Коли 2+2=5
Фахівці полюбляють говорити, що в соціології не завжди 2+2=4. Інколи це 3, інколи 5. Очевидно, науковцям необхідно довіряти. А ще краще перевіряти – емпіричним шляхом.
Це щодо дискусії про об'єднання опозиції. Особисто я маю тверде переконання – шляхом об'єднання в єдиний список і узгодження єдиного кандидата на кожен округ опозиція здобуде переконливу перемогу на парламентських виборах 2012 року.
Похід багатьма колонами неминуче призведе до:
1. Прихованої боротьби між собою на виборах;
2. Величезних складнощів із висуненням єдиного кандидата від опозиції на мажоритарних округах. Кожна з колон захоче висунути побільше мажоритарників для кращого партійного результату;
3. Поява псевдоопозиційних створених владою колон.
Давня хвороба українців – схильність до гетьманства – і вдалі технології влади на розкол опозиції довершать справу. Україна може на десятиліття втратити конкурентну політику, а українці – можливість вибору. Тобто, відбудеться все те, що ми сьогодні бачимо в Російській Федерації та Білорусі. Поки переважно з екранів телебачення... Останні заяви Януковича щодо зовнішньополітичних симпатій і щодо введення двомовності яскраво свідчать: Янукович безболісно долучиться до Євразійського клубу диктаторів, та до Митного союзу. На порядку денному не лише питання загрози демократії, існує реальна загроза для суверенітету України.
Найсвіжіший приклад для підтвердження теорії – останні вибори мера Обухова на Київщині.
Переді мною соціологія, проведена в місті Обухові напередодні виборів.
Отже, підтримка "Батьківщини" – 23,00%,
Партії регіонів – 10,00%,
Партії "УДАР" – 7,4%,
"Фронту Змін" – 6,2%.
Середня оцінка діяльності Януковича за п'ятибальною шкалою – 2.
Соціологічний зріз в Обухові набагато кращий для опозиції, аніж середній для України.
Але, перемогу здобуває представник Партії регіонів. На виборах мера Обухова за "регіонала" Олександра Левченка проголосували 39,5% виборців. Очевидно, що не обійшлося і без фальсифікацій. Свідченням цього є брутальний напад бандита з депутатським мандатом від Партії регіонів на Ірину Геращенко, технологія "синіх светрів", фальшивих екзит-полів та інше.
Але... За представників двох опозиційних партій Анну Старикову (БЮТ) та Анатолія Шафаренка (УДАР) проголосувало відповідно 17,76%, та 21,94% виборців. І тут математика проста: якби опозиційні сили виставили узгодженого єдиного кандидата – він би здобув перемогу.
Натомість є інший приклад. Під час довиборів в Житомирську обласну раду узгоджений кандидат від опозиції здобув переконливу перемогу.
За час новітньої політичної історії України ми вже мали можливість неодноразово переконатись: коли ми роз'єднані, тоді і отримуємо двійку у формулі 2+2. Коли об'єднані – п'ятірку.
І тому будь-яка соціологія демонструє величезний суспільний попит на об'єднання українських державницьких сил.
Дехто апелює до соціологічних досліджень, в яких зазначається, що об'єднання сил дає такий самий результат, як і похід багатьма колонами. Переконаний, кумулятивний ефект від об'єднання досягається не під час опитування, коли людині пропонується ще не створене, а отже неіснуюче об'єднання, а в ході творення такого об'єднання. А соціологія демонструє велике суспільне очікування такого об'єднання.
Відповідальний період вимагає відповідальних рішень. А відповідальне рішення можуть прийняти відповідальні політики. Переконаний, в Україні такі є. Тому я вірю, що напередодні парламентських виборів об'єднана опозиція вийде на формулу перемоги, коли 2+2=5.
