Усмішка крізь сльози. Україна X-Y-Z

Туга і журба віками формували українську ідентичність. Її риси пригніченості настільки стійкі, що навіть буремний вихор глобалізації останніх десятиліть не зміг розхитати цю страждальницьку парадигму. Та в ній українці продовжують жити здебільшого символічно. У практичній площині, на рівні побуту, люди тут завжди демонстрували неабияку відірваність від страждань, та навіть веселість.

Хто звик сприймати 90ті у сірих кольорах, просто не пам'ятає мереживну серветку на телевізорі.



Позаду століття тяжкої долі українського народу, а на столі – салати у формі ананаса, морської зірки та різних тварин.



Варені джинси та кольорові лосини, яскравий макіяж та зачіски із начосом. Плакати зірок шоубізнесу на стінах.



Головне – СТИЛЬ



Ані соціальне відчуження у радянський період, ані фінансова скрута 90х років не завадили українцям виявляти радість на застіллях із щедрим столом, винахідливо одягатись, влаштовувати дозвілля, тощо. Це ж стосується і періоду нульових ХХI століття, і навіть десятих з трагічними подіями 2013-2014 років та подальшого періоду військової агресії. У всі часи всі покоління українців в різний спосіб демонстрували здатність виходити за межі страждань.

Чи є винятковою ситуація, в якій попри негативні обставини люди винаходять життєстверджувальний простір? Звісно, ні. Колективна вітальність, що проявляється у кризові моменти історії, є загальнолюдською природною установкою. Та не можна заперечити відмінності і особливості таких проявів, що їх забезпечує своєрідний культурний контекст. Ба більше, увага до реальних українських звичок та смаків є вкрай необхідною, аби відповісти на важливі питання про себе і тих, хто поруч.

Що відрізняє нас від інших у здатності перетравлювати негативний досвід? І чи здатні ми до цього насправді, чи може лише віртуозно ховаємось від травматичних переживань? Шо дозволяє нам радіти і посміхатись, коли "навколо зима", і чи справді українська ідентичність зіткана з туги і журби?

Книга-альбом "Українці XYZ: звички, смаки, побут", яку видано за підтримки Українського культурного фонду, створює простір, в якому неможливо не замислитись про це. Погляд на українську дійсність через повсякденні, аматорські фотографії, розсуває звичні рамки самосвідомості, в якій головними акторами в українській історії є хто завгодно, тільки не українці.