Назло рекордам
Ситуація в Україні підважує звичні закони природи. З одного боку, країна надзвичайно багата – інакше не пояснити, як так сталося, що її грабують десятиліттями і досі не дограбували. З іншого боку, за даними Пенсійного фонду, на кінець минулого року 700 тисяч осіб отримували зарплату в межах мінімальної, а 1,3 мільйони громадян – і того менше. Тобто, всупереч законам природи, 2 мільйони осіб примудряються не лише жити на 1004 гривні, але й утримувати на ці гроші свої сім'ї (ще близько 4 мільйонів осіб) та платити комунальні послуги.
З іншого боку, шикарні приватні маєтки та убогість там, де щось (але не для себе) роблять чиновники, підтверджують спостереження Михайла Ломоносова: "Якщо десь убуде, то в іншому місці обов'язково прибуде".
Нині в Україні існує наявне економічне диво – усупереч усім законам природи.
Адже Україна вийшла на перше місце в світі за кількістю податків.
Згідно з інформацією Світового банку, за підсумками 2011 року Україна посіла перше місце у світовому рейтингу складності оподаткування.
Український бізнес у тій або іншій формі виплачує 135 різних податків. Це абсолютний світовий рекорд.
Попри те, що українців так унікально тиснуть податками, позаду нас за рівнем ВВП на душу населення ще майже півглобуса – практично вся Африка і значна частина Азії. Тож, попри всі зусилля влади та її хабарників, у нас ще щось виробляють.
І не питайте, яких висот досягла б країна, якби в ній було нормальне оподаткування. Бо чомусь стає сумно через розтринькання національних ресурсів. Один з головних – час.
Під час впровадження податкової реформи уряд заявляв, що наслідки реформ не будуть відчутні одразу. Так і сталося. Знадобився рік, щоб українська податкова система була визнана найскладнішою податковою системою світу. Це і є, напевно, перші "схвальні" оцінки світової спільноти щодо ефективності податкової реформи.
Українська економіка свою оцінку вже дала – за минулий рік свою діяльність припинили близько 245 тисяч малих підприємців. Це ще одне свідчення того, що реформами влада називає "пересування наперстків".
А цифри офіційної статистики про кількість людей, які отримують мінімальну зарплату, свідчать про дві речі:
По-перше, мільйони українців драконівською податковою політикою влади, позбавлені коштів навіть на достатнє харчування, вони доведені до рівня жебраків. За даними ООН 80% українців знаходяться за межею бідності.
По-друге, сотні тисяч українців-підприємців, через той самий податковий терор, змушені ховатися у "тінь", мимоволі стаючи порушниками закону.
Очевидно, нинішньому режиму легше правити жебраками та злочинцями. Потужний, заможний, самодостатній, мислячий середній клас навряд чи терпів би таку владу. Але, як свідчить історичний досвід, і бідняки здатні на вибух. Вибух, під уламками якого, надовго може бути поховано не лише режим Януковича, але й тисячі людських життів та майбутнє країни.
Цікаво, що здорових ідей щодо оптимізації податкової системи в країні більше ніж досить. Тільки по пам'яті можна згадати законопроект Арсенія Яценюка про єдиний податок та сприяння створенню робочих місць, проект Податкового кодексу Миколи Катеринчука тощо.
Замість цього уряд готує чергову "припарку" – нові поправки до сумнозвісного Податкового кодексу. Це уже восьма група поправок за рік – "покращення" триває.
Подумалось, може Віктору Федоровичу, разом з Миколою Яновичем, саме час згадати, прислів'я: "краще – ворог хорошого" і зупинитись у своїх експериментах над країною та пошуках податкової досконалості? Ми вже й так абсолютні світові рекордсмени, далі – космос.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
