швидкість демократії
ми любимо говорити про зміни.
але на відміну від нас, прокурори та судді – люди не тільки слова, але й дєла.
остання зміна в країні не без їх участі – зміна запобіжного заходу Тимошенко. цій події можна давати різні пояснення. але чим далі, тим більше пояснення набуватиме сенсу виправдання.
очевидно мене, як і українських Інтелектуалів, які підписали лист на захист цінностей Людини, Свободи та Верховенства Права, можна звинуватити в заангажованості.
так, я готовий її визнати. громадянську. і за умови, що хтось пояснить мені, відколи громадянські та політичні свободи припинили бути частиною Конституції?
йдеться про ту її частину, яку неможливо змінити "конституційним судом"; джерела якої в українському правозахисному русі, революціях на граніті та помаранчевій, а головне – тисячах особистих еволюцій чи, радше, еволюціях Особистостей, без яких жодна зі згаданих революцій була б неможлива.
але важливіше зараз інше – відколи Особистості, більшість яких – й досі безнадійні ідеалісти, які чомусь так і не зкурвились – втратили не тільки право (намагання режиму позбавити його зрозуміле), але й натхнення на мирний спротив.
чи таки зкурвились?
йдеться не про тих, хто голосував "проти всіх". врешті – решт це право людини помилятись. як і право влаштуватись наглядачем у в'язницю. шукати психологічний вихід. антисоціальний, бо режим узурпаторів натяками не навчиш, але вихід. такий, що й консервуює ситуацію та режим, але для них – вихід. вихід проти всіх нас.
і навіть не про політиків. вони якраз виявились га висоті. починають називати владу режимом. якщо януковича вони припинять називати президентом та визнають узурпатором та десь між третім та четвертим його строками, це вже буде неабияке досягнення.
йдеться про громадянське суспільство. воно у нас тільки у Львові? тільки там можуть об'єднатись громадські рухи? де свідомо, де новий громадянин, альянс майдан, українська альтернатива, збережи старий київ, рух проти всіх та інші? чому досі не створено координаційного центру? куди звертатись Людям, які хотіли б долучитись до спроб зупинити беззаконня?
можливо, незаангажованість така? аж до апатії. чи популярність, талант та перспективи Тимошенко непокоять талановитих та амбітних? але хіба це привід вестися на заздрощі та уникати підтримки Людини, яка вперше в історії України належним чином скористалась в суді увагою змі й назвала речі своїми іменами? і хіба це не привід скористатись з політика для того, щоб покращити умови для тисяч звичайних людей, які не мають такої уваги?
лякає Тимошенко-президент? тримати її ув'язненою не найдемократичніший спосіб обмежити її владу. як і будь-якого президента. надійніше організувати парламентську республіку. для цього може виникнути доволі широка коаліція за участі, зокрема, переляканих.
врешті-решт, багато талановитих, розумних, людяних, добрих й чуйних жінок та чоловіків подолають ревнощі й проголосують за неї. не всі у цьому зізнаються, хоча здатність визнавати помилки – до біса симпатична, як на мене, риса. просто виборча дільниця не найкраще місто сповідатись. та й для чого відкладати?
адже відповідь на питання "скільки все це триватиме?" давно визначається не термінами "виборів", а нашою готовністю строки встановити.
але все це, звісно, фантазії. і не тому, що я не вірю у здатність Людей вийти за червоні флажки, таки перестрибнути шлагбаум, чи забити на акції та роль лобіста. я вірю, що здатні, бо всі мали власні революційні моменти.
фантазії все це тому, що інституту виборів в Україні нема. так само, як нема інституту незалежного суду. а громадянське суспільство наше, здається, здебільшого агромадянське; тихохідне (чи й тихолазне), несе переважно естетичне, ніж функціональне навантаження; виконує таку необхідну режиму функцію його леґітимації.
чи не так?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
