Повоєнні Балкани однією ногою в ЄС. А в Україні влада гірша за війну?
Глави МЗС 27 країн-членів Європейського союзу схвалили рішення про надання Сербії статусу кандидата в члени Євросоюзу.
Як відомо, Сербія є сумним "рекордсменом світу" – протягом останніх 20 років країна воювала чотири рази: проти словенців (1991), хорватів (1991-1994), боснійських мусульман (1992-1996) та косовських албанців (1998-1999).
Попри це, Сербії для отримання статусу кандидата в члени ЄС, навіть не довелося визнавати незалежність Косово, яке відкололося від країни в 1999 році, в результаті громадянської війни між сербами та албанцями, і наступної військової операції НАТО.
Минулого року Євросоюз надав Чорногорії офіційний статус кандидата на вступ. Хоча Чорногорія стала незалежною державою лише в 2006 році, а до цього перебувала у складі Югославії. В складі Югославії брала участь у всіх війнах на Балканах у 1991-1996 роках (крім війни в Косово у 1999 році).
А інша балканська країна – Хорватія, вже наступного, 2013 року стане повноправним членом ЄС.
Таким чином, Хорватія, Чорногорія і навіть Сербія, у своїх відносинах з ЄС пішли значно далі за Україну, яка ще навіть не парафувала угоди про зону вільної торгівлі. Можливість членства в ЄС Україні обіцяли лише на рівні Європарламенту, не вказуючи при цьому жодних термінів. А останнім часом від міністрів, найбільш прихильних до України країн-членів ЄС, ми чуємо лише те, що з вини України "процес євроінтеграції завмер", "політичні суди в Україні зупинили все".
Україна, що має значно більший потенціал і важливість для ЄС, ніж Сербія, Хорватія і крихітна Чорногорія разом узяті, могла втратити історичний шанс на інтеграцію до ЄС виключно за рахунок мстивості, безвідповідальності та безглуздості чинної влади.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
