Ми теж можемо

Бачу, що тут на УП, у фейсбуку, дуже багато професіоналів, аналітиків та експертів:). Вони знають, як воювати і перемагати Путіна в кілька ходів. Знають, як правильно провести реформи, стабілізувати валютний курс і залучити інвестиції. Коли заходиш на їхні сторінки, то бачиш, що в 99% випадків подібні "герої" крім "всезнайної" писанини в online у реальному житті, тобто в off-line, нічим не займаються. Хіба що волають "все пропало", "нас злили" і закликають до третього майдану.

Тож, як говориться, судіть за ділами їхніми, а не словами. Навіть, якщо ці слова, з першого погляду, дуже влучно і, подекуди, дуже зграбно лягають у речення, пости і цілі авторські статті...

Згоден з цими професійними агентами поганих новин лише в одному – в країні справді складно. Дуже складно. Такого ще не було. І раніше ми й не могли такого собі уявити. Навіть у найстрашнішому сні.

Не існує в світі підручника. Нема інструкції, як діяти в нашій ситуації. Як діяти на фронті і в тилу, як діяти на міжнародній арені. Часто доводиться набивати ґулі там, де ніколи й не сподівався. Мабуть, у країн, як і в людей, щастя у всіх однакове, але кожен нещасний по-своєму...

Що робити?

Усе в наших руках. Насамперед слід облишити суєту й тривогу, бо вони сіють війну та страх насамперед у нас самих. У наших душах, серцях, в нашій свідомості. Не піддаваймося на негатив і не "розшарюймо" його по мережі. Бо від цього волання точно не стане легше. Коли ми неспокійні, стривожені, то далекі від правильного рішення. Ми руйнуємо й руйнуємося. Хоч, можливо, часто й самі не помічаємо цього.

Спокій і дія – ось наша головна зброя проти агресора зовнішнього – на сході і агресора внутрішнього – в наших мізках. І починати треба із самих себе. Саме тому команда Ощадбанку вибрала своїм ключовим принципом, якщо хочете, правилом життя: "Зберігай спокій і роби свою справу". І навіть поклала його в основу комунікаційної платформи.

Що це означає? А те буквально й означає – кожен має робити свою справу. Робити не просто добре, а ще краще, ніж в звичайних, мирних, довоєнних умовах. Концентрувати більше зусиль на досягнення мети, залучати до цього інших. Заглиблюватися в деталі, які раніше здавалися маловартісними дрібницями. А головне – лишатися при цьому людиною. Людяність чи людськість – це поважати тих, хто навколо тебе. З ким працюєш, кому надаєш послуги, хто живе поряд, хто потребує допомоги. Людяність – це повністю відмовитися від хижацького підходу "я виграв, якщо ти програв". Людяність – це перейти до життєвого принципу "виграЄмо всі разом". Або прогрАємо. Теж всі разом.

До чого я все це тут пишу? Тому що це працює. Бо ми так робимо. А відтак маємо результат, а для вас – добру новину. Наш принцип "Зберігай спокій..." дав перший вагомий успіх. Навіть більше – рекорд. Причому рекорд не місяця, року чи десятиріччя, а рекорд за всю історію Ощадбанку.

Лише за неповні два місяці ми залучили на депозит "Щедрик" понад 3 мільярди гривень!

Пригадуєте, перед новорічними святами я на своєму фейсбуці лишав відеоролик про "Щедрик"? Тоді ми, працівники банку, защедрували 2015-му клієнтові, який оформив цей депозит. Той флеш-моб був 29 грудня торік. Сьогодні 5 лютого 2015 року. Пройшло трохи більше місяця. І тепер у нас таких клієнтів більше 75 тисяч по всій Україні.



Отже, неможливе стає можливим. Навіть в умовах війни, яка спричинила економічний спад та від'ємний платіжний баланс. А відтак – девальвацію і, як наслідок, паніку вкладників та відтік депозитів. У цій ситуації в нас була тільки одна зброя – слово. Підкреслю – чесне слово, той самий наш заклик "Зберігайте спокій".

І справа тут навіть не у 3-х мільярдах. А – в довірі людей.

А хіба можна виміряти людську довіру грішми? Навіть у мільярдах? Навіть у доларах чи євро?

Вона безцінна в мирний час. А в умовах війни вона, як повітря, як саме життя.

І не тільки для банків, а для кожного, для всієї країни.

Довіра – це найсильніша зброя, яка діє й перемагає ворога.

Раніше я постійно наводив приклад Польщі, коли в кризу 2008 року поляки на відміну від українців не кинулися знімати свої депозити, а навпаки понесли гроші до банків. Тоді гривня знецінилася, а польський злотий зміцнився. Україна втратила 15% ВВП, а Польща приросла на 5%. Поляки виграли. А ми... Хотів написати "програли". Ні ж бо, ми теж можемо. І наш "Щедрик" – тому реальний доказ.

І це тільки початок. Далі буде.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.