Червоні лінії дня голосування: чи пройдуть вибори чесно.
Сьогодні останній день агітаційної кампанії першого туру президентських виборів, і кандидати мали би оцінити всю кампанію на предмет її демократичності. І відповідно або визнати кампанію і заходити у голосування, або оголосити її сфальсифікованою і заздалегідь відмовитися визнавати підсумок виборів.
Кампанія, звичайно, була не ідеальною. Проте, чи виявлені проблеми могли кардинально вплинути на її перебіг та змінити можливого переможця? Всі зареєстровані кандидати могли проводити агітацію в залежності від оргспроможності штабу, зібраних коштів та інтересу виборців. Виборці проявили обмежений інтерес до публічних зустрічей,тож приходилося заманювати туди громадян безкоштовними концертами (формальне порушення) чи звозити підлеглих та співробітників лояльних бізнесів.
На жаль, всі основні кандидати відмовилися від очних теледебатів на незалежному майданчику і віддали перевагу "теплим ваннам" лояльних медіа-пулів. Можна очікувати, що і перед другим туром кандидати відмовляться від прямих дебатів. Хоча, для усвідомленого вибору саме прямі телевізійні дебати є найкращим інструментом, і відповідний досвід в Україні уже був.
Влада класично намагалася застосувати адмінресурс, проте серія проведених партгоспактивів по областях навряд чи сильно додала рейтингу інкубмента. Публічних демаршів держслужбовців на знак протесту проти політичноготиску – не було. Задокументованих залякувань бюджетників можливою втратою роботи чи зарплати – також не публікували. Яким може бути справжній адмінресурс – ми ще памятаємо.
Кандидати спробували обійти обмеження в агітації, в тому числі в день тиші, і це повторюється вже не перші вибори. Чи додасть голосів одному з кандидатів показ серіалу з ним у головній ролі за три дні до виборів – покаже результат голосування. Судячи по реакції глядачів, для певної категорії виборців це стало навіть антирекламою відповідного кандидата.
Центральною темою дискусій про демократичність виборів було полювання за мережами підкупу виборців. Потрібно відмітити відповідні тренінги для мисливців за нащадками Чічікова та реальне бажання перешкодити спробам підкупу. Весь результат – затримання пари співробітників різних штабів із сумами районного обсягу. Достатньо для скандалу, але недостатньо для доведення масовості підкупу. Допити отримувачів соцдопомоги також не дали живих свідків, які би підтвердили вимогу голосувати певним чином взамін на отриману виплату. За методикою виборчих пірамід, якщо підкуп планувався, то кошти уже у "десятників", а аванси роздані. Якщо не затримано на гарячому пару десятків дилерів-тисячників – значить, або масового підкупу не було, або погано ловили. В обох випадках – передати до суду нічого.
Фінансування політичних кампаній залишається проблемою. Будемо чесні: більшість витрат покривається з тіньових бюджетів олігархів. Для легалізації кошти вносяться через підставних осіб, що масово фіксувалося правоохоронцями та журналістами. Штаби, як і раніше, платили агітаторам, членам комісій і персоналу готівкою поза виборчим фондом. Новий закон про політичні фінанси дав партіям бюджетні кошти, але не вилікував хворобу тіньового фінансування політики.
Протягом всієї кампанії спостерігалася системна робота по формуванню негативної оцінки виборів. Розганялися жахливі припущення про друк 60 мільйонів бюлетенів, зрив виготовлення коробок для пакування використаних бюлетенів чи знайдені квартири з 300 прописаними виборцями. Всі ці шокуючі новини мали своє логічне пояснення. Ті ж "квартири з масовою реєстрацією" – вимушений крок трудових мігрантів, і всі ці 300 осіб – реальні люди з правом голосу. І назвати їх елементом масових фальсифікацій може або дилетант або ми розуміємо хто.
Отже, кампанія пройшла в обстановці взаємних звинувачень, з випадками застосування насилля, державні службовці надавали перевагу одному кандидату. Проте, в той же час кампанія була конкурентною, і виборці мали змогу отримати альтернативну інформацію про кандидатів. Якщо хтось програв кампанію – то переважно через власні помилки і недопрацювання, аніж через чиєсь перешкоджання.
Основними проблемами в день виборів можуть стати масовий підкуп виборців та неможливість встановити результат голосування на великій кількості дільниць. По підкупу – до його фіксації та доведення готові як штаби кандидатів, так і правоохоронні органи. Ступінь масовості – оцінимо в разі документування злочинів та показів свідків.
Зрив виборів по дільницях – можливий лише в результаті цілеспрямованої діяльності організованих сил. Сподіваємося, що цьому вдасться запобігти. Чи зможуть вплинути можливі порушення на результат – багато в чому залежатиме від різниці голосів за другого і третього кандидата. Якщо вона мінімальна – то навіть невелика кількість актів про порушення доведе сумнівність результату.
Спроби оскаржити результат першого туру можуть привести до правової колізії. ЦВК повинна провести другий тур через три тижні після першого, проте процесуальні кодекси дають субєктам оскарження набагато більші терміни для позовної роботи. А при певному політичному розкладі перенесення другого туру може бути вигідне не тільки позивачу, але і певним фіналістам.
Дані опитувань громадської думки свідчать, що виборці сумніваються в чесності виборчого процесу. Суспільство готове до інформації про зраду в ніч виборів. І в разі розгону відповідних звинувачень легітимність переможця і влади в цілому буде після виборів взагалі мінімальною, незалежно від прізвища обраного Президента.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
