Рекомендації від Центру стратегічних комунікацій НАТО для України

Друга частина програми "Рада нацбезпеки", у якій Тетяна Попова обговорила зміни у підході до інформаційних операцій та стратегічних комунікацій в НАТО з радником зі стратегічних комунікацій в безпековій сфері при Офісі президента – Олексієм Арестовичем, Беном Хіп – головним експертом в центрі НАТО зі стратегічних комунікацій з Риги та Паоло Руджеро – генерал командування по трансформації НАТО.

Повна відео версія програми:



Першу частину дивіться за посиланням:

https://blogs.pravda.com.ua/authors/popova/60e6866d5ae39/

- ПОПОВА: Російський лідер і його команда майже постійно, регулярно останнім часом, вони це й раніше, мені здається, використовували, в них є оцей наратив "братські народи". Путін про це сказав і під час прямої лінії, і під час, здається навіть, статті Буда в газеті Die Zeit, яку він опублікував. Вони досить постійно про це кажуть. При тому, що на "братський народ", як вони кажуть напали, збили Боїнг, надали зброю, використовують цю зброю. Що робити з цим наративом?

- ХІП: Отже, перше питання, яке у мене виникає, – це навіщо вам реагувати? Тому що є ризик, що в розмові чи дискусії ви ніколи не виграєте. І все, що ви робите, це підсилюєте цей наратив відносин між Україною і Російською Федерацією, якого ви не хочете позбутись. І більшість людей, з якими я говорив, щоб висловити свою думку при підготовці до цього сьогодні, подивилися на це питання і сказали, що це одна з проблем. Вона полягає в тому, що вони все це створюють. Ви знаєте, що їх національна повістка побудована на реакції на те, що говорить хтось інший. Отже, ви знаєте, що в першу чергу майте свою власну історію, майте свою власну розповідь, свою національну впевненість в собі. Це дає деяке уявлення про те, чого ви хочете досягти з нацією, яка не реагує ні на кого іншого. По-друге, я б сказав, що ви знаєте, що відносини між Україною і Російською Федерацією з точки зору зв'язків та історії – це соціальна реальність. Ви знаєте, що не існує ніякого способу це заперечити. Так що я думаю, що має бути якесь прийняття цієї соціальної реальності. І я кажу, що відповідь президента була дуже резонансною. Тому що багато людей згадали про це як про ефективну відповідь, в якій також було трохи гумору. Я думаю, що те, що сказав президент у відповідь на слова Путіна, були приблизно тим наративом, який вам потрібен. Це дозволило зрозуміти, що гра іде на його умовах. І він не дозволив собі потрапити в пастку, займаючи екстремістську позицію і дати домінувати Російській Федерації в їх розповіді. Отже, питання в тому, що в першу чергу важливо, чому вам потрібно реагувати? Чому у вас не може бути своєї власної повістки, яка вже існує і яку ви вже просуваєте. А по-друге, я думаю, що реакція президента на це була насправді дуже тонкою і не попалася в пастку чужої гри.

- ПОПОВА: Який має бути наш контрнаратив ні "братські народи"?

- АРЕСТОВИЧ: Бен каже дуже добру річ. Він каже, що основою будь-яких інформаційних або когнітивних воєн є власне метанаратив. Тому що поки його немає ми не знаємо...

- ПОПОВА: А який в нас метанаратив?

- АРЕСТОВИЧ: Я б проводив метанаратив, що "руські" насправді це ми, що ми нащадки Київської Русі або Русі-України і росіяни намагаються вкрасти нашу історію. Вони роблять те, що вони робили завжди – крали і присвоювали. Це хибна стратегія, яка має бути розвінчана і ми маємо показати, що Російську імперію, як таку, вигадав Феофан Прокопович – ректор Києво-Могилянської академії, який став головою священного Синоду і вмовив Романових стати імператорами, Петра І. Хоча вони йому вказували, що немає підстав, тому що вони не Рюриковичі. І вмовив змінити назву з Московії на Росію, тобто Русь грецькою мовою. І на це треба вказувати, тому що ці війни були зіграні Російською імперією ще на початку 18 століття нами і якщо ми це не розвіємо, не викриємо, не покажемо, то нагоди перемогти мало. Я б заявляв першість на спадщину Київської Русі або Русі у нас і проводив би наратив "Русі-України", вказуючи для російської аудиторії, що руські насправді ми – коли ви атакуєте нас, ви насправді атакуєте Русь у власне її корнях, яка має зараз історичку форму України. Російська Федерація – це нащадок Золотої Орди і вони намагаються викривленням своєї історії вирішити головну їх біль. Біль полягає в тому, що Російська Федерація – єдина держава в світ, у якої історичний центр її походження знаходиться за межами її кордонів. Тобто треба викривати світоглядні аспекти цього конфлікту. Вони атакують нас світоглядно і ми маємо ставити планку вище. Вони кажуть про "братські народи", а ми маємо казати про джерела походження народів як таких і спільну історію, вигравати їх на поверх вище. Тому що картини світу так працюють. Якщо ти хочеш атакувати на цьому рівні або з'ясовувати – треба брати вище, там, де сенсоутворення відбувалося. Сенсоутворення полягає в тому, що вони Московія, Руссю були завжди ми і вони воюють з руськими, точиться руська війна. Якщо вони хочуть воювати з Руссю, з руськими, то вони вбивають свій корінь про який вони завжди кажуть. Тобто це війна з ким? З дзеркалом, в якому вони відображаються. І в цю війну їх ввергає Путінський режим, дика ситуація – росіяни воюють проти руських. І вони мають претензію пред'являти Путінському режиму. Треба вбивати клин між російським народом і Путінським режимом, а вони не дорівнюють один одному. Ми знаємо, що багато росіян засуджує цю війну на рівні рядових людей, на рівні діячів культури, навіть політичних діячів. І цю їх ваду ми маємо використовувати по повній. Ми не працюємо, у нас нема метанаративу. На жаль, цього поки не вдається встановити. І навіть оперативне реагування у нас уповільнене, тому що багато людей не розуміють про що ми зараз втрьох розмовляємо. Це розмови просто про фізику для них.

- ПОПОВА: Ні, це не астрофізика. Можна коротко сказати з підручника, мені здається, американського генштабу, що битви наративів, які відбуваються в когнітивному просторі, в просторі думок людей, вони не мають стикатися один з одним. А хороший наратив має розчиняти наратив противника. Вони кажуть, умовно кажучи, кажуть, що "Русская весна", а ми кажемо – ні, це окупація нашої території.

- АРЕСТОВИЧ: Так ми працюємо.

- ПОПОВА: "Крим наш" – ні, Крим окупований. Оце такі робочі наративи не на стратегічному скоріше, а на тактичному рівні. І я так розумію, що твоя пропозиція про "братський народ" – це "Русь – Україна".

- АРЕСТОВИЧ: Да. "Русь – Україна". Це наша відповідь, яка зруйнує всі їх претензії.

- ПОПОВА: Приблизно зрозуміло. Ще одна історія, яку вони постійно просувають, причому Путін це сказав і на прес-конференції, потім він це повторив знову ж таки в цій статті. Причому ми пам'ятаємо, що люди вийшли на Майдан за євроінтеграцію, яку обіцяв колись навіть Янукович, але при цьому він каже, що "Революцію Гідності організували США, а Європу використали". І про це він писав в своїй статті і казав після зустрічі з Байденом. І звичайно це знов таки така постійна операція. Тільки раніше, мені здається, казали, що європейці також приймали участь в організації Євромайдану. А тепер кажуть вже тільки Сполучені Штати. Знову таки чи треба щось з цим робити і як ми маємо на це відповідати? Тому що ця історія вже набиває оскому.

- ХІП: Я не можу дати якісь конкретні пояснення, чому цей конкретний наратив змінився. З повідомлень ЗМІ стає очевидно, що є спроба вбити клин між урядом у Києві і людьми які живуть у районах підконтрольним йому. Якимось чином маючи на увазі, що уряд нелегітимний і що політичний процес в Україні розвивався нелегітимно, і все це через участь США в революції. Я думаю, що необхідно розуміти, що трактування історії – дуже мінлива річ. Дуже рідко люди погоджуються з тим, що сталося. Я маю на увазі, що люди до сих пір сперечаються про пакт Молотова-Ріббентропа. І ви знаєте, що НАТО не розширюється як таке, але ви знаєте, що більше людей приєднується до НАТО після закінчення Холодної війни. Отже, це постійна переоцінка того, що сталося. Я знову маю на увазі, що перше питання, яке я задам, – чому це так важливо? Я маю на увазі, що є люди, які до сих пір вважають, що висадки на Місяць були сфабриковані. Отже, ми повинні запитати, чому це важливо? Тому що є багато людей, яких інакше ви не переконаєте в тому, що США були поза грою, і те що організаторами революції був народ, Для них це теорія змови. Я думаю, ці люди вірять, що США впливає на політику країни. І я думаю, що це дуже далеко від істини, але має бути місце для обговорення. І люди, яких ви знаєте, озвучують свою думку, якщо хочете, про їх різні історичні перспективи. Я маю на увазі, що це повертається до того, про що ми говорили раніше про ці конкуруючі наративи.

- ПОПОВА: І третя історія, яку знову таки я побачила і в зверненні Путіна і це знову їх такий постійний наратив – це "Громадянська війна на Донбасі". Мені здається він досить болючий, при чому він скоріше не настільки внутрішню українську аудиторію, але він такий досить серйозно працює і на західні аудиторії. І що з цим робити на Заході я досі не розумію. Тому що досі залишається навіть не російські, не проросійські ЗМІ на Заході чи журналісти чи політики, які використовують цей термін.

- ХІП: Знову ж таки, ви знаєте, що перше питання, яке я задам, – чому це важливо, чому так важливо, щоб ви це змінили. Дані опитувань, які я бачив, по крайній мірі, по Європі, біля одного відсотка людей охарактеризували те, що відбувається на сході України як громадянську війну. Як і у випадку з попередніми обговореннями повістки, існує величезний ризик того, що, коли ви говорите про цю проблему, ви просто підсилюєте її. І ви знаєте, я повертаюся до цього, тому це має значення, чому ви хочете це змінити. Я думаю, що велика частина європейської аудиторії розуміє, що це не громадянська війна. Так що мені цікаво знати, яка аудиторія дійсно думає, що це громадянська війна. І якщо нам потрібно зуміти переконати їх у зворотному. І нарешті, хоча це і не громадянська війна, в ній є цивільний аспект, і це повертає нас до того, про що ми говорили раніше, про новинки. Я не пропоную називати це громадянською війною. Я думаю, нам слід перестати говорити про це як про громадянську війну. Але має бути деяке визнання того, що коли люди говорять або використовують термін громадянська війна, це тому, що він явно має підтримку. Значить, ви повинні знати якусь соціальну реальність про те, що в цьому є цивільний аспект.

- ПОПОВА: Що повинна зробити Україна, щоб гармонізувати наш підхід до StratCom з НАТО?

- ХІП: Україна визнана партнером з розширеними можливостями з НАТО. Я маю на увазі, що Україна вже вела справи з НАТО в будь-якому випадку в складі сил реагування, навчань тощо. Загалом, я думаю, що зараз відбувається набагато більше взаємодії між Україною і НАТО. На рівні Стратcom ми, як центр, як і раніше надаємо підтримку уряду України в галузі освіти і навчання. Ви знаєте, що таке нарощування потенціалу. Коли вони хочуть поліпшити розуміння своєї аудиторії зі зв'язків з громадськістю, ми можемо допомогти вам навчити і розвинути цей потенціал. Так що насправді це схоже на будь-яку іншу частину того, що ми називаємо функціональною сумісністю. Ви знаєте, що існують стандарти НАТО для стратегічної комунікації, і це просте питання – спробувати познайомити вас з усіма союзниками і країнами-партнерами, які так чи інакше пов'язані. Щоб у нас було таке ж розуміння того, що ми маємо на увазі під стратегічними комунікаціями. Ми слідуємо тим же принципам, які я згадував раніше щодо достовірності та довіри, а також відповідності слів і дій. Так що я думаю, що зараз ведеться багато хорошої роботи. І зовсім недавно не було навіть стратегічної комунікаційної політики, яку міг би використовувати кожен. І скоро з'явиться доктрина стратегічних комунікацій, яку, люди зможуть прийняти.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.