Байден, Путін, НАТО та G7. Як Україні не стати ''розмінною монетою''?
В новому випуску програми "Рада нацбезпеки" обговорили результати саміту НАТО, саміту "Великої сімки" та чого чекати від зустрічі Байдена з Путіним з екс-головою комітету Верховної Ради України з міжнародних відносин Ганною Гопко та Ігорем Солов'єм – журналістом-міжнародником, екс-кореспондентом "Укрінформу" в Москві.
Повна відео версія програми:
- ПОПОВА: Перше питання. В своєму Твіттері Байден написав: "Я знаю, що демократії можуть зібратися і відповісти на виклики нової ери. На цьому тижні в Європі в нас є можна це довести". Які головні виклики та теми були обговорені на зустрічі "Великої сімки" та на саміті НАТО?
- ГОПКО: Очевидно, що як громадянці України мені хочеться сказати, що тема "Україна і питання незмінної позиції щодо територіальної цілісності і суверенітету" теж була між цих всіх зустрічей попри глобальні питання, які стосуються пандемії, covid і глибших зусиль, питання, які стосуються змін клімату, питань, які стосуються протидії в стратегічній корупції, питань, які стосуються оподаткування, взагалі глобальна ініціатива Байдена. Тому хотілося б сказати, що українські питання, зокрема безпекові і на саміті НАТО зважаючи на стягування Росією військ до нашого кордону теж були в фокусі попри те, що ми не отримали, як багато хто розраховував чи там наївно очікував, що буде ПДЧ чи просування в цьому напрямку.
- ПОПОВА: Ігор, а ти як вважаєш, ця заява з боку НАТО відносно того, що Україна стане членом Альянсу, це зрада чи перемога?
- СОЛОВЕЙ: По-перше, зрада чи перемога? Світ не чорно-білий, тому має відтінки. І тут не можна сказати однозначного – так, це для України добре, що бажання наше до євроатлантичної інтеграції підтверджено, а разом з тим, звичайно, ми конкретних результатів хочемо більше. І питання ПДЧ не тільки назріло, вже більше перезріло. Тому нам це ПДЧ потрібно. Питання – чому ми його не отримали, воно має звучати не тільки до Сполучених Штатів Америки, але і до нашої сторони. Оскільки танці танцюють двоє, є недопрацювання, як і збоку країн НАТО, а також з української сторони, яка не забезпечила надійну та повноцінну комунікацію з Альянсом щодо надання цього статусу.
- ПОПОВА: Анна, поправте мене. Мені здається, що в принципі, якби це була тільки воля Сполучених Штатів, нам би ПДЧ вже дали, це скоріше питання до деяких європейських країн, які в 2008 році на Будапештському форумі не проголосували, і мені здається, і зараз вони ставлять питання. Ви нещодавно повернулися зі Сполучених Штатів, можливо зможете більше розказати, яка саме там позиція?
- ГОПКО: Давайте згадаємо часи Ющенко, коли Байден прилітав в Україну і тоді говорили після "Помаранчевої революції" про надання Україні ПДЧ. На жаль, тоді не було в українському політичному істеблішменті консенсусу щодо ПДЧ, так само як і не було всередині НАТО. І вже згадана вами Бухарестська декларація на саміті чітко продемонструвала, що та ж Німеччина, та ж Франція тоді попри намагання Адміністрації США, вони не готові були і скористалися, зокрема, відсутності єдності всередині політичного класу України. Зараз, ми бачимо, що за часи Порошенко, що зараз Зеленського ключове питання: "Ви, українці, робіть більше реформ, тому що саме вони є ключем до того, щоб ви пришвидшено рухалися до членства через такий інструмент, як надання ПДЧ. Але, з іншої сторони, знаєте, нам всі говорять: "Двері до НАТО відчинені", але в тих дверях стоїть Росія чи страх перед Росією чи деякі представники в Альянсі, які не хочуть псувати свої відносини.
- ПОПОВА: Вони ж зробили заяву відносно Росії, вони ж сказали на цьому саміті НАТО, що Росія не має права вирішувати долю інших країн вступу в НАТО.
- ГОПКО: Так, але, тим не менше, ми прекрасно розуміємо, що рішення ухвалюються консенсусом. І та ж Угорщина, яка уже роками блокує засідання комісії Україна-НАТО, з нею хтось має розмовляти. Хто це буде розмовляти? Українська сторона іти на які поступки, зокрема в освітньому законі, там стаття 7, яка стосується мовного питання чи будуть американці розмовляти. Що стосується Франції, знову ж таки, ми не чуємо чіткої та політичної волі зрілості чи готовності просувати Україну на Європейському континенті, брати відповідальність всередині Альянсу за те, щоб Україні допомагати. Теж саме з Німеччиною. Недавно був візит "зелених" від партії "Зелених" до Києва, які виступили з ідеєю надання Україні зброї. І ви бачили, який резонанс і мало не скандал ця заява спричинила. Коли ми говорили "Північний потік-2" добудують, а які гарантії, безпекові зокрема, зможуть отримати натомість українці? Мені здається, що нашій дипломатії час сфокусуватися. Це робота із столицями – коли ми купуємо в Франції на півмільярда євро гелікоптери, які вже були в користуванні чи зараз новий контракт президент недавно робив твіт на мільярд євро (чергова купівля якоїсь техніки), то у мене виникає питання: "Чому ми купуємо просто так і чи отримаємо взамін якусь геополітичну підтримку нашого стратегічного курсу, який закріплений в Конституції"? Тому я хотіла сказати, що ми мали б бути вже трохи більш прагматичні, крім очевидно виконання реформ. Тому що та ж сама обіцяна реформа СБУ, і президентом Порошенком і Зеленським, а віз і досі там. В першому читанні ухвалена, а до другого не дійшла. Те, що стосується в судовій гілці влади із Вищою раду правосуддя, з Вищою кваліфікаційною комісією, з антикорупційного питання щодо декларування кримінальної відповідальності. Тому ми один крок демонструємо, що ми рухаємося вперед, а потім робимо два назад. Плюс, є питання довіри на рівні зливу інформації з України: питання Вагнера та інших. Я думаю, що одні члени Альянсу використовують проблемні питання в Україні для того, щоб відтягнути це рішення, а ми мали би Альянсу чітко сказати: "А ви подивіться яку ціну платить Альянс чи члени Альянсу за неготовність у 2008-му, наприклад, жорсткіше пропонувати Грузії, Україні ПДЧ". Це вторгнення в Грузію
- ПОПОВА: Людські життя і анексії території.
- ГОПКО: І тому ми мали б це відверто доносити. Тому що маючи позаблоковий статус, Росія на нас напала. Тому всі страхи перед Росією, вони дорого обходяться не тільки Україні, це людські життя і окуповані території, а для Альянсу, це так само нові загрози. І ви бачили у всіх документах НАТО підсумкових цього саміту, Чехія дуже, як скажімо, чітко прописувала російську підривну діяльність і як цьому протидіяти.
- ПОПОВА: І тепер буде гібридна війна, гібридні атаки будуть вважатися теж атаками на членів НАТО.
- ГОПКО: Відповідно до статті 5 Вашингтонського договору.
- ПОПОВА: Ігор, твоя думка.
- СОЛОВЕЙ: Мені важко ще щось додати чи посперечатися з Ганною. Згоден з усім. Хотів би додати до тих пунктів, що ми ще не зробили такий маленький факт. Дивіться, у нас два роки немає посла України в НАТО. Про яку комунікацію, про яку координацію може йти мова? У нас немає заступника міністра з європейської та євроатлантичної інтеграції на рівні МЗС. У нас в МЗС питанням НАТО займаються буквально 3-4 людини. До цього часу не призначений керівник урядового офісу з питань євроінтеграції. Тобто питання координації вступу в НАТО з українського боку фактично провалено...
- ПОПОВА: Ігор, почекай. Я знаю твою позицію, як любов до попереднього 5-го президента. Але, дивись, там же є Стефанішина, вона навіть виступала на саміті НАТО. Я дивилася її виступ, він був досить непоганий. Мені здається, там навіть на рівні Зеленського зі свого боку роблять ці необхідні кроки, але є питання реально рішення деяких європейських країн. Треба міняти закон про мову, треба міняти закон про освіту на вимогу Угорщини. Ви бачите зараз хотіли відтермінувати введення стовідсоткових квот телеканалах, залишити поки ще на якийсь час, на час пандемії, 75% на серіали тільки. І дивіться, які почалися істерики збоку партії Петра Порошенка. А як тут вирішувати питання, вибачте з Угорщиною, де треба взагалі в закон про освіту навіть зміни вносити...
Продовження в наступному блозі: https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/60cb4b0b8e96b/
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
