Люстрацію потрібно проводити за антикорупційними, а не етнічними чи ідеологічними ознаками.
Третій тиждень тривають кадрові призначення, і деякі з них викликають занадто багато запитань. Звичайно, окремі плітки та "зливи" можна списати на боротьбу конкурентів за посади, проте частина звинувачень є занадто серйозними. Люстрація начебто працює явочним порядком, проте застосовується аж занадто вибірково. Минулого пленарного тижня Рада так і розглянула жодного із розроблених законопроектів.
За минулі кілька місяців локальні громадські люстрацій ні комітети накопичили серйозний масив даних, і можна переходити до системної роботи. Враження від більшості дискусій – громадян менше всього цікавлять політичні переконання чиновників, історія їх партійності від КПУ – через НДП, СДПУ (о), НСНУ, "Батьківщину" – до ПР. Не важливо якого кольору ті коти, аби ловили мишей не для себе, а для суспільного блага.
Так само недалекими, а часто навіть диверсійними виглядають пропозиції заборонити обіймати посади всім тим, хто працював у 2010-2014 роках на 1-3 категорії посад держслужби. Адже лише на посадах третьої категорії працює одночасно сім з половиною тисяч чоловік, а за 4 роки з урахуванням ротації це вже 9-10 тисяч. Причому ці люди в переважній більшості сумлінно виконують свій обов'язок і є основою для функціонування державної машини. Для підготовки подібного фахівця потрібно 5-10 років роботи за фахом та серйозні кошти на навчання і перепідготовку. В субвоєнних умовах люстрація всіх цих людей – рівнозначна розвалу держави.
Нещодавно Рада вже прийняла одне емоційне, але недостатньо прораховане рішення – розпустила весь "Беркут", хоча в політичних репресіях було задіяно лише окремі підрозділи, а частина особового складу давно перейшла на бік народу. І от тепер маємо результат – в Донецьку проти завезених терористів виставити змогли лише строковиків ВВ і активістів, результат трагічний. Натомість можна було провести службові розслідування і переатестацію, покарати конкретних винних і зберегти цінних та порядних співробітників.
Інша загроза – використання люстраційного механізму для усунення політичних конкурентів. Один із проектів, до прикладу, забороняє балотуватися на посаду Президента всім, хто працював на посаді міністра в період президентства Януковича. Здалеку видно, що когось занадто налякав високий рейтинг популярності П.Порошенка. І чим тоді такі заборони кращі за юридичні викрутаси минулої влади навколо місця проживання В.Кличка?
Головний критерій, який хвилює громадян – це призначення таких посадовців, які не займалися корупцією в минулому і не будуть її розвивати на нових посадах. Саме на це потрібно спрямувати лезо люстрації, а не займатися геноцидом цілих професій чи категорій. І що не менш важливо – персональні санкції, від адміністративних до кримінальних, винним у кровавому придушенні мирних протестів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.