12 помилок СВО: Як "Бросок Мангуста" закінчився крадіжкою єнота?
Про основні помилки російського військово-політичного керівництва РФ за перший рік війни Тетяна Попова в проєкті "Хроніки війни":
Яких помилок припустилося російське керівництво внаслідок так званої спеціальної військової операції "Кидок Мангуста"? За фактом через рік після початку повномасштабної війни керівництво росії стоїть від своїх цілей далі, ніж виявилося в перший же день. Росії не вдалося здійснити "маленьку переможну війну" в Україні. "Спецоперація" затягнулася. Через рік після її початку, перспективи мирного врегулювання виглядають непереконливо. Переговори практично не ведуться. Кількість загиблих – сотні тисяч. Постраждалих – мільйони. Війна дедалі виразніше впливає на ситуацію в РФ. Кремль робить ставку на затягування конфлікту, безпідставно вважаючи, що противники рано чи пізно не витримають. Війна триватиме доти, доки при владі Путін. І не обов'язково закінчиться після його смерті.
Путін почав вторгнення в Україну, виходячи з трьох базових установок:
1. ЗС РФ є "другою армією світу", здатною швидко, ефективно і жорстко вирішувати поставлені завдання.
2. Україна нібито "штучна держава", яка розвалиться, якщо її "підштовхнути".
3. Захід не зможе виступити єдиним фронтом, злякається наслідків війни в Європі та погодиться на будь-які умови РФ.
Але виявилося, що всі три установки були помилковими: ЗС РФ – посередня армія, яка воює числом, а не умінням; Україна – досить міцна країна; Захід зберігає єдність і декларує готовність підтримувати Україну "стільки, скільки знадобиться".
Тож крім поганого планування СВО, серед помилок/основних невдач РФ я б назвала:
1.Провал наступу на Київ, відступ з півночі України.
У перші дні війни, скориставшись ефектом несподіванки, за співвідношення сил 12:1 підрозділам армії і нацгвардії РФ вдалося за лічені дні вийти до передмість Києва. При цьому ключова операція – висадка десанту в Гостомелі, була реалізована незначною мірою, зустрівши запеклий опір невеликого гарнізону. Злітно-посадкова смуга аеропорту Гостомель під час запеклого бою була зруйнована і стала непридатною для посадок транспортних літаків з особовим складом армії РФ. Висадка у Василькові також була зірвана. Оборонну лінію по річці Ірпінь наступаючим силам подолати не вдалося. Вийти до столиці з боку Броварів – теж. Не змогли взяти і Чернігів із Сумами, що не дало змоги налагодити постачання армії РФ залізницею. Зате сюжети про те, що відбувалося в Бучі, облетіли весь світ. Це дозволило Україні заручитися підтримкою в постачанні західних озброєнь і нелетальної допомоги.
Відступ із Київської, Чернігівської, Сумської областей було офіційно подано, як такий собі "жест доброї волі". Але фактично це була втеча з істотними втратами при відступі. Зазнавши поразки під Києвом, армія РФ не реалізувала стратегічну мету СВО – встановлення контролю над Україною, повалення "київського режиму". Досягнення миру на російських умовах стало неможливим.
2. Втрата крейсера "Москва".
13 квітня крейсер "Москва" перебував на схід від о. Зміїний і за 150 кілометрів від Одеси. ЗСУ вразили флагман Чорноморського флоту росії двома українськими ракетами "Нептун". На дно з кораблем пішли і 16 крилатих ракет "Калібр", і всі ті, хто перебував на палубі та в рубці. Офіційну кількість загиблих росія досі приховує. За різними оцінками, екіпаж становив від 416 до 680 осіб.
Знищення флагмана Чорноморського флоту стало значним ударом по репутації російського флоту.
3. Поразка бурових платформ "Чорноморнафтогазу". Початок ураження військових об'єктів РФ у Криму.
Голова Криму Сергій Аксьонов повідомив, що українські військові завдали удару по бурових платформах "Чорноморнафтогазу", найсильніший удар припав на першу вишку.
Бурові платформи стали одним із перших кримських об'єктів, атакованих ЗСУ. Пізніше стало відомо, що ЗС РФ розмістила на платформах системи ППО. Це стало першим ударом по військових об'єктах РФ у Криму.
4. Втрата о. Зміїний.
Генерал-лейтенант Ігор Конашенков заявив, що Збройні сили РФ "як крок доброї волі" покинули острів Зміїний – нібито в рамках створення гуманітарного коридору для вивезення сільськогосподарської продукції з України.
За фактом армія РФ втратила захоплений у перший день війни стратегічно важливий острів за 35 км від українського берега. Унаслідок цього десантна операція на Одесу стала неможливою, а росія зазнала значної репутаційної шкоди.
5. Атаки на аеродроми Криму та енергетичні об'єкти півострова.
За повідомленням міноборони РФ на території аеродрому Саки в курортному селищі Новофедорівка на майданчику зберігання сталася детонація кількох авіаційних боєприпасів. Українська ж сторона опублікувала супутникові знімки, які показують, що внаслідок вибухів знищено або критично пошкоджено від 9 до 14 літаків. Офіційна версія міноборони РФ: вибухи в Новофедорівці – результат "порушення правил пожежної безпеки". США прямо говорили про те, що удар завдала Україна українською зброєю, а російська ППО не справляється з українськими ракетними атаками. У Криму почалася паніка, туристи масово виїжджали з півострова. 9-11 серпня утворилися затори в кілька кілометрів на виїзд із Криму.
Після чутливого ураження аеродрому значна частина бойової авіації РФ була передислокована з Криму вглиб росії, кількість бойових вильотів з території Криму істотно скоротилася, що створило передумови для подальшого контрнаступу ЗСУ і взяття ними Херсона.
16 серпня в Джанкойському районі поруч із селищем Майське внаслідок диверсії сталася серія вибухів на складі боєприпасів. Цього ж дня над військовою авіабазою в смт Гвардійське піднялися клуби чорного диму – на території військового об'єкта пролунало кілька вибухів. Це стало демонстрацією ЗСУ можливості безперешкодного ураження об'єктів у Криму.
6. Контрнаступ України і взяття ЗСУ більшої частини Харківської області.
Найбільша наступальна операція Збройних сил України на території Харківської області та суміжних районів Донецької та Луганської областей розпочалася 6 вересня 2022 року. Сконцентрувавши необхідні сили на північ від Балаклії Харківської області, українські війська перейшли в наступ у напрямках Балаклія – Волохів Яр – Шевченкове – Куп'янськ і на сході від Балаклії, у районах Савинці, Куньє тощо.
Через п'ять днів після початку контрнаступу російські війська втратили контроль над 8370 квадратними кілометрами Харківської області. Фронт став проходити по річці Оскіл і державному російсько-українському кордону в Харківській області. Спроба ЗС РФ організувати новий рубіж оборони вздовж річок Оскіл і Сіверський Донець не привела до успіху: до кінця вересня ЗСУ організували низку плацдармів на іншому березі обох річок і розвинули наступ у напрямку Луганської області. Російською армією було кинуто величезну кількість військової техніки. 30 вересня президент росії Володимир Путін оголосив про приєднання до РФ нових територій, проте під час контрнаступу 1 жовтня українські війська показово взяли місто Лиман Донецької області. The Wall Street Journal, посилаючись на дані аналітиків Oryx, повідомив, що станом на 6 жовтня українські військові захопили 460 російських основних бойових танків, 92 самохідні гаубиці, 448 бойових машин піхоти, 195 броньованих бойових машин та 44 реактивні системи залпового вогню, крім того, було захоплено склади з боєприпасами. Зазначається, що реальна кількість захопленої Україною російської техніки може бути ще більшою.
7. Вибух на Кримському мосту стався вранці в суботу 8 жовтня 2022 року. Було обвалено близько 250 метрів шосейного полотна, обвалилися 3 прольоти моста, згоріло сім цистерн вантажного поїзда. Швидке сполучення між півостровом і Краснодарським краєм опинилося під загрозою. Один із найзахищеніших об'єктів росії міст виступав важливим логістичним ланцюжком для постачання південного угруповання російської армії через особливу роль залізничного сполучення в російських збройних силах – ешелони йшли на Джанкой, звідки вони розподілялися для постачання російських військ у південних регіонах України. Військова логістика
була порушена. Крім іміджевого удару для Росії, це створило серйозні передумови для контрнаступу ЗСУ на Херсон.
8. Втрата Херсона і правобережжя Херсонської області.
За 10 днів після підриву Кримського мосту, 18 жовтня 2022 року, новий командувач об'єднаного угруповання російських військ Сергій Суровікін заявив про непросту військово-тактичну ситуацію на херсонському напрямку. До цього призвели проблеми з постачанням військового угруповання на правому березі Дніпра.
Доля Херсона була вирішена: армія РФ почала евакуацію з регіону. 11 листопада 2022 року російське командування заявило про завершення відступу з правого берега Дніпра. Українські війська без бою увійшли в Херсон.
З відступом з Херсона росія втратила єдиний обласний центр, який вдалося зайняти в ході СВО (до речі, так само без бою). Протягом кількох днів російські війська втратили близько 40% території Херсонської області, розташованої по обидва боки Дніпра. Загроза з боку армії РФ для Миколаєва, Кривого Рогу та Одеси була знята, і ЗСУ посилили наступальні дії на інших напрямках. Крім того, в зоні прямого вогневого ураження ЗСУ тепер опинився і Крим.
9. Атаки українських дронів на аеродроми стратегічних бомбардувальників РФ та інші стратегічні об'єкти на території росії.
5 грудня українські безпілотники вразили місця стоянки літаків під Рязанню, в Саратовській області та в Курську. Вибухи 5 грудня сталися на російських авіабазах "Дягілєво" під Рязанню і "Енгельс" під Саратовом – місцям дислокації стратегічних ядерних бомбардувальників Ту-160 і Ту-95, розташованим щонайменше за 480 км від українського кордону. Після цього прильоти українських безпілотників по російських військових об'єктах продовжилися.
10. Знищення місць дислокації особового складу РФ. Гуртожиток у Макіївці.
1 січня ЗСУ завдали удару по ПТУ No 19 у Макіївці – місті за 16 кілометрів від Донецька. У будівлі розташовувалася база російських військових. Міноборони РФ стверджує, що під час атаки загинули тільки 89 військовослужбовців із 1300, які перебували в гуртожитку, українське командування заявляє про понад 300 загиблих і 400 поранених.
Макіївська ракетна атака стала найбільшим ураженням місця зосередження особового складу, але далеко не єдиним. Знищення пунктів постійної дислокації військ РФ давно було пріоритетною метою ЗСУ.
11. Павлівка і Вугледар: безглузді втрати 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ТОФ РФ.
Ще в листопаді минулого року морпіхи 155-ї окремої гвардійської бригади морської піхоти ТОФ РФ звернулися до губернатора Приморського краю з повідомленням про втрати до 300 осіб убитими за 4 дні штурму Павлівки. Тоді бійці звинуватили у
втратах неграмотне командування в особі генерала Мурадова і Ахметова. Українські пабліки поширювали відео з узятими в полон бійцями 155-ї бригади морської піхоти. І такі випадки не поодинокі. Морпіхів гнали в лобові атаки відкритою місцевістю, не рахуючись із втратами.
Кульмінацією стала одноразова втрата 31 одиниці бронетехніки – її було знищено за раз під час штурму Вугледара. Було втрачено 13 танків Т-72Б3, 12 БМП 1/2, 2 МТ-ЛБ і 1 ІМР. Це становить приблизно половину від танкового батальйону, що входить до складу бригади. Втрати стали наслідком грубої помилки командування: рух колон одним і тим самим маршрутом, без прикриття артилерією і засобами РЕБ.
12. Облога Артемівська (Бахмута).
Бахмут (Артемівськ) війська РФ "беруть" уже досить давно. Наступ на місто розпочався ще в серпні, коли російські війська відновили наступ після захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська. Але інтенсивна облога почалася на початку грудня 2022 року, коли російські війська підійшли впритул до міста – зокрема було взято село Весела Долина, частину села Опитне та села Іванград. Українські війська весь цей час проводили маневрену оборону, проводячи контратаки. 20 грудня Бахмут відвідав президент України Володимир Зеленський, щоб продемонструвати, що місто не взято, незважаючи на бравурні заяви "воєнкорів".
Бахмут міг би стати першим великим містом (70 000 населення), яке війська РФ захопили б від кінця червня, коли ЗСУ після двох місяців боїв були змушені відступити з Сєвєродонецька і Лисичанська. Але переможна історія явно затягнулася. Зрештою захоплення міста було доручено ПВК "Вагнер". Протягом наступних місяців Пригожин суттєво збільшив чисельність угруповання – орієнтовно до 35-50 тисяч бійців (переважно з числа ув'язнених).
Інтенсивність боїв за місто стала безпрецедентною, як і втрати з обох сторін. За півроку лінія фронту тут змістилася західніше в середньому на 5-10 км. Тобто середнє просування росіян – усього близько 1,5 км на місяць. ПВК "Вагнер", неодноразово скаржачись на відсутність постачань снарядів, показували кадри із сотнями загиблих "вагнерівців" в імпровізованому морзі, кажучи про постійні великі втрати особового складу.
