"УКРАЇНА В ПЕРЕДСМЕРТНИХ СУДОРГАХ!...перед цілим світом знову протестуємо проти переслідування малих, убогих, слабих і невинних, та гонителів оскаржуємо перед судом Всевишнього"
(цитата з окремого звернення до всіх людей доброї волі Українського Католицького Єпископату. Документ датований липнем 1933 року)
Радянська влада впродовж багатьох років зробила все, аби сама згадка про Голодомор в Україні була злочином. Комуністи зробили можливе і неможливе аби національно свідому націю перетворити на колгоспників. Стерти пам'ять народу і докази злочину геноциду українців. Мабуть, тому в суспільстві немає однозначної думки з цього приводу. Більше того, багато істориків досі не знайшли для себе достатньо доказів, аби усвідомити чітке формулювання – геноцид. Попри це поступове але послідовне повернення національної пам'яті з часом має заповнити білі плями історії. Цікаві і важливі думки, що стосуються переосмислення Голодомору теперішнім поколінням, та як запобігти повторенню подібної трагедії у майбутньому, висловив Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук.
Повністю інтерв'ю можна прочитати в часописі УГКЦ "Наш Собор", тоді як тут пропоную лише основні тези:
-Блаженійший, кажуть, що час лікує, але є трагедії які здатні вплинути на долю цілої нації, назавжди змінити спосіб мислення та життєвий уклад людей. В найважчі часи українців, мабуть, рятувала лише віра в Бога. З часу Голодомору пройшло вже майже 80 років. Чи можна сказати, що за цей час "рани затягнулися" і "рубці вже не болять"?
Дуже багато років відомість про той факт українського Геноциду замовчувалася. Очевидно, що коли замовчується така величезна людська трагедія, то таке замовчування ніколи не сприяє загоєнню ран. А з іншого боку, я думаю, що ті рани є настільки глибокі, що будуть загоюватися протягом довгих років. Тут я хочу згадати слова блаженного Папи Івана Павла ІІ:
"ПОДІЯ УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОДОМОРУ ЗАТОРКНУЛА САМІ ФУНДАМЕНТИ ЛЮДСТВА. ТАКИМ ЧИНОМ ВИЙШЛА ПОЗА МЕЖІ ТРАГЕДІЇ ТІЛЬКИ ОДНОГО НАРОДУ. ТАКИМ ЧИНОМ ДОТОРКНУЛА СВОЇМИ МАСШТАБАМИ І СВОЇМ ЦИНІЗМОМ ДЕСЬ НАЙГЛИБШІ ФІБРИ ЛЮДСЬКОЇ ПРИРОДИ У ВСЕСВІТНЬОМУ ВИМІРІ".
Тому, я думаю, що до такого остаточного загоєння ран Голодомору ми будемо іти ще довгі роки.
-В Україні діє Закон "Про Голодомор 1932-33 років в Україні". У документі вбивство голодом людей чітко визначено геноцидом, а спроби будь-якого публічного заперечення цього факту – протиправними. Попри це ми маємо безліч прикладів, коли навіть державні чиновники ставлять під сумнів факт геноциду українців. Критики ідеї визнання Голодомору 1932-1933 рр. Геноцидом українського народу часто апелюють, що в такий спосіб націоналісти намагаються посварити "братні народи". Тоді, як насправді, ця трагедія, на їх думку, господарська помилка чи рецидив форсованої колективізації. Власне, якою є позиція УГКЦ з цього приводу?
Думаю, що тут немає випадковості. І це ми можемо побачити з тих досліджень, які сьогодні проводяться...Подібно, як це було і у випадку Голокосту євреїв. До сьогодні існують певні особи, які заперечують факт Голокосту, хоча вони вважаються злочинцями. Я думаю, що ми до цього справді мусимо дозріти, щоб такого типу ідеологічні кліше більше не турбували уми українців.
Щоб кожен, хто заперечує факт геноциду в Україні вважався, як у нашій державі, так й у цілому світі, співучасником або особою, яка виправдовує цей злочин. Злочин, який немає виправдання!
-Коли ми бачимо страждання певної конкретної людини, чи страждаємо самі, очевидно, шукаємо пояснення: "Чому так сталося?" А що робити у випадку, коли цілі народи зазнають страждань? Євреї під час Голокосту масово гинули у газових камерах нацистських концтаборів, українці вмирали у страшних муках від голоду. Чому на долю одних народів випадає нести такий важкий хрест, а інші мають значно легшу ношу?
Це є досить складне і глибоке питання. Голодомор 1932-33 років – це не був перший і останній голод, який пережила Україна і український народ. Але він відрізняється від інших подібних сумних випадків в Україні і цілому світі, саме своєю цинічною спланованістю. Саме факт, що цей Голодомор був штучно створений ставить його поруч з іншими прикладами масового вбивства людей.
Чому так сталося? Сьогодні ми можемо назвати багато різних причин. І однією з причин є існування людиноненависницьких режимів та ідеологій у ХХ столітті.
Людство вже сьогодні однозначно засудило злочини нацистського режиму. Таким чином жертви Голокосту, до певної міри є пошановані самим фактом визнання злочину їхніх вбивць. Натомість, коли ми говоримо про Геноцид українців під час Великого Голоду 1932-33 років, такого ще не відбулося.
...Богу дякувати, що вже стали традиційними ті дні поминання жертв Голодомору. Богу дякувати, що ми вже маємо Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні, де нащадки тих родин, які потерпіли від Голодомору можуть прийти і пом'янути своїх загиблих предків. Але я думаю, що ми сьогодні повинні зробити крок далі.
Сьогодні вже є замало тільки поминати усопших і стверджувати факт, що Голодомор відбувся. Наступний крок ми повинні зробити у напрямку вивчення цієї трагедії. Збирати нові факти про неї.
-Блаженійший, який Ви можете запропонувати рецепт для людей в Україні, щоби вони краще змогли між собою порозумітися і, зрештою, знайшли консенсус у ставленні до Голодомору 1932-33 років?
Ми повинні краще пізнати дійсність. Ми сьогодні часто є поділені не так окремішньою історією, як різними ідеологіями, які ще продовжують жити в умах багатьох людей. І ці ідеології часто штучно реанімуються. Я би просто запросив усіх прийти в день пам'яті Голодомору до меморіалу у Києві. І там просто побути. І я думаю, що спільне переживання того, що там відбуватиметься розвінчає всякі міфи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
