Впала між нами стіна

Під цю пісню Слави Вакарчука ми сьогодні зруйнували символічну стіну і зайшли у нове відділення Ощадбанку. Те саме відділення, про яке я писав тут на УП учора.

Особливе, незвичайне, інклюзивне, без виключень і обмежень. Перше в Україні та Східній Європі. Відділення, у якому вільно себе почувають звичайні люди та люди з особливими потребами. Або, як ми кажемо, особливі люди. Це відділення для ВСІХ. Прообраз суспільства майбутнього нашої країни, яка так само має бути країною для ВСІХ. Без поділу та обмежень за будь-якими ознаками: мови, віри, статків, а тим більше фізичного стану та здоров'я. Країні, в якій тим, хто потребує особливої уваги й підтримки, своє плече готовий підставити кожен.



Перший, з ким познайомився на вході у відділення, Олександр Бабченко. Ветеран АТО із Сум. 92-га бригада. Лікується у Київському шпиталі. Поранений 6 жовтня. Втратив ногу. Нещастя з ним сталося, за гіркою іронією, у бою під містом Щастя на Луганщині. У мирному житті провідний інженер телекомунікацій, енергійний чоловік. Усміхаючись, каже, що основний його транспортний засіб – візок: "По Києву пересуватись складно. Навіть там, де є пандуси, без сторонньої допомоги не обійтись. А тут я заїхав у відділення – і зміг все зробити самостійно. Просторо, зручні поручні, зручно спроектована каса. Є все необхідне і для незрячих людей. Приємно здивований. Для мене це несподіванка якась."



- Як прекрасно відчувати, що ти самодостатня людина, – звертається до мене незряча Олеся Перепеченко.

Вона вперше без сторонньої допомоги змогла зняти гроші в банкоматі. У банкоматі, який обладнаний спеціальною звуковою програмою для таких, як Олеся. Каже, що хотіла б, аби в Україні хоч половина банкоматів були "балакучими". І, знаєте, з нею важко не погодитись. Адже це не настільки дорого, щоб на цьому економити. Олеся вільно пройшлася від підземного переходу, що веде зі станції метро "Палац Україна" до входу у відділення, з білим ціпочком у руках, ведучи ним спеціальною "стежиною" з тактильної плитки. А зайшовши всередину по-дитячому радісно ходила відділенням, так само з допомогою ціпка, цього разу керуючись уже спеціальною тактильною стрічкою-маркером. Знайомилася з працівниками та переліком того, які операції вона може здійснити. Адже очолює громадську організацію, яка допомагає адаптуватись у житті незрячим і слабозорим, а тому потребує постійного банківського обслуговування.



Артем Нікітенко – спортсмен-веселун у вишиванці. Маючи ДЦП, займається настільним тенісом. Він кандидат до Національної паралімпійської збірної. А тепер ще й наш перший особливий працівник першого особливого відділення. Каже, що оголошення про вакансію побачив в Національному параолімпійському комітеті.

- Подзвонив, запросили на співбесіду, прийшов і підійшов, – хвалиться.

Тепер Артем провідний економіст Ощадбанку.

Як я й казав уже не раз, це тільки початок. Наступного року плануємо відкрити щонайменше три таких відділення – в Одесі, Харкові й Сумах.

І це початок не лише для провідного державного банку країни. Він дійсно ще багато в чому залишається рудиментом архаїчності. Але при цьому змінюється. Тим самим доводить, що все можливо. Бо якщо можливі зміни в Ощадбанку, то вони можливі й по всій країні. Ощад – це лише початок змін, головна філософія яких – щоб усередині нашого суспільства, починаючи, звісно, з органів влади та державних установ, а завершуючи кожним з нас, впали назавжди всі стіни, бар'єри, перепони і перешкоди, які зводилися між нами навіть не десятиліттями, а століттями.

- Чому? – спитаєте.

- Тому що тоді, ми непереможні, - відповім. – Тоді ми справді ЄДИНА КРАЇНА – ЕДИНАЯ СТРАНА, яка мужньо й відповідально робить свій свідомий європейський вибір, відкриваючи для себе одне одного заново, разом творячи наше майбутнє. Насамперед в наших умах, серцях, душах і, звісно ж, діях. Нехай навіть спочатку зовсім невеличких діях. Але все велике починається з малого – з першого кроку, першого подиху, першого погляду, першого слова.

Не пригадую, хто сказав, але мені здається, що це саме про нас з вами: "Майбутнє є лише в того (людини, компанії, суспільства, народу чи країни), в кого воно починається тут і зараз. "

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.