Інформаційна війна під ракетними обстрілами
Мала виступати сьогодні на форумі "Інформаційна війна України". На жаль особисто не могла бути присутня, але підготувала відео і рекомендації. Панель, на якій це мали показати, закінчилася, тому можу вже їх Вам всім показати.
За посиланням відео версія:
https://t.me/tatyanavpopova/3797
1. по-перше ми бачимо що ці удари росіянами по енергетичній інфраструктурі і як вже деякі російські пропагандисти кажуть і по інформаційній і по Кібер інфраструктурі і по інтернет інфраструктурі досить сильно обмежують можливості українських змії і української аудиторії споживати ці ЗМІ.
І також українських блогерів, українських медіа впливати на інформаційний простір.
Вважаю що необхідно досить швидко забезпечити і ЗМІ і блогерів і українських регулярних спікерів на закордонні і російськомовні ЗМІ можливостю це продовжувати робити. тому що росіяни вже почали святкувати те що кількість українських коментарів в соцмережах значно знизилися.
Взагалі вважаю що треба подумати про те щоб можливість комунікації тобто мобільний зв'язок та інтернет зв'язок мають бути забезпечені постійним живленням. До них треба відносились як для об'єктів стратегічно інфраструктури були забезпечені постійним безперебійним живлення. Тому що наприклад мені вдень Blackout довелось об'їздити 4 місця з яких я зазвичай могла виходити в інтернет щоб записати інтерв'ю з Марком Фейгіним. Я думаю що це не тільки проблема моя це проблема мабуть великої кількість блогерів і журналістів.
Є також проблема звичайних людей, які не можуть поспілкуватися зі своїми близькими чи зі своєю аудиторію. Так що вважаю задача номер 1 в інформаційній війні – забезпечення живлення мобільного зв'язку, інтернет провайдерів. ЗМІ блогерів можливо треба якось об'єднувати в YouTube Хауси для того, щоб вони могли працювати.
2-е що хочу сказати ми недостатньо уваги приділяємо нашому мовленню, донесенню наших меседжів на неукраїнські аудиторії – я маю на увазі як західна європейські так і російськомовні.
Я бачу що в нас досі все ще дуже незрозуміло людям ставлення до важливості мовлення на різних мовах включаючи англійську і російську і це заважає в принципі приймати участь у в інформаційній війні. В тому числі нашим ЗМІ, нашим блогером. Бо виходить, що з нашого боку ми якби самі віддаємо цю зброю яка в нас є, – самі віддаємо її ворогу. Вважаю це великою помилкою/викликом номер 2.
3-є це все-таки недостатня робота Media на звільнених територіях. От я була на 3-й день після звільнення і в Ізюмі, і в Херсоні через тиждень після звільнення я була в Лимані, Балаклеі та на північній Херсонщині.
і ні там ні там ні там я не бачила в принципі взагалі українських змі. більше того по північній Херсонщині ми їздили з прес офіцером воєнним і слухали російські радіо по всій території де ми їздили. Мені здається що це той напрямок за який мають нести відповідальність наші урядові організації і куди вони мають зразу ж заходити з українським мовленням.
Розумію що це не просто, тому що в перші дні після звільнення потрібно надавати допомогу їжею, будівельними матеріалами, електрику та водопостачання відновлювати. І це також важко, але не треба забувати про те що там зразу мають з'являтися українські ЗМІ і це має бути завданням як місцевих органів влади так і центральних органів влади це як я вже сказала 3-їй наш виклик.
4-е це робота взагалі журналістів на території України і наново звільнених територіях. Ми пам'ятаємо цей прикрий випадок, коли не було дозволено журналістам потрапляти Херсон в 1-й день 2-й день після звільнення. Але деякі журналісти змогли туди потрапити разом з військовими, як я розумію або разом з місцевими жителями
І біля 30 журналістів було позбавлено акредитації. Зараз, якщо ви не в курсі можу вам сказати, що всі ці акредитації повернуті вже журналістам.
І це така прикра ситуація коли маленька людина всередині Міноборони чи командування південь прийняло рішення повоювати з CNN та Скай Ньюс, які зробили в Херсоні надважливу роботу де вони показували цю емоцію 1-го дня після звільнення яка була абсолютно невимушена, вільна свободна і більш масована ніж наприклад я застала коли приїхала на 3-й день після звільнення. Хоча я також застала в прес-турі велику кількість щасливих людей на центральній площі, але велика кількість журналістів не змогли потрапити в прес-тур у Херсон. Тому ми надали разом з НСЖУ і з академією регіональної преси свої рекомендації про те що через тиждень після звільнення журналісти мають вільно тільки по своїх прес картках пересуватися по всім докупованих територіях. І лише на лінії фронту мають бути якісь додаткові обмеження і там вони мають працювати у Супроводі прес офіцерів.
Бо навіть на звільнених вже давно звільнених територіях я просто пам'ятаю як я була у Високопіллі вже на 2-й майже місяць після звільнення і все ще туди можна було потрапити виключно з прес офіцером хоча там були і катівні і там були люди які постраждали, були цікаві історії від місцевих про те що там відбувалося. От навіщо в місце яке звільнене 2 місяці, яке знаходилася на тут момент вже майже в 100 кілометрів від лінії фронту навіщо там їздити з прес офіцером? ну це просто витрачання часу прес офіцера не зрозуміла нащо. Журналісти мають відео працювати на вже звільнених територіях і документувати все те, що там відбувалося. Це 4-а рекомендація.
5-е і мабуть остання що я хотіла б сказати це про те що треба доносити до людей що зараз з'явилися нові Обмеження – ті обмеження які на нас накладають Blackoutти і постійні обстріли енергетичної інфраструктури. Говорити людям про те що там можливо не буде інтернету, якщо ми не полагодивмо і не надамо постійний зв'язок до інтернет провайдерів і на телевежі які роздають сигнал – не буде телебачення та Інтернету. Треьа надати рекоменлаціі що можливо в такий час радіоприймач це те що завжди працює (що працює на батарейках на акумуляторах) що може інформувати наших громадян про те, що відбувається.
Відповідно варто зробити додаткову інформацію про те, де і що слухати, де буде повідомлення про тривогу, де буде повідомлення від державних органів влади.
Якось додатково анонсувати цю інформацію – куди йти у випадку коли буде тотальний блекаут не на 3- 4 години, а на 3 4 дні. Я ось не полінувалася дістала радіоприймач, налаштувала на інформаційні радіостанції. Зарядила акумулятор, купила батарейки
Бо, як це було у середу минулого тижня зранку, коли в нас, наприклад, в селі не працювало нічого – ні електропостачання, ні мобільний зв'язок, ні інтернет, ні телебачення, а радіо працювало і давало інформацію.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
