Хроніки Національної ради реформ. 7 червня. Енергоефективність та енергозбереження
20-е засідання Національної ради реформ 7 червня було присвячено питанням енергоефективності та енергозбереження. Як завжди, стиль цих нотаток є безстороннім, репортажним, за випадком стислих особистих коментарів, поданих [у квадратних дужках]. Хто хоче почитати мої власні оцінки та передбачення, для цього є окремі статті.
Відкриваючи засідання, президент України Петро Порошенко зазначив, що не всі реформи мають чіткі критерії ефективності, але у цьому випадку є чіткі показники: у 2013 році частка російського газу була 92%, 2014 – 74%, 2015 – 37%, а цього року планується нуль. Диверсифікація джерел постачання, партнерство з ЄС призвели до значного зниження ціни (з $337 до $160-180). Дефіцит бюджету Нафтогазу, що складав у 2014 році 110 млрд гривень, подолано. Так само знайдено й альтернативні джерела постачання ядерного пального. Але питоме енергоспоживання залишається у 2,5 рази вищим, ніж у розвинених країнах (країнах ОЕСР), у тому числі на 60-70% вищі питомі витрати на опалення домогосподарств. Ось чому енергоефективність є настільки важливою.
У короткому вступному слові прем'єр-міністр Володимир Гройсман зауважив, що треба не забути про проблему приєднання до електричних мереж. Хоча вона безпосередньо і не відноситься до порядку денного, але є болючим фактором для бізнесу.
Голова Верховної Ради Андрій Парубій нагадав, що минуло два роки з дня інавгурації президента, тож можна підбивати підсумки. Сьогодні багато критики, на те є підстави. Але емоційно повернемося у той день, сказав пан Андрій, коли ми не знали, яке наступне місто буде захоплено, як закрити діри мінімальними залишками коштів. За цей час якісно змінилася армія, з'явилася нова поліція, триває євроінтеграція, світ об'єднався на підтримку України. На часі безвізовий режим, розгортання реформи державної служби та судової реформи. Загалом змін за 2 роки набагато більше, ніж за попередні 25, підкреслив голова парламенту. Цей шлях вже пройшли всі наші сусіди, але в них не було війни. Виглядає так, ніби ми ремонтуємо літак під час польоту, зазначив Андрій Парубій.
Першим пунктом порядку денного був виступ глави Адміністрації президента Бориса Ложкіна, що фактично продовжив цю тему, запропонувавши розглянути передумови реформ станом на два роки тому та сьогоднішні результати. Два роки тому Україна мала окупацію Криму та ОРДЛО, що призвело до зниження промислового виробництва на 20% та втрати ВВП майже 20%; військова агресія вимусила у 6 разів збільшити військовий бюджет; втрата енергетичних об'єктів у Криму завдала шкоди у сотні мільярдів доларів; торгово-економічна агресія Росії коштувала 1-1,2 млрд доларів; все це відбувалося в умовах не лише інформаційної та дипломатичної війни, але й поганою кон'юнктурою: падіння цін на основні товари українського експорту на 39% призвело до скорочення експортної виручки на 25 млрд доларів. В той же час внутрішньо країна не була готова: небоєздатна і несучасна армія, політична нестабільність, знекровлена банківська система, скорочення іноземних інвестицій, корупція та непрацездатність в усіх органах влади. Україна проводить реформи у надскладних умовах, зазначив Ложкін. При цьому фінансова підтримка реформ з боку міжнародних донорів на душу населення набагато менша, ніж в інших країнах, що пройшл цей шлях.
Далі у своєму виступі він зупинився на часових рамках проведення реформ у країнах, чий досвід вважається зразковим. Польща розпочала реформи у 1989 році, через три роки (1992) з'явилися перші ознаки оздоровлення, ще через три роки (1995) відновилося зростання ВВП, і лише через сім років (2002) реформи було визнано успішними, що призвело до вступу в ЄС у 2004. Лі Куан Ю прийшов до влади у Сінгапурі у 1959, у 1965 країна здобула незалежність, через дев'ять років (1974) з'явилися перші результати реформ, і лише у 1990 вони були визнані успішними. Революція троянд у Грузії відбулася у 2004, за три роки (2007) розпочалося зростання, у 2010 були отримані перші результати. Словаччина розпочала реформи лише у 1998, за шість років (2004) були отримані перші результати, що дозволило країні скористатися шансом і разом із сусідами вступити до ЄС.
Після такого огляду Борис Ложкін запропонував широкий, хоча побіжний за браком часу огляд результатів реформ. На сайті Національної ради реформ ви знайдете декілька слайдів, що добре ілюструють цей огляд, тож я не буду повторювати цей досить розлогий перелік, підготовлений департаментом аналітики АП.
На завершення глава Адміністрації президента запропонував висновки, з якими важко не погодитись: жодна країна не реформувалася у таких стресових умовах, і досягнуті результати є наслідком спільних зусиль політиків, громадянського суспільства, армії, дипломатії, донорів і волонтерів, всіх громадян України. За два роки Україна зробила те, на що інші країни потребували більше часу. Зробила більше, ніж здається, але менше, ніж хотілось би. Українцям треба поважати самих себе за досягнуті результати, завершив Борис Ложкін.
Другим питанням порядку денного була концепція Національного фонду енергоефективності. Віце-прем'єр, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко виклав наступну картину поточної ситуації. Приблизно 50% газу імпортується, приблизно 45% газу споживається на опалення, приблизно 80% тепла виробляється з газу. На потреби опалення поставляється щорічно 18,6 млрд куб.м газу, з них 2,4 млрд куб.м втрачається в системі централізованого теплопостачання, 9 млрд куб.м втрачається в будинках, і лише 7,2 млрд куб.м (менше половини) використовується ефективно. Більше 2% ВВП витрачається безтолково на імпорт газу, більше 30 млрд гривень надмірно витрачається на субсидії, а торговий дисбаланс ще й чинить тиск на курс гривні. Цей сектор економіки потребує повного перезавантаження: газ втрачається через низьку ефективність та погану ізоляцію мереж, держава постійно у боргу перед теплокомуненерго (які не мають коштів на реінвестування), відносини заплутано регулюються більше ніж 50 нормативними актами, водночас населення втрачає газ і тепло через погане утеплення, відсутність регулювання, неефективні котли тощо. Підприємства мають постійні касові розриви і накопичені борги. Система субсидій у тому вигляді, як є, вбиває енергоефективність (далі позначатиму ЕЕ), адже ні отримувачі субсидій, ні теплокомуненерго (на рахунках яких ці кошти осідають) не мають стимулів щось міняти. (Пропоную завантажити на сайті reforms.in.ua схеми, описані паном Геннадієм, бо словами описати цей жах неможливо.)
Рішенням є часткова монетизація субсидій. Повна монетизація (перерахування субсидій на рахунки споживачів) несе ризик несплати за комунальні послуги. Але часткова монетизація, коли підприємства ЖКГ отримують частину оплати, а решта залишається на проекти ЕЕ, дозволяє мотивувати ЕЕ та мінімізувати ризики несплати.
Поточним механізмом стимулювання ЕЕ є "теплі кредити", які видані минулого року більше ніж 100 тисячам домогосподарств. Цей механізм не ідеальний: контроль, моніторинг проектів та оцінка ефективності досить обмежені, донорів залучити неможливо, заходи в основному індивідуальні. Натомість Національний фонд ЕЕ, який пропонується створити, дає можливості комплексної реновації на кошти донорів. В рамках фонду будуть фінансуватися стандартизовані пакети проектів для багатоповерхових та індивідуальних будинків: заміна труб, вікон та дверей, термоізоляція стін та даху, заміна радіаторів та котлів (деталі на слайді 17 у презентації Геннадія Зубка, завантажте на сайті). Домогосподарство, яке бере участь у проекті, отримає не лише зменшення рахунків, але й підвищення комфорту та вартості житла. Пілотні проекти демонструють економію енергії до 75%. Звичайно, передбачається створити онлайн платформу для домогосподарств, де власники житла зможуть передивитися проекти, вибрати, замовити і контролювати. В результаті очікується 1,5 млрд куб.м економії газу щорічно (а це 300 млн доларів), 5 млрд гривень економії держбюджету на субсидіях, створення близько 75 тисяч нових робочих місць, 10 млрд гривень нових податкових надходжень. Детальні пояснення щодо всіх механізмів функціонування фонду є у презентації.
У коментарі Сергій Савчук, голова Нацагентства з енергоефективності та енергозбереження, зазначив, що вже більше 130 тисяч домогосподарств скористалися "теплими кредитами" на суму 1,9 млрд гривень. Лідером тут є Львівська область, в той час як місто Київ, Запорізька та Тернопільська область навіть не розпочали цієї програми. Необхідно поширити програму на ОСББ та експлуатаційні компанії: 80% будинків потребують термомодернізації, а водночас лише 20% ОСББ готові взяти кредити на утеплення (дослідження КМІС).
Голова правління НАК Нафтогаз України Андрій Коболєв представив комплексну програму модернізації систем опалення для 6 млн малозабезпечених громадян, розроблену спільно з Банком розвитку Китаю. При вартості проекту 2,4 млрд доларів очікується позитивний ефект для держбюджету 5,8 млрд доларів. Проект передбачає великий кредит під державні гарантії, на який закуповується китайське обладнання, а українські компанії отримують доступ до ринку монтажу і сервісу обсягом приблизно 1 млрд доларів. Проект спрямований на найбідніші верстви, з якими не будуть працювати українські комерційні компанії. Пан Коболєв представив фінансовий план проекту з IRR = 14% (хто не знає такого слова, не переймайтеся).
Голова Нацкомісії держрегулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Дмитро Вовк похвалився успіхами у сфері обліку тепла. Якщо у 2014 році будинкові лічильники були на 38% будинків, у 2015 – 51%, цього року показник має досягти 80%, а наступного – 100%. Він також відповів на запит, зроблений на початку засідання прем'єр-міністром: треба прийняти закон про ринок електроенергії, це значно спростить підключення до мереж. У жвавій дискусії голова комісії та прем'єр-міністр з'ясовували, що можна зробити до прийняття закону. Виявилося, що проблемою є надмірне і безвідповідальне замовлення потужності промисловими споживачами – воно не може бути безкоштовним, платити треба не лише за спожите, але й за замовлене неспожите, що викликає збитки енергокомпаній.
Народний депутат Віктор Пинзеник піддав сумніву концепцію Національного фонду ЕЕ. На його думку, фонд має бути комерційним інститутом, а не державним. За рахунок ціни на газ, зазначив Віктор Михайлович, ми вже виграли набагато більше. Він також розкритикував "теплі кредити" (130 тисяч домогосподарств – це крапля в морі) і закликав використати момент для скасування всіх пільг на житлово-комунальні послуги (цей радянський рудимент існує одночасно із субсидіями, хоча нині ним через субсидії ніхто не користується).
Міністр фінансів Олександр Данилюк зазначив, що проект фонду розроблений ще 2 роки тому його командою, але коштів бюджету немає, тож мусять бути залучені інші кошти. До того ж, потрібно забезпечити високі стандарти корпоративного управління, щоб люди побачили: там немає навіть місця корупції. Міністр також офіційно заявив, що не підтримує проект Нафтогазу: ідея хороша, але на таких умовах брати гроші, аби наповнити країну мільйонами китайських котлів, недоцільно. Краще створити Національний фонд і використовувати його як основний інструмент.
Міністр освіти та науки Лілія Гриневич нагадала, що, окрім домогосподарств, існує ще надзвичайно неефективна з точки зору енергоспоживання система освіти. [І охорони здоров'я, треба додати.] Геннадій Зубко погодився і вказав, що саме для цього існують програми для муніципальних бюджетів. Президент підкреслив, що він не буде миритися з невикористанням коштів місцевих бюджетів саме на ті цілі, для яких вони призначені, і для них ЕЕ має бути безумовним пріоритетом. [Місцеві бюджети дійсно отримали великі гроші у ході реформи децентралізації, але часто не вміють, а часто не хочуть ефективно їх використовувати.]
В окремому виступі міністр фінансів Олександр Данилюк висвітлив роль бюджетної політики у скороченні споживання енергоносіїв. Витрати бюджету на субсидії стрімко зростають: їх отримують вже більше 6 млн домогосподарств із загальної кількості близько 15 млн; субсидії складуть цього року 5,2% витрат бюджету, наступного року ризикуючи перевищити 10% витрат бюджету (що дорівнює 3,8% ВВП). Загалом 43% витрат на житлово-комунальні послуги покривається субсидіями. Безумовний позитив – зниження соціальної напруги та запобігання падінню життєвого рівня, але цей підхід не стимулює енергоефективність: ми споживаємо втричі більше, ніж європейці.
Міністр запропонував простір рішень щодо монетизації субсидій з метою стимулювання ЕЕ. На одному кінці спектру повна монетизація (виплата субсидій на рахунок споживача), що теоретично стимулюватиме ЕЕ, а практично призведе до неплатежів. На іншому кінці спектру монетизація залишків або всієї суми субсидії з переведенням на спец рахунок (тобто з обмеженим використанням, лише на оплату послуг ЖКГ або на заходи ЕЕ). В цьому випадку цільове використання коштів на ЕЕ гарантується, але не стимулюється самостійність громадян, виникає проблема адміністрування. Між цими двома крайніми варіантами є й інші, проміжні, наприклад, монетизація залишків з вільним користуванням, що поєднує переваги, але є досить складною для споживача. [Від себе додам: будь-яке прощання з радянським соціалістичним минулим вимагатиме підвищення свідомості та обізнаності громадян, від цього не втекти.] Міністр навів приклад Литви, де громадяни з низьким доходом мають право на компенсацію вартості заходів ЕЕ у багатоквартирних будинках. Паралельно заходам ЕЕ зменшуються субсидії, бо зменшується споживання, тож витрати муніципалітетів не зростають, ну а витрати самих домогосподарств також не зростають.
Насамкінець Олександр Данилюк підкреслив, що ЕЕ – не єдина причина монетизації. Необхідно побудувати конкурентний ринок, а для цього без монетизації не обійтися.
Віктор Пинзеник зауважив, що, на його думку, монетизувати треба не всю субсидію, а зекономлену суму, аби стимулювати економію.
Далі дискусія повернулася до "китайського проекту" Нафтогазу. Голова правління НАК Нафтогаз України Андрій Коболєв наполягав, що це є хорошим рішенням, бо на ринку таку суму швидко не зібрати, та й українські виробники котлів не зможуть швидко виробити такі обсяги. Олександр Данилюк висловив упевненість, що на ринку можна знайти цікавіші умови, у тому числі щодо постачання котлів. Відомий експерт з ЕЕ Святослав Павлюк зауважив: прибутки державних енергетичних компаній, частину ренти і частину дотаційних сертифікатів енергоринку треба вилучати як джерело фінансування програм ЕЕ, лише таким чином можна забезпечити сталість фінансування.
Наступним пунктом порядку денного була ЕЕ в паливно-енергетичному комплексі (ПЕК), яку у своєму виступі висвітлив міністр Ігор Насалик. Рекомендую подивитися перші слайди його презентації, з якої можна отримати досить ясну картину галузі: що звідки береться, ким і для чого використовується.
Міністр зупинився на нових енергетичних проектах: завершення будівництва третього агрегату Дністровської ГАЕС (2016), що дозволить щорічно економити 700 тис. тон вугілля або 446 млн куб.м газу, та будівництво четвертого агрегату (2017-2020); завершення реконструкції енергоблоків на шести ТЕС (економія 330 тис. тон вугілля або 227 млн куб.м газу); встановлення на підстанціях пристроїв компенсації реактивної потужності (економія в еквіваленті 550 тис. тон вугілля або 350 млн куб.м газу).
Ігор Насалик проголосив амбітну мету повної відмови від імпортованого газу до 2020. Стратегія реалізації цієї ідеї отримала назву EnergyLoop (енергетична петля), бо передбачає два паралельних процеси – збільшення власного виробництва та скорочення споживання. Подвоєння виробництва біопалива та збільшення на чверть видобутку "Укргазвидобування", з одного боку, та реалізація проектів ЕЕ, з іншого боку, дозволять звести енергетичний баланс. Інвестиції в проекти ЕЕ мають рентабельність в середньому 30%, підкреслив міністр.
Відповідаючи на репліки, що звучали у попередніх виступах, Ігор Насалик підтвердив, що ведеться активна робота над законопроектом про ринок електроенергії, а щодо ЕЕ у бюджетній сфері (відповідаючи на питання міністра освіти та науки Лілії Гриневич) зазначив: один впроваджений пілотний проект показав зниження споживання наполовину.
Народний депутат Олексій Рябчин зауважив, що у проектах ЕЕ зазвичай проявляється брак лідерства та брак координації, а також неспроможність органів влади. Він запропонував президенту взяти на себе лідерство і додати до п'яти раніше оголошених пунктів "де-" (дерегуляція, децентралізація, детінізація, демонополізація, деолігархізація) ще два – декарбонізацію енергетики та декаплінг – розведення трендів економічного зростання та зростання енергоспоживання. Олексій звернув увагу на успіхи таких країн, як Німеччина, Іспанія, Чилі, у реалізації проектів альтернативної енергетики, яка вже фактично є основною складовою енергетичного балансу країн, часто знижуючи ціну енергії фактично до нуля. Україна же тим часом навіть не здатна замінити старі лампи розжарювання. Він закликав Мінекології та МЗС якомога скоріше подати документи до Верховної Ради для ратифікації Паризьскої кліматичної угоди, а також підкреслив необхідність погодити між собою енергетичну, екологічну та економічну стратегії і врахувати в урядових планах ЕЕ, розвиток відновлюваних джерел та низьковуглецевий розвиток.
Голова НКРЕКП Дмитро Вовк зупинився на неможливості скласти баланс споживання газу через застарілу систему збору показів лічильників: немає синхронізації, різна періодичність. Інвестиції в автоматичне зчитування показів мають окупність 4 роки за рахунок економії на зарплаті контролерів, економії виробничо-технічних витрат газу (бо відомо, де втрачається), а також можливості планування розвитку мереж на основі інформації про навантаження.
На завершення засідання Національної ради реформ Дмитро Шимків повідомив про плани ротації представників громадянського суспільства, обраних у серпні 2014 (нагадаю, їх четверо), тож ви можете скоро мене замінити і писати ці нотатки замість мене. Слідкуйте за оголошеннями.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
