, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло осяяння язичників і славу народу Твого Ізраїля" (Лк. 2, 22-32).

Вже того самого вечора героїнею трагедії стане восьмирічна Саша Єршова, що під навалом трансваалівських бетонних плит, у дитячому басейні, врятувала незнайому трирічну дитину, кілька годин тримаючи її на руках...

...Воставши утром, приходят к ним велможы от града Мурома, рекуще: "Господи княже! От всех велмож и от всего града пришли к тебе, да не остави нас сирых, но возвращайся на свое отечествие. Многие велможи во граде погибли от меча: каждый из них хотел державъствовати; и сами себя поубивали. И все со всем народом молим тебя: господине княже, если и прогневали тебя и раздражыли тебя, не хотя, чтобы княгиня Феврония господарьствовала женами нашыми, ныне же со всеми домами своими хощем и любим и молим: да не остави нас, раб своих!"

Блаженный же князь Петр и блаженная княгини Феврония возвратилися во град свой. И державъствовали во граде том, блюдя все заповеди и оправдания господни без порока, в мольбах непрестанных и милостынях и ко всем людям под их властию сущим, яко чадолюбивый отец и мати...



Ті, хто опинився у "Трансваалі" – в басейні чи на дискотеці, – чекали кайфу, трансу, "ульоту" – аби "відірватись", "розслабитись", "заковбаситись", зайнятися різноманітними блудодійствами – "під патронатом" священномученика Валентина. І не обов'язково з "екстезі" чи якоюсь "дурью" – навіть сама подібна атмосфера аж занадто ейфорична – "вставляє" по самі вуха.

В народі й досі зберігається віра в цілющу силу посвяченої на Срітення води. Цікаво б знати, які фізичні властивості мала вода з "трансваальського" аква-парку за п'ять хвилин до трагедії? Чверть на восьму вечора, коли гігантський бетонний дах "Трансваалю" розверзся над головами невинних громадян, – для людей церковних це було вже 15 лютого, Срітення. Для любителів "валентин-шоу" – все ще тривало 14 число.

В кілька секунд рукотворний тридцятиградусний тропічний Рай – із справжніми хвилями, з басейнами та боулінгами, банями та "найт-клабами", з водяними горками та пластиковими пальмами, перетворився на морозне мінус-двадцятиградусне Пекло.

...Когда же приспело время благочестного преставления их, умолили они бога, да во един час им умереть. И завещали положить обоих во едином гробе, повелев учредить себе во едином камне два гроба и едину преграду меж собою. Сами же во едино время облеклися в монашеские ризы. И наречен был блаженный князь Петр во иноческом чину Давид, преподобная же княгини Феврония нареченна была во иноческом чину Ефросиния.

И, помолившися, отдали вкупе святыя свои души в руце божии, месяца июня в 25 день.

По преставлении же их хотели люди положить блаженного Петра внутрь града у соборныя церкви пречистыя Богородици, Февронию же вне града в женьском монастыри у церкви Воздвижения честнаго и животворящаго креста. И сделали им гробы отдельные и вложыли телеса их: святаго Петра, нареченнаго Давыда, тело положыли в особный гроб и поставили внутрь града в церькви святыя Богородици до утрия, святыя же Февронии, нареченной княгиней Ефросинией, тело положили в особный гроб и поставили вне града в церкви Воздвижения честнаго креста...

Нещастя завжди трапляється там, де негативні характеристики місця накладаються на негативні показники часу, де з'являються хронотопи смерті. Інакше кажучи, "в непотрібний час в непотрібному місці". "Трансвааль-парк" було побудовано на "гиблій" місцевості – неподалік колись давно, ще до побудови тут "спального" району Ясенєво, знаходились села Велике Голубіно та Мале Голубіно; безпосередньо на місці гіпер-будівлі – цвинтар, відомий, як мінімум, з XVI століття. І яку енергію може транслювати та сама Останкінська телевежа, що виникла на місці старовинного, ще часів Івана Грозного, кладовища самогубців (звідки й назва села – Останкіно)? А київський телецентр, збудований між військовим кладовищем та Бабиним Яром?

Сучасна Москва – це не просто столиця Росії. Не просто великий мегаполіс. Адже через неї проходять найважливіші смислові лінії сучасної цивілізації. У Москві перебувають численні християнські святині, мощі святих, і вони не дуже-то люблять, коли поруч із ними рясніє різноманітне духовне бл...во. Ось і виходить, що десь там, на рівні логіки Провидіння, на рівні божественних енергій Добро змагається із Злом, янголи ведуть невидиму брань з демонами. Ну а на рівні людської, звичайної, споживацької логіки – обвалюються будинки, зривається вибухівка, і триває тотальне, всеосяжне, нескінчене шоу різноманітних масок смерті...



...Наутрие же восстали люди и увидели особные гробы их пустыми. Святые же телеса их обреталися внутрь града в соборной церкви пречистыя Богородицы в едином гробе.

Люди же неразумныи, яко же в жизни о них мятущеся, тако и по честном их преставлении: вновь преложыли во особныя гробы и вновь разнесли. И вновь наутрии обреталися святии в едином гробе. И не смея прикоснуться святым их телесам, положыли в едином гробе, у соборныя церкви Рожества пресвятыя богородицы внутрь града, как дал бог на просвещение и на спасение граду тому: с верою припадающие к мощам их, неоскудно исцеление приемлют.

Мы же по силе нашей да приложим хваление им.

Радуйся, Петре, яко дана тебе была власть убити летящаго змия! Радуйся, Февроние, яко в женьской главе святых мужей мудрость имела!

Радуйся, Петре, яко заповеди ради божия от самодержавъства отступил, дабы не оставить супруги своей!

Молим вас, о преблаженные супруги, да помолитеся о нас, творящих верою память вашу!

Ибо прославлены вы на небесех и венчаны истинными нетленными венцами от общаго владыки Христа. Ему же подобает всяка слава, честь и поклонение со безначалным его отцем купно и с пресвятым и благим и животворящым духом, ныне и присно и во веки веков. Аминь.

Єрмолай Єразм, А. Окара



Відомості про авторів:

Єрмолай-Єразм – письменник, соціальний теоретик протонародницької орієнтації, автор трактату "Благохотящим царям правительница и землемерие", "Повести о рязанском епископе Василии" та "Повести о Петре и Февронии", Псков, середина XVI ст.

Андрій Окара – Москва, початок XXI ст.

14 лютого 2004 р., журнал "Політика і культура"

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.