"Порожняк" замість мільярдів
Світ уже рік говорить про санкції проти української влади, а влада вважає, що це "порожняк". Але от вже і прибувають перші "вагони".
За словами заступника держсекретаря США Філіпа Гордона, Міжнародний валютний фонд, через проблеми з демократією, може не дати Україні кредит. Коли країна порушує демократичні принципи, то міжнародним організаціям, навіть суто фінансовим, складно підтримувати таку державу, особливо в умовах, коли багато інших країн також намагаються отримати кредити МВФ.
Без волі США МВФ кредитів не видає. Нині США, разом з провідними західними державами, мають можливість здійснювати контроль над процесом прийняття рішень в МВФ. Адже можливість країн-членів Фонду впливати на діяльність Фонду через голосування, визначається їх часткою в його капіталі, а тут США поза конкуренцією.
Суть цієї заяви на 80% означає, що влада не отримає 10 млрд доларів поки не випустить Юлію Тимошенко.
Але справа тут, навіть, не в самій Тимошенко. Політично мотивоване ув'язнення Тимошенко та активний наступ адміністрації на усе, що нагадує плюралізм, або має відношення до демократії, запустило у США інші, більш глибокі політичні механізми.
Для США поширення демократії, це в першу чергу, джерело своєї легітимності, як наддержави у світі. Простіше кажучи, США, котрі активно просувають тему демократії є країною, якій так чи інакше може симпатизувати більшість людей на планеті. А США, без наголосу на демократію – це всього лише одна з великих країн світу.
Статус такого собі "санітару політичного лісу" не дозволяє держдепу США закрити очі на той очевидний факт, що Тимошенко, котра разом із союзниками виграла минулі парламентські вибори, замість того, щоб займатися політикою, позбавлена свободи і сидить у тюрмі, разом із "першим номером" іншого блоку-переможця. Де тут демократія?
Але повернімось до МВФ. Анонсування офіційним представником державного департаменту позиції МВФ – це в першу чергу, показовий політичний ляпас самому Януковичу. Ляпас, адресований Азарову, тижнем раніше привіз зі Сполучених штатів тандем Клюєв-Хорошковський, коли повернувся з перемовин в офісі МВФ ні з чим.
Гроші МВФ є вкрай важливими для влади, але ще важливішим є сам факт співпраці з авторитетною міжнародною установою. Адже, доступ до кредитів МВФ відкриває додаткові можливості запозичувати на зовнішніх ринках, в той час як відмова МВФ, робить ці ринки абсолютно недоступними.
Україна була і залишається дуже ризикованою зоною для інвесторів, тому програма МВФ була вагомим сигналом. Співпраця з МВФ давала Україні можливість позичати на зовнішніх ринках під 6-9%. Це, до речі, теж не мало, якщо враховувати, що Німеччина нині бере в борг під мінусовий відсоток – 0,01%, тобто бере більше, ніж віддаватиме. А от скільки коштуватимуть зовнішні запозичення для України без МВФ – 11% чи 15%, незабаром дізнаємося. І чи будуть вони взагалі.
Просити під програму реформ з МВФ та отримувати капітал з відкритого ринку – це одне, а йти з простягнутою рукою, усе глибше залізаючи в кредитно-політичну залежність – це зовсім інше. Кожен черговий кредит від російського ВТБ або Сбербанку під "кремлівський відсоток" – це удар по державному суверенітету.
А усім хто заявляє, що мільярдні кредити, які безталанний український уряд бере в афілійованих до російської влади банках, є нормальними комерційними відносинами, я дуже рекомендую поцікавитись досвідом Білорусі. З цього року не те, що білоруська енергетика, в купі з промисловістю, остаточно перейшли під контроль братської Москви, а й збройні сили Білорусі стали на утримання федерального бюджету Росії.
Білоруський приклад має просте пояснення – ізоляція, як результат диктатури. Та залежність, як наслідок політичної некомпетентності та поразки. Режим Лукашенко йшов до цього вперто впродовж усіх чотирьох президентських термінів. Режим Януковича долає дистанцію від інавгурації до ізоляції, поки що усього два роки, але не менш вперто та результативно.
До прикладу, зрив підписання практично готової угоди про Асоціацію та ЗВТ з ЄС, що в перспективі відкривала б Україні колосальний європейський ринок та забезпечила гідне входження країни у світовий розподіл праці. А натомість, маємо згортання співпраці по багатьох програмах ЄС. Політичним рішенням є і згортання програми МВФ.
Якщо це не санкції, то що тоді санкції? Арешт активів президентського оточення, список небажаних до в'їзду чиновників, ембарго? Чекати на такі кроки залишилось недовго. Бо закрити очі на зухвале та відверте знущання над демократією та на грабунок 46-ти мільйонної країни, посеред Європи у XXI столітті, владі США та керівництву ЄС навряд чи вдасться. І не допоможе цьому ані публікація, партійної агітки у "The Washington Post", ані чергове фото з Хіларі Клінтон.
І насамкінець, як це не дивно, звичайні українці від рішення МВФ припинити спілкування з чинною владою, може й не програли. За нинішнього рівня корупції в Україні, будь-які кредити – це черговий борг на шию українського народу та кілька додаткових мільйонів в кишені влади.
Теоретично, це мало б нарешті змусити владу затягнути паски – не народові (бо далі вже нікуди), а собі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
