Парламент має визначитися щодо ключових проблемних питань.
Один із політичних наслідків виборів – досить низька оцінка суспільства, поставлена політиці центральної влади. 18-20% спільного результату блоку Порошенка-Яценюка-Кличка по країні – це не просто рейтинг спільної популярності цих політиків, це оцінка роботи уряду, сформованого саме їхніми політичними силами. Суспільство підтримало інші гасла, які зараз повинні стати реальною програмою для влади.
Після такого електорального результату продавлювати рішення "зверху" буде просто неможливо. Хоча, судячи із заяв і ініціатив, верхи все ще не розуміють сигналу суспільства і продовжують "business as usual". Приклад цього – внести непогоджену ініціативу про проведення виборів у Маріуполі на 15 листопада.
Пройшов рік після минулих виборів парламенту. Рік після підписання коаліційної угоди. Тодішня угода відповідала запиту суспільства, але вона була виконана відсотків на 30, і зараз робота загальмувалася, коаліція фактично розвалена і не працює, координатора немає, рішення в залі не приймаються. Настав час для перегляду пріоритетів та прийняття принципових рішень по ряду питань. Україна все ще парламентсько-президентська республіка, і ці рішення можуть бути прийняті лише в парламенті. Не на Банковій, не в Мінську і не в Брюсселі чи тим більше в Москві.
1. Потрібно визначатися щодо відносин із Росією, окупованим Донбасом, і АТО в цілому. Вже зараз зрозумілий план Путіна, по якому нас закликають рухатися. Проте, законопроект про вибори в ДНР не має шансів на прийняття. Так само немає шансів на отримання 300 голосів за особливий статус у Конституції. Якщо навіть посадити ще 10 незгодних депутатів і звезти всю ширку на один день для голосування – рішення не пройде, і сам факт капітуляції перед Путіним викличе гостру кризу. Відповідно, треба не чекати кінця року, не попадати під звинувачення у зриві мінських домовленостей, а виходити з реалістичним зустрічним планом. Виписувати нормальні умови і терміни для реінтеграції, "план України" замість "плану Мореля".
2. Соціальна політика, в першу чергу тарифи. Почався опалювальний сезон, а урядова схема різкого підвищення тарифів із частковою компенсацією субсидіями була недієздатною. Після тижневих протестів "тарифного майдану", ініційованого Радикальною партією, Уряд прийняв ряд правильних рішень щодо гнучкого використання норми соціального газу та автоматичного нарахування субсидій. Проте цього недостатньо. Необхідні рішення Верховної Ради щодо ренти на видобуток газу, радикальна реформа Нафтогазу, підвищення норм споживання соціального газу для приватних домогосподарств.
3. Політичне рішення щодо продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Якщо мораторій зняти з 1 січня, землю задешево скуплять кілька наближених до влади родин. Запровадження ринку має проходити поступово, прозоро, за максимальних консультацій із власниками паїв та експертами. Не треба нам вносити в ніч перед Новим роком таємний закон про ринок землі.
4. Реформування правоохоронних органів, в першу чергу прокуратури, і реальна боротьба з корупцією. Зараз реформи гальмуються, причому з відвертим цинізмом. Причина зрозуміла – в діючому стані ГПУ керується дзвінками з Банкової, і таким чином виконує політичні та корупційні замовлення. Альтернатива – перехід до збалансованої саморегулюючої системи. Слово за парламентом. Питання не лише у звільненні Генпрокурора, яке все одно прийдеться зробити. Механічна заміна Шокіна на Луценка не вирішить системних проблем. Більшість у парламенті має визначитися на користь реальної реформи, незалежного від політики спеціалізованого прокурора, і дати хід всім прихованим справам.
5. Ключові рішення щодо економічної політики держави, хоча би в короткостроковій перспективі. Проект державного бюджету також планують принести "під ялинку" і продавлювати пафосом і стислими термінами. Пора внести проект, показати можливий рівень мінімальних зарплат і пенсій, і мати пару місяців для дискусій. Якщо немає згоди по проекту податкового кодексу – верстаємо бюджет-2016 на діючій базі, і проводимо дискусію по новому кодексу. Проте, в даних умовах, не можна піднімати податки рядовим громадянам, обкладати всю нерухомість аж до сарая податком чи всі машини незалежно від ціни. Треба принципові рішення: якщо держава не може зараз створити сотні тисяч робочих місць, то хоча би дати свободу тим, хто сам їх створив для себе, не пресувати малий бізнес, не нав'язувати їм касові апарати, не утискати групи оподаткування. Так само треба відверто визнати, що спроби приватизувати задешево стратегічні підприємства не мають нічого спільного з національними інтересами, і тому це треба робити або прозоро і дорого, або просто навести порядок у крадіжках на держпідприємствах і нехай заробляють кошти для бюджету.
Це лише частина із проблемних питань, але без відповіді на них нас очікують пустопорожні дебати в парламенті, гризня під килимом і прийняття цих рішень кимось за нас.
Варіантів розвитку подій насправді небагато.
1. Парламент проводить ревізію коаліційної угоди, прозоро обговорює проблеми, і починає роботу вже з понеділка. РПЛ також готова голосувати за прогресивні рішення, потрібні для країни. За три пленарні тижні в листопаді можна наздогнати багато чого. Варіант фантастичний.
2. Наростання протиріч, пат, перерви, звинувачення, спроби давити на депутатів, розпад коаліції, відставка уряду. Потім, у конституційні терміни формування нової коаліції в цьому парламенті. Не ширки, а нової коаліції перш за все на нових принципах. Із новою коаліційною угодою, де всі підпишуться під конкретними відповідями на наведені питання. Зараз такий варіант намагаються застосувати у Молдові.
3. Розпуск парламенту, нові вибори, і все одно треба буде давати відповіді на ті ж питання, але після півроку (криза, кампанія, присяга, формування робочих органів).
Так що ключове питання – коли у нас набереться 226 адекватних депутатів? Зараз арифметична більшість уже слугує Левіафану. Вони включені у якісь схеми, у них все добре, і вони не бажають ніяких виборів роки так на 3-4. Лише одна проблема – сорок мільйонів українців це не підтримують. 20% підтримки влади – це стандартний відсоток для нашого суспільства, це як правило консервативні громадяни, які впевнені, що всі зміни – будуть лише на гірше. Решта – вимагає радикальних змін. А 51% у нас рік тому підтримав саме гасло "Жити по-новому", а не конкретну особу на конкретну посаду.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
