---
11-го Президента Туреччини Абдуллу Гюля можна вважати "добрим" аватором премєр-міністра Реджепа Ердогана, але краще цього не робити, бо дуже поверхово.
Гюль завжди був другою людиною в партії Справедливости та Розвитку, але за рівнем освіти та світоглядом саме Гюль людина N1 серед лібералів-"ісламістів". Прем'єр-міністр та лідер ПСР Ердоган грає роль "злого слєдоватєля", бо має грузинські коріння, а міністр закордонних справ а пізніше Президент Гюль – "доброго", бо має вірменські. Хто з них який можна зрозуміти лише дуже близько спостерігаючі за турецькою політикою. Тут часто треба читати тексти газет не поміж рядків, а поміж літер і звертати увагу на всі інтонації, жести та мімку в тв-репотажах, бо зміст речень часто ні про що вам не скаже.
Пісня присвячена Королеві Османів Ашк-І-Хюррем... українці Анастасії (Роксолані) з Рогатина. Композитор Джан Атілла
Внутрішні розбірки в Туреччині такі, що наші видаватимуться дитячим садком, але є одна річ яка незмінна для ісламістів та ататюркістів. Коли зовнішні сили намагаються тиснути або провокувати конфлікт в Туреччині 9-президент "американіст" та "сіоніст" Сулейман Демірель, 10 президент ататюркіст та правоцентрист Ахмед Неджед Сезер та 11-й президент "ісламіст"-англофіл Абдулла Гюль- зазвичай мають одну позицію або мовчать.
Лідери Туреччини дотримуються правил султанів, королів, ханів або князів. Їхнє слово або має єднати всю країну або вони повинні мовчати і робити все для єднання перед загрозую іззовні, а уряд та опозиція в жорсткій війні поміж собою знайдуть недоліки в середині своїх команд та в суспільстві. Тому лідери -президенти мають сплячі повноваження, контролюють армію та Радбез і представляють країну за кордоном. Втім путинська модель почала проникати і сюди... на жаль
********************************************
Туречина прийшла до розуміння вільних медіа ще в 60-х, але не скасувала 301 статтю кримінального кодексу і досі. Може і нам потрібна кримінальна відповідальність за наклеп та цензуру саме по відношенню до нас – журналістів аби ми стали фаховіші і боялися переслідувань за гнучкість, а "віктори михайловичи", "ігор валерійовичи" та "рінат леонідовичи" зрозуміли:
---
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
