не все пропало)
мабуть не тільки я помітив декілька конструкцій, навколо яких обертається більшість публічних дискусій. про деякі з них вже йшлося, але на часі, здається, зібрати їх разом. додайте, про що забув.
1. концентрація уваги на напрямках, а не цінностях. в українських зовнішньополітичних дискурсах набула поширення під назвої "вектори". що в цьому поганого? концептуальна лакуна заповнюється не тільки термінологією природничих наук, але й відповідними пропозиціями рішень. Один з проявів – популярна аналітика щодо євроатлантичної інтеграції україни, в більшості випадків історія така – "стара Європа зрадила Україні з Росією й не пустила нас в НАТО". Питання ж можливої консолідації навколо російського режиму правих екстремістів в результаті можливого вступу, здебільшого до уваги не приймається.
2. поширення ідеї "ми наодинці, ніхто нам не допоможе" одним з наслідків має готовність не тільки намагатись домовитись з газпромом через корупційну схему, але й підтримувати узурпатора за найменьших натяків на нову війну. "отєчєство", мовляв, "в опасностє". зайве мабуть казати, що в труні бачив яник це отєчєство, не кажучи вже про батьківщину. на відміну від можливості зняти з обох ренту. ну це ж святе.
3. "Зовнішня політика", "зовнішньополітичні пріоритети" – ще одна повна туфта. Ніякої зовнішньої політики на одній п'ятій нема. (Балтію викреслюємо). Внутрішнє травлення є, а зовнішньої політики нема. Аналітичну динамічну ЗD-модель неоімперської політики див тут. (модель ця доволі схематична і не дуже наукоподібна і тому не дивно, що знайшлись критики, які стверджують, що насправді система неорадянських відносин більше схожа на два калгоспа. Але не будемо тут про це. Блог, як відомо, таке саме місце для академічних дискусій, як парламент – для політичних.)
4. Лакуну доводиться регулярно чимось заповнювати. Путіну, Медвєдєву енд ко самотньо. Ви можете не вірити, але їм справді нема чого робити, як діставати Україну. В Україні політики вже/ще майже нема. В сенсі політичного процесу. Тобто політичні процеси в країні є, але здебільшого судові. А в Росії політика закінчилась давно. Але щоб раптом у людей не виникло питання "нафіг нам (такі) політики, якщо політики в країні нема", доводиться її регулярно винаходити. І тут чи Тузла, чи чеефереф – згодиться все, що дає можливість замарафетити калхозно-нанайські разборки під міжнародну політику.
PS. Як вже міг помітити прискіпливий читач, конструкція "калхозно-нанайські разборки" – не просто набір слів. Це претензія на нову концепцію. чи й навіть цілу теорію. Найлуччю, ясєн пєнь, на всьом районє. Єдиною її метою є перевершити незрівнянну теорію динамічних спільнот.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
