14 жовтня 2011, 04:14

Майже мер Києва Олександр Попов завтра стане КАТОМ. Або увійде в історію – як РЯТІВНИК

Завтра (точніше, вже сьогодні), у п'ятницю, близько 10 ранку в Києві, на Подолі, у так званому будинку Петра I (вул. Костянтинівська 6/8 – що на перетині з вул. Хоріва) відбудеться урочисте знищення унікального фонду Музею історії міста Києва.

А цей фонд складається з усього того, що було знайдено в Києві та частково у Київській області під час численних археологічних розкопок.



Передбачається, недобиті інтелігенти – музейні працівники – будуть відстоювати унікальну колекцію цього музею (біля 120 тисяч експонатів!!!), ну а люди в чорному – з Управління культури КМДА (ключова персона – легендарна Зоріна Світлана Іванівна) під охороною міліції будуть вантажити старовинні глечики, амфори (не путінські), фрески, плінфу, цеглини Золотих воріт, артефакти 20-тисячолітньої Кирилівської стоянки та інший мотлох. Який буде увезено з того музею у небуття (з перевалкою в Українському домі).



Справа в тім, що Музей історії Києва, що містився у Кловському палаці (звідки його також було викинуто в небуття) опинився без приміщення – в будинку Петра зберігається унікальне багатство, яке при транспортуванні і складуванні (особливо в непристосованих приміщеннях) банально розбивається і нищиться. Отже, фонди та запасники цього музею нібито перевезуть до Українського Дому, але те місце ну аж ніяк не придатне для зберігання чудової колекції. Унікальні старовинні речі, якими б пишалась будь-яка нація з древньою історією, поб'ються, перетруться на пил.

Я дуже уважно обстежив місто Комсомольськ Полтавської області – саме там протягом 13 років (1994-2007) був мером Олександр Попов (незабаром про це напишу докладно). Збудоване в придніпровських степах на початку 1960-х, це місто дозволяє втілювати на голому місці будь-які хвантазії місцевих гауді – архітектурних мрійників та маніяків.

Двохтисячолітній Київ – не Комсомольськ, кожен квадратний метр центру міста – це кілька шарів історії, кожен кубометр верхнього ґрунту – це безліч артефактів (хоча Комсомольськ – це теж унікальна історія прадавніх аріїв!). Тому щось будувати в Києві набагато складніше – треба "вписувати" новобудови у тисячолітній контекст.

ОСОБИСТО Я БУДУ УВАЖНО СТЕЖИТИ ЗА ДІЯМИ МАЙЖЕ МЕРА ПОПОВА, БО ВІН ЗАРАЗ – КЛЮЧОВА ПОСТАТЬ: ВІН МОЖЕ ПРИПИНИТИ ЗНИЩЕННЯ КОЛЕКЦІЇ МУЗЕЮ, А МОЖЕ – ЗАКРИТИ НА ВСЕ ОЧІ.

Музей формально підпорядкований КМДА, і для рейдерської атаки на нього (точніше, на приміщення) було частково замінено адміністрацію музею – так, одну високу адміністративну посаду обіймає людина, що ще донедавна працювала у зоопарку.



Отже, зараз існує три виходи із складної ситуації навколо Музею історії Києва:

1. (НАЙКРАЩИЙ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ІСТОРИЧНОЇ СПАДЩИНИ ВАРІАНТ!) Будинок Петра I навічно передається Музею історії Києва.

2. Продовжується договір оренди на будинок Петра I (як це і було три десятиліття) – аж поки в Музею історії Києва не з'явиться нового приміщення – жахливого архітектурного монстру поруч з Театром ім. Лесі Українки.

3. Залишити все як є – знищити унікальну колекцію Музею історії Києва, помістивши її нібито на зберігання до Українського Дому, а потім, коли все остаточно розсиплеться, її уламки вивезти на сміттєзвалище (або використати їх як допоміжний будівельний матеріал для будівництва вертолітного майданчику біля Паркової дороги для пана президента).

ВСЕ Б ТАК І БУЛО – ніхто б з подонків не чіпав би тисячолітніх глечиків – навіщо вони їм здалися.

ЯКБИ...

ЯКБИ за цим проектом – по рейдерському захопленню так званого будинку Петра I (нема історичних підтверджень, що Петро там жив!) – не стояли б КОНКРЕТНІ ГЛИТАЇ. Яким плювати на історичний мотлох. Але яким по приколу топтати паркет старовинного будинку і хвастати своїм корішам, подєльнікам та братанам – мовляв, нєхілий домік отхватіл – канец XVII века! Это даже круче, чем барабан Страдивари!

P.S.

Я не розумію, чому я, який протягом свого життя у Києві прожив лише кілька тижнів і якого з Києвом особисто ніщо не пов'язує, пишу про Музей історії Києва?

А бидлота, яка тут народилась, або яка сюди приїхала робити кар'єру, перемелює у своїх жорнах свідків тисячоліть.

Існує переказ, що коли героїчні матроси в жовтні 1917 року увірвались після штурму в Зимній палац, вони нагадили в античні вази та підтерлися персидськими килимами.

І до чого я це тут згадав?...

powered by lun.ua